БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ
(1909—1937)
Богдан-Ігор Антонин
нарадився 5 жовтня 1909р. на Лемківщині в родині сільського священика Василя Кота,
котрий незадовго до народження дитини змінив прізвище на
Антонин.
У 1914 р. родина Антоничів
перебралася до Відня, де з гіркою бідою перебула чотири роки. У 1919р. Богдан з
мамою (батька заарештувала польська влада) переїхали на Пряшівщину до материного
брата, якого невдовзі режим Пілсудського скарав на смерть за домагання прав для
галицької Лемківщини.
Атаманюк Василь Іванович родом із с. Яблунева Косівського
району на Івано-Франківщині. Побачив він світ 14 березню 1897 р. у бідній
селянській родині. В 1909-1915 роках навчався в Коломийській гімназії.
Шостого липня 1937 року
Богдана-Ігоря Антонича не стало. Помер поет-філософ на 28 році життя у львівській
лікарні від запалення легенів. Мав на той час добру славу і високий літературний
авторитет. Був автором трьох поетичних книг — «Привітання життя» (1931), «Три
перстені» (1934), «Книга Лева» (1936). Підготовлені до друку ще дві збірки «Зелена
євангелія» і «Ротації» побачили світ посмертно, в 1938 році. Заявив про себе як
поет із оригінальною системою образного мислення, яке запліднювалося і надзвичайно
емоційною вразливістю на найтонший порух живої природи, і глибокою мислительською
працею освіченого розуму над вибудовою цілісної концепції людини та світу, і
«оживленням» у поетичній уяві атавістичних, підсвідомих стихій людського буття і
міфологічно-фольклорних «знаків» повноти зв'язків людини з природою.
Богдан Ігор Антонич народився
в Новиці Горлицького повіту, в родині священика. Справжнє прізвище батька було
Василь Кіт; родина змінила прізвище перед народженням Ігоря. Початкову освіту
здобував Антонич дома, під наглядом приватної вчительки, а гімназію закінчив у
Сяноці.
...ЩО
ВГОРУ ЙДЕ...
...література наша — це не шлях до легкої слави, не спосіб
заробітку і не розвага на дозвіллі, а чесне служіння народові, народному ділу,
народній ідеї.
Б. Антоненко-Давидович
«В літературі й коло
літератури»
(Боратынский) Русский поэт. Оригинальная разработка жанров элегии и
послания ("Финляндия", "Разуверение", "Признание", "Две доли"); поэмы
("Эда", "Бал"), отмеченные лиризмом, психологической и философской
глубиной. В сборнике "Сумерки" (1842) — противоречие исторического
прогресса и духовно-эстетической природы человека, преломленное через
трагическое сознание поэта.
Борис Антоненко-Давидович (1899-1984)
Борис Антоненко-Давидович (літературні
псевдоніми Богдан Вірний і Б.Антонович) народився 5 серпня 1899 року в передмісті
міста Ромни - Засуллі (тепер Сумської обл.) в родині машиніста-залізничника Дмитра
Олександровича Давидова і Юлії Максимівни Яновської ("Антоненко-Давидович"
одночасно є псевдонімом і прізвищем його прадідів - реєстрових козаків
Антоненків). Закінчивши 1917 р. Охтирську гімназію, майбутній письменник вступає
на природничий відділ Харківського університету, але невдовзі переводиться на
історико-філологічний факультет Київського університету.
"Легкая, чуть прихрамывающая походка точно бросает Бальмонта вперед,
в пространство. Вернее, точно из пространств попадает Бальмонт на землю
— в салон, на улицу. И порыв переламывается в нем, и он, поняв, что не
туда попал...
P. Андріяшик народився 9
травня 1933р. в селі Королівці на Тернопільщині. У 1964p. закінчив факультет
журналістики Львівського університету, працював на журналістській та видавничій
роботі. Характерною особливістю творчості письменника є те, що він одразу ж заявив
себе як талановитий романіст. Першою його книжкою став роман «Люди зі страху»
(1966). Проза Андріяшика — антимонументальна. В ній немає ні епохальних подій, ні
епохальних героїв, ні ідей-пам'ятників. Суб'єктивне ставлення до дійсності, з чим
вийшов письменник уже в першому своєму творі, було
принциповим.
А. А. Ахматова (настоящая фамилия — Горенко)
родилась в семье морского инженера, капитана 2-го ранга
в отставке на ст. Большой Фонтан под Одессой. Через
год после рождения дочери семья переехала в Царское
Село. Здесь Ахматова стала ученицей Мариинской гимназии, но каждое лето проводила под Севастополем. "Мои
первые впечатления — царскосельские, — писала она
в позднейшей автобиографической заметке, — зеленое,
сырое великолепие парков, выгон, куда меня водила няня,
ипподром, где скакали маленькие пестрые лошадки, старый вокзал и нечто другое, что вошло впоследствии
в "Царскосельскую оду"". В 1905 г. после развода родителей Ахматова с матерью переехала в Евпаторию. В 1906 —
1907 гг. она училась в выпускном классе Киево-Фундуклеевской гимназии, в 1908 — 1910 гг. — на юридическом
отделении Киевских высших женских курсов.
А. А. Ахматова (настоящая фамилия — Горенко)
родилась в семье морского инженера, капитана 2-го ранга
в отставке на ст. Большой Фонтан под Одессой. Через
год после рождения дочери семья переехала в Царское
Село. Здесь Ахматова стала ученицей Мариинской гимназии, но каждое лето проводила под Севастополем. "Мои
первые впечатления — царскосельские, — писала она
в позднейшей автобиографической заметке, — зеленое,
сырое великолепие парков, выгон, куда меня водила няня,
ипподром, где скакали маленькие пестрые лошадки, старый вокзал и нечто другое, что вошло впоследствии
в "Царскосельскую оду"". В 1905 г. после развода родителей Ахматова с матерью переехала в Евпаторию. В 1906 —
1907 гг. она училась в выпускном классе Киево-Фундуклеевской гимназии, в 1908 — 1910 гг. — на юридическом
отделении Киевских высших женских курсов.