Тисяча цитат - ТривогаА то горе, що душа — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.
Пантелеймон КУЛІШ"Листи", 1856 |
Але минай людські стежки, дитино,бо там не ходить воля, — там журатягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА"Лісова пісня", 1911 |
Ах ти, тоска проклята! О докучлива печаль!Гризеш мене ізмлада, як моль плаття, як ржа сталь.
Григорій СКОВОРОДА"Ах ти, тоска проклята!", 1760-і рр. |
Бистра річка — життя моє,Широка-глибока...Плавле-тоне на тій річціДуша одинока.
Пантелеймон КУЛІШ"Родина єдина", 1862 |
Біль у душу мою закрадається вужем,відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО"Дід умер", 1962 |
Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ"Розпука", 1837 |
Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти,Літа на душу накладають пута.
Іван ФРАНКО"Поет мовить", 1898 |
Гей,
над дорогою стоїть верба,Дзвінкі дощові струни ловить,Все вітами хитає,
наче сумно мовить:Журба, журба...Отак роки, отак без краюНа струнах
Вічності перебираюЯ, одинокая верба.
Павло ТИЧИНА"Квітчастий луг...", 1915 |
За що, Боже, на сім світіЯ так погибаю?Ані живу, сиротина,Ані умираю.
Сидір ВОРОБКЕВИЧ"Марно вік мій...", 1865 |
І пустота безмірна, щогодинна,вже цілий світ береться осягти.Як жить мені, якщо я ще людина?Якщо мені від себе не втекти?
Григорій ЧУБАЙ"Вертеп", 1968 |
І тепер я розбитеєСерце ядом гою,І не плачу, й не співаю,А вию совою.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Три літа", 1845 |
І, здається, молодомуНічого б журиться,А прийдеться молодомуЗ журби утопиться.
Народна пісня |
Коли німують людські живі душі,тоді і роси кам'яніють на зелі,а очі в молоді, немов од суші,мертвіють, облітають навесні.
Тодось ОСЬМАЧКА"Сонет", 1929 |
Край світу проруб. Тиша довсібіч.Усесвіт твій німує і німіє,і сонце, в душу світячи, не гріє:в змертвілих лицях — відумерла ніч.
Василь СТУС"Стань і вдивляйся...", 1977 |
Кружляє
світ. Мовчить, як треба крику,і правда топиться в брехні чи не
щодня...Невже і я впаду в нього і зникнубезболісно, безлико, навмання?
Григорій ЧУБАЙ "Вертеп", 1968 |
Листя пада, мов золото,Крок дзвенить насторожено...Я надвоє розколотий,Я стократ розтривожений.
Михайло СИТНИК"Осінь", 1946 |
Минають
дні, минають ночі,Минає літо. ШелеститьПожовкле листя, гаснуть
очі,Заснули думи, серце спить,І все заснуло, і не знаю,Чи я живу, чи
доживаю,Чи так по світу волочусь,Бо вже не плачу й не сміюсь...
Тарас ШЕВЧЕНКО"Минають дні, минають ночі...", 1845 |
Мряка на землю упала,Місяця ж більш не діждати!Темно й на серденьку стало...Час мені, мабуть, до хати!
Василь МОВА"На прогулянках", 1887 |
Не спиться... Знов чорнії думиОбсіли, мов галич, мене...
Михайло СТАРИЦЬКИЙ"Не спиться", 1902 |
Неси ж мене. коню, по чистому полю,Як вихор, що тутка гуляє,А чень, утечу я від лютого болю,Що серце моє розриває.
Іван ФРАНКО"Безмежнеє поле в сніжному завою...". 1896 |
О ні!Являйся, зіронько, мені!Хоч в сні!В житті мені весь вік тужити —Не жити.
Іван ФРАНКО"Чого являєшся мені...", 1896 |
Обгорта
мене туга, болить голова,Стіни й стеля гнітять, мов темниця...Де ж ви,
де, мої щирі, одважні слова?Де поділась моя чарівниця,Молода моя муза,
і горда, й смутна,Жалібниця-порадниця тиха?
Леся УКРАЇНКА"З пропащих років", 1897 |
Облягла душу ніч — непрозора страшна,Нема шляху з німої пустині.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ"Ніч".1896 |
Ой згадай мене, моя стара нене,як сядеш увечері їсти:— Десь моя дитина на чужій стороні,да нема од неї вісти.
Історична пісня |
Ой люлі, люлі, химерний смутку!Шепоче вільха і верболіз.Задума квилить, шовкові віїСрібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський"Ой люлі, смутку!", 1906 |
Ой
не шуми, луже, з дібровою дуже,Не завдавай серцю жалю, бо я в чужім
краю.Ой я в чужім краю, як на пожарині, —Ніхто мене не пригорне при
лихій годині.
