Тисяча цитат - Смерть"Гей, подай, чумаче, гей, подай, голубче,та хоч правую
руку!""Гей, рад би я, моя дівчинонько,та й обидві подати,Гей, насипано
та сирої землі,тяженько її підняти".
Чумацька пісня |
Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
Микола КУЛІШ"Патетична соната", 1931 |
Бо
як трудно-нудно,Тяжко та важко недолугому чоловікуПротив сили важкий
камінь зняти,Так же трудно на чужій стороніБез родини сердешної
помирати.
"Дума про від'їзд козака" |
В затишному раю я води Лети п'ю,Та тихострунную настроюю мою.
Пантелеймон КУЛІШ"Рай". 1893 |
Вгорнувся чумак у новий кожух,Обернувся долів серцем, віддав Богу дух.
Чумацька пісня |
Видиш,
брате мій,Товаришу мій,Відлітають сірим шнуркомЖуравлі у вирій.Чути:
кру! кру!кру!В чужині умру,Заки море перелечу,Крилонька зітру.
Богдан ЛЕПКИЙ"Журавлі", 1910 |
Вінки смерті в'ють.
Лавро Миронюк"Стали чорні виночерпи...",1920-1940 |
Вовки-сіроманці,
орли-чорнокрильці,Гості мої милі!Хоть мало-немного обождіте,Поки
козацька душа з тілом розлучиться.Тоді будете мені з лоба чорні очі
висмикати,Біле тіло коло жовтої кості оббирати.І комишами вкривати.
"Втеча трьох братів із города Азова" (дума) |
Возьміть мене на топори,Занесіть мя в Чорні Гори.В Чорну Гору занесіть мя,На дрібний мак посічіть мя.
Пісня про смерть Довбуша |
Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
Микола КУЛІШ"Патетична соната", 1931 |
Голодна я і жити вже не годна,і смерть іде...Ах, се ж душа, душа моя голоднабез корму мре.
Уляна КРАВЧЕНКО"Голодна я і жити вже не годна", 1925 |
Завжди терновий вінецьбуде кращий, ніж царська корона.Завжди величніша путьна Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Леся УКРАЇНКА"Завжди терновий вінець...", 1900 |
Земля,
з дитинства рідна! Як їїстарим покинути й піти в чужину,а потім
горювати: любий сину,якби-то знов побачити її!Якби побачити в секунду
смертнуздаля, хоч раз один; дитячі втіхизгадати й принести життя, як
жертву,й лягти в землі чужій, од горя тихій.
Василь Барка"Апостоли", 1946 |
І мене не мине,На чужині зотне,За решоткою задавить,Хреста ніхто не поставить,І не пом'яне.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Косар", 1847 |
І підуть вони в безвість віків,Повні туги і жаху,Простувать в ході духові шляхІ вмирати на шляху.
Іван ФРАНКО"Мойсей", 1905 |
І
тим, що згинули в зорі весінніх літ,Хрестів поставити в свій час ми не
зуміли.Одна вечірняя вітає їх могили,Одна вечірняя віта їх заповіт.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ"Спить ряд могил", 1924 |
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Іван ФРАНКО"Каменярі", 1878 |
Катеринко
моя срібненька,Катеринко моя одненька!Ти вже мені ватерку не
накладеш,Ти вже мені водиці не внесеш,Ти вже мені дровець не
принесеш,Їсточки не приставиш...
Голосіння |
Колеса глухо стукотять,мов хвиля об пором.Стрічай, товаришу Хароне,і з лихом, і з добром.
Василь СТУС"Пам'яті Миколи Зерова", 1977 |
Краще в ріднім краї милімПолягти кістьми, сконати,Ніж в землі чужій, ворожійВ славі й шані пробувати!
Микола ВОРОНИЙ"Євшан-зілля", 1902 |
Лежить земля, як книга розпростерта,Над нею сонце, мов небес свіча...Сухим аскетом невмолимий часГлави читає приходу і смерти.
Теодор Курпіта"Земля", 1947 |
Мамко моя, зозулько моя!Нащо-сте свої очі зажмурили,Що-сте свої ніжки зложили,Нащо-сте свої ручки навхрест склали?
Голосіння |
Ми
всі погаснемо, і гомін наших кроківВбере пожадлива і чорна
глибочінь.Душе, свій страх відкинь! Тобі бо, одинокій,Належать вічна
рань і сонця височінь.
Михайло Орест"Поблід...", 1965 |
Між горою-долиноюКозаченька вбито,Червоною китайкоюОченьки закрито.
Народна пісня Ой най мене не ховаютьНі попи, ні дяки,Ой най мене поховаютьМолоді козаки. |
Мій
пан лежить у лузі,У Базалузі,Постріляний,Порубаний,І на рани смертельні
незмагає.Та прошу я вас всенижающеУ луг-Базалуг прибувати,Та тіло
молодецькеє поховати,Та звіру, птиціНа поталу не дати!
"Дума про Федора Безрідного" |
Може, мені на чужиніЛежать легше буде,Як іноді в УкраїніЗгадувати будуть!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 |
Можна смерть лиш смертю здолати,Тільки в тім таємниця буття.І зерно мусить вмерти, щоб датиВ життєдавчому житі — Життя.
