Среда, 18.09.2019, 06:20
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьник

Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Анализ страниц сайта

Каталог статей

Главная » Статьи » Украинское народное творчество » Тисяча цитат

Тисяча цитат

Тисяча цитат - Слово


А на громаду хоч наплюй!Вона — капуста головата.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Хіба самому написать...", 1849
А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
А справжня муза неомузенатам десь на фронті в ніч сухулежить запльована, залузанана українському шляху.
Павло ТИЧИНА "Плуг", 1920
Азіатський ренесанс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925
Буде з мене, поки живу,І мертвого слова,Щоб виливать журбу, сльози.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки", 1841
Будь проклята, співуча мовоСльозавих і слизьких пісень,Бо кожен чин пожерло слово,Бо зміст заїла передмоваІ в ніч лягає кожен день.
Євген МАЛАНЮК"Павза", 1929
В зів'ялих листочках хто може вгадатиКрасу всю зеленого гаю?Хто знає, який я чуття скарб багатийВ ті вбогії вірші вкладаю?
Іван ФРАНКО"Зів'яле листя"("Епілог"), 1896
В суботній час серед вітрів і піниТак уродилась пісня України, —І в дальнє море — у суботній час —Вона зове і пориває нас.
Максим РИЛЬСЬКИЙ"В суботу грає море...", 1926
Віщуванням новимСерце моє б'ється, —Через край із серцяРідне слово ллється...
Пантелеймон КУЛІШ"Заспів", 1862
Возвеличу,Малих отих рабів німих!Я на сторожі коло їхПоставлю слово.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Подражаніє 11 псалму", 1859
Вони (шестидесятники) повернули втрачену вагомість словам і поняттям, заставили людей знову повірити у реальність духовного світу. Це був справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір'я у щось повірити. І запалити вірою інших.
Валентин МОРОЗ"Серед снігів", 1970
Всі ці літературні всеукраїнські ЦК зовсім непотрібні для письменника. Справа не в літературному ЦК, а в літературі.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Думки проти течії", 1925
Говори, говори, моя мила:Твоя мова — співучий струмок.
Павло ТИЧИНА"Десь на дні мого серця...", 1914
Голосно жалібно співає.
"Дума про смерть козака-бандуриста"
До дна землій до дна цупкого словавдираюся завзято і упертоі видираю в заздрісної смертіпісні,п'яніння,ночі й дні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Хліб насущний", 1936
До мене, як горожанина,Ставляй вимоги — я людина.А як поет — без перепониЯ стежу творчості закони.
Микола ВОРОНИЙ"Іванові Франкові", 1902
До тебе, Україно, наша бездольная мати,Струна моя перша озветься.
Леся УКРАЇНКА"Сім струн", 1890
Думи мої, думи мої,Де ви подівались,Нащо мене покинули,Чому одцурались?
Михайло Петренко"Думи мої...", 1848
Думи мої, думи мої,Квіти мої, діти!Виростав вас, доглядав вас, —Де ж мені вас діти?В Україну ідіть, діти!В нашу Україну,Попідтинню, сиротами,А я — тут загину.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Думи мої, думи мої...", 1839
Думи мої, думи мої,Лихо мені з вами!Нащо стали на паперіСумними рядами?..Чом вас вітер не розвіявВ степу, як пилину?Чом вас лихо не приспало,Як свою дитину?..