Бурлацька пісня |
Повстала
туга, сном важким приспана,Повстала велетом і досягла до хмар,Жаль
запалав, прибоєм океанаЗагомонів його страшний пожар.
Леся УКРАЇНКА"...Порвалася нескінчена розмова", 1898 |
Прибудь до мене,Одвідай мене,Бездольную,Й безродную,Й безплеменную,На чужій чужиніПри нещасній моїй хуртовині.
"Дума про сестру та брата" |
Приступи,
подивись і на путь мене справ,Роз'ясни мені хвилі тривоги!Я втомився,
охляв, серед шляху приставІ тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський"Як побачиш сліпця...", 1906 |
Розжалобилася душаУ смутках непомірних,Що збулась радості життяІ що опущена самаЙде по полях безмірних.
Богдан ЛЕПКИЙ"Finalе", 1902 |
Розпука краєСерце на дні...Зіронька сяє,Та не мені.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ"Пролісок", 1894 |
Світ заговорив про покинутість людини, про тривогу, як її основне почування, про тривогу, як про праматерію душі.
Микола Шлемкевич"Загублена українська людина", 1954 |
Скажи
мені правду, мій добрий козаче,Що діяти серцю, коли заболить,Як серце
застогне і гірко заплаче,І дуже без щастя воно защемить?
Олександр Афанасьєв-Чужбинський"Є. П. Гребінці", 1841 |
Стороною дощі йдуть,А долом туман.А на моїм серденькуЖурба та й печаль.
Народна пісня Мислі мої, мислі,Докупи ся зійшли,На серденьку стали,Спатоньки не дали. |
Такий я ніжний, такий тривожний,моя осінняя земля.Навколо вітер непереможнийреве й ґуля...
Володимир СОСЮРА"Такий я ніжний, такий тривожний...", 1928 |
Темна ніч, вітрець тихесенькийЗашумів в моїм вікні;Дощик капає дрібнесенький,В серце падає мені.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ"Темна ніч...", 1900 |
Ти зозуле сивенькая,Закуй ми сумненько,Най розпука та й лютая
|
У
безкрай, далечінь-дорогунадломлено я закричупро самоту і про
тривогу,про дні, яких я не лічу,про дивовижну німотубез слів та
звуків,про нечулуніму, глуху, пусту, пусту —що серце далечі жахнулось.
Оксана Лятуринська"У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 |
Ходжу-блуджу по городуВеликому, великому.Одкрив би я своє серце,Та нікому, та нікому.
Пантелеймон КУЛІШ"Люлі-люлі", 1861 |
Холодна
тиша. Місяцю надламаний,Зо мною будь і освяти печаль мою.Вона, як сніг
на вітах, умирилася,Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.
Володимир СВІДЗИНСЬКИЙ"Холодна тиша", 1932 |
Хотіла б я вийти у чистеє поле,Припасти лицем до сирої земліІ так заридати, щоб зорі почули,Щоб люди вжахнулись на сльози мої.
Леся УКРАЇНКА"Горить моє серце, його запалила...", 1893 |
Хотіла б я уплисти за водою,немов Офелія, уквітчана, безумна.
Леся УКРАЇНКА"Ритми", 1900 |
Чорна нічко, заглушиВсі страждання на душі.
Григорій ЧУПРИНКА"Ніч", 1918 |
Я ввечері цілую рожуІ кличу сум.Чому, чому я жить не можуТа сам, без дум?
Павло ТИЧИНА"Гаптує дівчина...", 1914 |
Я вже не можу словом. Тишина,Мов реквієм, відлунює у скроні,І мертвим птахом падає в долоніМоє замерзле слово. Тишина.
Мойсей Фішбейн"Зречення митця", 1984 |
Я
знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,Мою душу самотню пожерла
гадюка-нудьга,І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ"Vae victis", 1904 |
Я знов один, я знов одинНіхто питать мене не стане,Ніхто питать мене не стане,Ніхто у душу не загляне —Я знов один.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ"Я знов один", 1917 |
Я не нездужаю, нівроку,А щось такеє бачить око,І серце жде чогось. Болить,Болить, і плаче, і не спить,Мов негодована дитина.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Я не нездужаю, нівроку...", 1858 |
Я сьогодні в тузі, в горі,Мов у тяжкім сні, —Отруїли ясні зоріСерденько мені.
Леся УКРАЇНКА"Зоряне небо", 1893 |
Як пес голодний, кинутий і гнаний,Блукаю я по вулицях чужих...
Олександр ОЛЕСЬ"Як пес голодний, кинутий і гнаний...", 1926 |
Як списаний папір сумного дня,Упала ніч, мов кропля атраменту,І ти ідеш у темінь навмання,Розбитий і знівечений дощенту.
Михайло СИТНИК"Ніч", 1956 |
|