Євген МАЛАНЮК"Все забудь..." 1954 |
Не громом праведним, святимТебе уб'ють. Ножем тупимТебе заріжуть, мов собаку,Уб'ють обухом.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Неофіти,", 1857 |
Не
жди весни — святої долі!Вона не зійде вже ніколиСадочок твій
позеленить,Твою надію оновить!І думу вольную на волюНе прийде
випустить... СидиІ нічогісінько не жди!..
Тарас ШЕВЧЕНКО"Минули літа молодії...", 1860 |
Не плач, мамо, не журися,Бо вже твій син оженився.Та взяв собі паняночку,В чистім полі земляночку.
Історична пісня |
Одно люблю лиш — забуття,Спокій, безпам'ятну могилу.
Іван ФРАНКО"В алеї нічкою літною...", 1896 |
Ой
рада би-м, мій синоньку,Листок написать,Насипали могилоньку,Не можу я
встать;Не можу я, соколоньку,Глубоко на дні,Насипали на рученькиСирої
землі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ"Рекрут", 1862 |
Ой
якби мене отцівська, материна молитваОд смерті вборонила,На Чорному
морі не втопила,Як буду я до отця, до матері,До роду прибувати,І буду
отця та й матірШтити, шанувати й поважати.
"Дума про Олексія Поповича" |
Пізно вже. Немає вороття.Попелом присипано волосся.Віяли вітри. Пройшло життя.Все змело, й нічого не збулося.
Марина Приходько"Змилуйся...", 1967 |
Пречиста
Діво, радуйся, Маріє,Бо я не можу... Вшак я маю душу,І чути мушу, і
дивити мушу,Що тут на світі, ах, тутки ся діє!Да як до гробу зложуть
моє тіло,Де темно, тісно, студено, зотліло,Де нич не плаче, де усе
німіє —Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій ФЕДЬКОВИЧ"Пречиста Діво", 1862 |
Прийде старість, і радість уся пропаде,І зостанешся з горем самим.
Борис ГРІНЧЕНКО"Зернятка", 1898 |
Прикрий
моє тілоЧумацькеє білоТа ще й головочку.Щоб моє тілоЧумацькеє біло,Щоб
не чорніло,Од ясного сонця,Од буйного вітруНе марніло.
Чумацька пісня |
Світ зчорнів, і небо чорне,Зелень чорна, чорне все...Жду, поки мене загорнеТа, що вічний сон несе.
Олександр Козловський"Чорна думка", 1897 |
Се
смерть ішла. Мавра на самоті ніби відчуває, що се так смерть лісами
тиснулася, дотикала о її хату, косою зашарпувала, щоб себе пригадати.
|
Смерте, бабо-сповитухо,Лікарю людський останній,Ти одна нам гоїш духаВ нашій долі безталанній.
Пантелеймон КУЛІШ"Маруся Богуславка", 1899
Смерть.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"В неділю рано зілля копала", 1909 |
Стали чорні виночерпи,Вино чорне ллють,А у серці чорні верби
|
Та
відкіля ж вас, мій таточку, виглядать,Та відкіля вас і визирать?Чи вас
з поля, чи вас з моря,Чи з високої гори,Чи з чужої чужини?
Голосіння |
Тут і кості зотліють твоїНа взірець і для страхуВсім, що рвуться весь вік до метиІ вмирають на шляху.
Іван ФРАНКО"Мойсей", 1905 |
Уб'ють,Заріжуть вас, душеубійці,І із кровавої криниціСобак напоять.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Марія", 1859 |
Умру, а жить не перестану,Любов'ю буду вічно тліть...Важким я колосом устануІз грудки рідної землі.
Михайло СИТНИК"Умру, а жить не перестану...", 1946 |
Хай їм грець,тим літам, що будуть непрожиті.Тож бери собі останній шлюб,бо не зійде на камені жито,і сухий не розів'ється дуб.
Василь СТУС"Наді мною синє віко неба...", 1977 |
Ходить
жовняр молоденький на патролі,Аж там летя, підлітають три соколи.Ой
соколи, ой бистрії, де бували?В чистім полі романовім попасали;Попасали
білі руки, чорні очі,А все тото буковинські парубочі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ"У Вероні", 1861 |
Чи
не покинуть нам, небого,Моя сусідонько убога,Вірші нікчемні віршуватьТа
заходиться риштуватьВози в далекую дорогу,На той світ, друже мій, до
Бога,Почимчикуєм спочивать.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Чи не покинуть нам небого...", 1861 |
Чую, що смерть, потайна й ненажерная,В вічні обійми мене обхопила!
Василь МОВА"Думи засланця", 1877 |
Я не умру від смерті —я умру від життя.Умиратиму — життя буде мерти, не маятиме стяг.
Михайло Семенко"Патагонія", 1917 |
Я прийду до тебе, доле,На страшне криваве поле,На останній смертний бій.
Григорій ЧУПРИНКА"Перемога", 1918 |
Як
добре те, що смерті не боюсь яі не питаю, чи тяжкий мій хрест,що перед
вами, судді, не клонюсяв передчутті недовідомих верст...
Василь СТУС"Як добре те, що смерті не боюсь я...", 1977 |
Як усе на світі зрозумієш,То тоді зупинишсяІ вмреш!
Василь СИМОНЕНКО"Завірюха", 1964 |
|
|