Тарас ШЕВЧЕНКО"Думи мої, думи мої...", 1839
Є вірші — квіти.Вірші — дуби.Є іграшки — віршіЄ рани.Є повелителі і раби.І вірші є —каторжани.Крізь мури в'язниць,по тернях лихоліть —ідуть, ідуть по етапу століть...
Ліна КОСТЕНКО "Є вірші", 1962
Єсть нерушимий закон правди в душі у всякого поета; не здолає поет самохіть підняться вгору душею: підіймає його дух його плем'я.
Пантелеймон КУЛІШ"Листи", 1857
Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.Далебі, правда!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841
З кривавого багна багно літературнеЗробили ви собі, о кодло некультурне!
Пантелеймон КУЛІШ"Сліпченкові", 1893
За всіх скажу, за всіх переболію,я кожен час на звіт іду, на суд.
Павло ТИЧИНА"За всіх скажу...", 1922
За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Листи", 1928
Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти,Ні на письменницьку огуду за пісні,І ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:Дзвони собі, співай в святій самотині.
Пантелеймон КУЛІШ"Поетові", 1890
Кобзо, моя непорочна утіхо!Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,Голосом правди святої дзвони,Нашу тісноту гірку спом'яни.
Пантелеймон КУЛІШ"До кобзи", 1882
Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Valse melancholique", 1898
Лишу я співи про красу,Забуду власні жаліІ з гір високих понесуНародові скрижалі.
Олександр ОЛЕСЬ"Лишу я співи про красу...", 1908
Література є душею народного життя, є самосвідомістю народності. Без літератури народність є тільки пасивною появою, і для того чим багатша,
Література зберегла нам чисте сяйво найсвітліших українських морально-етичних традицій, але вона нічого не зрозуміла в проблемах свого часу і ніяк не ствердила українства на терезах світової історії.
Юрій ШЕРЕХ"Наша сучасність — наше мистецтво", 1947
Люде добрі! ПожалійтеБідолашного піїту,Що від горя, від наругиЗа слізьми не бачить світу.
Володимир САМІЙЛЕНКО"Горе поета", 1886
Мистецтво починається з чесності... Чесність — чеснота митця, але вона — тільки передумова.
Юрій ШЕРЕХ"Про чесність і про правду", 1956
Митець мусить втікати з життя для того, щоб його впізнати. Мусить втікати з життя, дріб'язкового побуту, тому що він розносить митця на частки. Митець мусить, як Демокріт, виколоти собі очі, щоб нарешті заглянути в середину суті, щоб пізнати її, щоб пізнати істину життя.
Михайло ОСАДЧИЙ"Більмо", 1968
Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність...
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925
Митцем треба народитися...
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925
Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,Той у грудях не серденько, тільки камінь має.
Сидір ВОРОБКЕВИЧ"Рідна мова", 1869
Може, верну зновуМою правду безталанну,Моє тихе слово.Може, викую я з йогоДо старого плугаНовий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Чигирине, Чигирине...", 1844
Мрії розвіяні і недомріяні,Радості бачені в сні,Квіти столочені, сльози розкоченіЯ переллю у пісні.
Богдан ЛЕПКИЙ"Мій спів", 1902
На крилах пісень.
Леся УКРАЇНКАНазва збірки поезій, 1893
