1
мая 1924 года в селе Овсянка, что на берегу Енисея, недалеко от
Красноярска, в семье Петра Павловича и Лидии Ильиничны Астафьевых
родился сын Виктор.
(21.08.1871 - 12.09.1919) Леонид Николаевич Андреевродился 21 августа 1871 года в Орле в семье
землемера, который (по семейным преданиям) был внебрачным сыном
помещика. Мать тоже была из знатного рода, поэтому можно утверждать,
что явившийся в этот мир человек был аристократом как по духу, так и по
крови.
Знаменитый русский писатель. Отпрыск старинного дворянского рода,
Аксаков, несомненно, получил в детстве живые впечатления гордого
семейного сознания этой родовитости. Дедушка Степан Михайлович мечтал,
что внук станет именно продолжателем "знаменитого рода Шимона" –
легендарного варяга, племянника короля норвежского, выехавшего в Россию
в 1027 г.
Сергей
Тимофеевич Аксаков(1791-1859), русский писатель, литературный и
театральный критик. Член-корреспондент Петербургской АН (1856). Выходец
из старинного дворянского рода, отец славянофилов И. С. Аксакова и К.
С. Аксакова и мемуаристки В. С. Аксаковой. Родился 20 сентября (1
октября) 1791 года в Уфе, но вырос в пределах нашей области в селе
Аксакове (Багрово в «Семейной хронике») ныне Бугурусланского района.
ФеноменЄвгена Гуцала — у непохитній вірності слову, в такому служінні
йому, яке виключає розмінювання на будь-які інші види, нехай і
корисної, діяльності.
Народився Є. Гуцало 14 січня 1937р. в с. Старому Животові (нині —
Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських
учителів. Світ дитинства, розтерзаний і водночас незмірно поглиблений
великою трагедією війни, становить джерельну основу його творчості. До
цього світу знову й знову повертається письменник на різних етапах
свого літературного шляху.
Народився Борис Дмитрович Грінченко9 грудня 1863 року на хуторі
Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району
Харківської області, в родині збіднілих дрібнопомісних дворян.
Нестримний потяг до знань, любов до слова, бажання оволодіти законами
прекрасного виявилися у хлопця ще з раннього дитинства. Він багато і
натхненно читає. Інтереси його різнобічні й грунтовні. Тонка і вродлива
дитяча уява насичувалася вабливим світом образів, заохочувала до
творчості. І скоро, під враженням прочитаного, підліток починає писати
і сам. Він створює «самвидавівський» рукописний журнал, який заповнює
власними оповіданнями та віршами.
Олесь Терентійович Гончарнародився 3 квітня 1918p. Після смерті
матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці
Катеринослава (тепер Дніпропетровськ) його забрали на виховання дід і
бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області.
Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому
письменникові матір.
Вороний Микола Кіндратович (псевдонім і криптонім — Арлекін, Віщий
Олег, Homo, Sirius, Кіндратович, Микольчик, М.В., К-ич М, М-У-ко та
інші; 24.ХІ (6.ХІІ) 1871, Катеринославщина (тепер Дніпропетровщина) — 7
.VI. 1938) — український поет, театрознавець, перекладач. Народився в
сім'ї ремісника. Батько — К. П. Вороний походив з кріпаків, мати — О.
Д. Колачинська — з роду освітнього діяча 17-18 століття, ректора
Київської академії П. Колачинського. Навчався в Харківському реальному
училищі, пізніше — в Ростовському реальному училищі, звідки був
виключенний за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої
літератури.
Народилася Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни
Вілінської) 10 (22) грудня 1833р. в маєтку Єкатерининське Єлецького
повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім'ї. Виховувалася
в приватному пансіоні в Харкові.
Видатний український радянський письменник Остап Вишня(1889 — 1956)
широко знаний на Україні, в Радянському Союзі і за рубежем. Протягом
усього свого творчого шляху Остап Вишня виступав як талановитий і
неповторний митець, слово якого глибоко проникало в пласти народного
життя й успішно слугувало його безупинному поступові. Справедливо буде
сказати: творчість гумориста надихалась і окрилювалась великим поняттям
Народ, про що він полишив щирі свідчення в своїх щоденникових записах.
Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини
XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки
римсько-католицьких і уніатських владик, а й «власть мирскую»,
польсько-шляхетських і українських гнобителів.