На нашій землі письменник: був завжди найбіднішим сином її, і йому відкривались важкі болі та високі заповіти.
Євген СВЕРСТЮК"Собор у риштованні", 1970
Напружений, незломно-гордий,Залізних імператор строф —Веду ці вірші, як когорти,В обличчя творчих катастроф.
Євген МАЛАНЮК"Напис на книзі віршів", 1925
Не для людей, тієї слави,Мережані та кучерявіОці вірші віршую я.Для себе, братія моя!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Не для людей, тієї слави...", 1848
Не мистецтво і не наука побудують Україну — а зброя і труд, політика і зброя. Але поки політика і зброя спрямовані на ідеали провінційності, вони означають тільки марні загибелі кращих людей. І тому сьогодні слово належить мистецтву і науці.
Юрій ШЕРЕХ"При битій дорозі", 1948
Не славте кобзаря піснями голосними:Дзвенить йому хвалу його тридцятиструнна.Колись він заблищить між душами ясними,І зникне вся хула ворожа, нерозумна.І буде дух його із віку в вік сіяти,Серця зцілющою водою покропляти,І рани гоїти, і сльози обтирати.
Пантелеймон КУЛІШ"Покобзарщина", 1893
Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!Я хочу вам про рідний край казать...
Олександр ОЛЕСЬ"Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!", 1906
Не співайте мені сеї пісні,Не вражайте серденька мого!Легким сном спить мій жаль у серденьку,Нащо співом будити його?
Леся УКРАЇНКА"Мелодії". 1893
Не сховатись, дарма, під наметом краси,в чаді п'яному строф кришталевих.Вітре днів, мої власні слова рознеси,на шляхах їх розвій стомилевих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Суворий вірш", 1934
Немов той Дант у пеклі,стою серед бандитів і злочинців,серед пузатих, ситих і продажних,серед дрібних, помстливих, тупоумних,на купі гною жовчного, що всмоктує, затягує на дно:співай, поете, з нами в тон!Стою — мов скеля, непорушний.
Павло ТИЧИНА"Відповідь землякам", 1922
Несказане, невимовнеКобза промовляєІ святими почуттямиСерце надихає.
Пантелеймон КУЛІШ"Маруся Богуславка", 1899
Нехай як буде, так і буде.Чи то плисти, чи то брести.Хоч доведеться розп'ястись!А я таки мережать будуТихенько білії листи.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Лічу в неволі дні і ночі... ", 1850
Ні! я суб'єктивний,Я — з егоїстичних:Все чуттів шукаюТонко естетичних.
Агатангел Кримський"Світові скорботи", 1901
Нове мистецтво утворюють робітники і селяни. Тільки з умовою: вони мусять бути інтелектуально розвиненими, талановитими, геніальними людьми.Хто цього не розуміє — той дурень.
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Камо грядеши", 1925
О думи мої! о славо злая!За тебе марно я в чужому краюКараюсь, мучуся... але не каюсь!..
Тарас ШЕВЧЕНКО"N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847
О слово рідне! Орле скутий!Чужинцям кинуте на сміх!
Олександр ОЛЕСЬ"О слово рідне! Орле скутий!", 1907
О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало.
Микола КУЛІШ"Мина Мазайло", 1929
Оживить живеє словоРідну Україну.
Пантелеймон КУЛІШ"Старець", 1861
Ой співав би на ввесь голос —Нікому співати!
Пантелеймон КУЛІШ"Старець", 1861
Ой співав я: "Буде житиНаше слово, буде!"Чи живе ж воно у тебе,Безталанний люде?
Пантелеймон КУЛІШ"Старець", 1861

Отакий-то Перебендя,Старий та химерний!Заспіває весільної,А на журбу зверне.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Перебендя", 1839
Отже, гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предтечами є ми, "олімпійці".
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925
Перо, мій скальпелю вогненний,Ти мій жорстокий лиходій,Мій дикий поклик цілоденний,Первоцвіт мій, перволюб мій!
Іван Драч"Перо", 1965
Пісне, моя ти підстрелена пташко,Мусиш замовкнуть і ти.Годі ридати і плакати тяжко,Час нам зо сцени зійти.
Іван ФРАНКО"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896
Поезіє! сопутнице моя!Ти — теплий, животворний промінь сонця,Ти — тихий місяць, що в тюрмі сіяЗ закуреного темного віконця.
Агатангел Кримський"Поезіє! сопутнице моя!", 1898-1901
Поезія — рідна сестра моя.А правда людськая — наша мати.
Ліна КОСТЕНКО"Доля", 1962
Поете, тям, на шляху життьовомуТобі перлини-щастя не знайти,Ні захисту від бурі, злив і грому.
Іван ФРАНКО"Поете, тям, на шляху життьовому...", 1904
Поете,вмій шукати і чекати!Найкращий вірш не ходить на свободі.
Ліна КОСТЕНКО"Все більше", 1962
Рідна мова на чужиніЩе милішою стає.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ"Рідний край", 1898
Роль мистецтва — може, єдина його справжня роль — показувати людям їх майбутнє.
Юрій ШЕРЕХ"Зустрічі з Заходом", 1950
Романтика вітаїзму... це мистецтво першого періоду азіатського ренесансу. З України воно мусить перекинутися у всі частини світу...
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925
Слова, що вимріяні у безсонні, довгі ночі,коли стріла натхнення, вбита в серце, їддю точить.Зникають речі, розвіваються довкола стіни.Тремчу над книжкою у вічності холодній тіні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Над книжкою поезій", 1934
Слово, чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?Чом ти не гострий, безжалісний меч,Той, що здійма вражі голови з плеч?
Леся УКРАЇНКА"Слово, чому ти не твердая криця...", 1896
Смішний поет, що хтів би, окрім зла,В тім світі правди й розуму глядіти.
Іван ФРАНКО"Вольні сонети", 1887
Собі поети право залишають,Всі інші відкидаючи права:Належати до тих, кого вбивають,А не до тих, хто холодно вбива.
Леонід Первомайський"Коли не замовкає...", 1968
Співай, ненько, тихесенько,як давно співала,коли мене маленькоюдо сну колисала!..
Уляна КРАВЧЕНКО"Співай, ненько, тихесенько...", 1925
Стій, серце, стій! не бийся так шалено.Вгамуйся, думко, не літай так буйно!Не бий крильми в порожньому просторі.Ти, музо винозора, не сліпиМене вогнем твоїх очей безсмертних!
Леся УКРАЇНКА"То be or not to bе?..", 1896
Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять.
Микола КУЛІШ"Мина Мазайло", 1929
Теплий кожух, тілько шкода —Не на мене шитий,А розумне ваше словоБрехнею підбите.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки", 1841
Ти думаєш, дурню,Що я тебе люблю,А я тебе, дурню,Словами голублю.
Жартівлива пісня
Тілько я, мов окаянний,І день і ніч плачуНа розпуттях велелюдних,І ніхто не бачить,І не бачить, і не знає —Оглухли, не чують;Кайданами міняються,Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО"І мертвим, і живим...", 1845
Той не поет,Хто не відчуєспраги змагання.Хто затаїтьсяв башті мовчання,Як анахорет.
Микола ВОРОНИЙ"Ода до поетів", 1929
Треба негайно на настирливе запитання "Європа чи "Просвіта?", відповісти: — "Європа".
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925
Тьмяно горять спокійні лампади,голос хрустить наддертим крилом.Твої слова — глибока стежка,якою часом проходить Бог.
Женя Васильківська "Поет", 1959
Українське відродження XIX сторіччя проходило під знаком літератури й слова. Осередком українськості було слово. Перші парості руху не були політичними.
Юрій ШЕРЕХ"Так було чи так мало бути", 1952
Фантазіє, богиня легкокрила,Ти світ злотистих мрій для нас одкрила І землю з ним веселкою з'єднала.
Леся УКРАЇНКА"Сім струн", 1890
Хай кожен так собі співає,Як хто зуміє і здолає, —Усяким співам волю дай,То й буде в нас співучий край!..
Борис ГРІНЧЕНКО"Сорока", 1889
Хотіла б я піснею статиУ сюю хвилину ясну,Щоб вільно по світі літати,Щоб вітер розносив луну.
Леся УКРАЇНКА"Мелодії". 1893
Це, коли пишуть справжні письменники... Без них нам було б сумно жити, нецікаво, світ знебарвів би, втратив би для нас сенс свого існування, ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники...
Михайло ОСАДЧИЙ"Більмо", 1968
Чи довіку ж, браття,Будемо мовчати?Благословіть мені кобзуНімую узяти!
Пантелеймон КУЛІШ"До братів на Вкраїну", 1862
чим достатніша у народа література, тим тривкіше стоїть його народність.
Микола КОСТОМАРОВ"Дві руські народності", 1861
Чом я не маю огнистого слова,Палкого, чому?Може б, та щира, гарячая моваЗломила зиму!
Леся УКРАЇНКА"Співець", 1886
Шукати лиш суть, лиш голе буття шукати — суть буття. Відчувати простір: літ чорних птахів далеко, відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах і абсолютним вітром розуміти свій день, поете.
Богдан Рубчак"Аrs роеtіса", 1956
Що ж тоді: — Європа чи "Просвіта"? Для мистецтва — тільки — Європа.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925
Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847
Щоб слово пламенем взялось,Щоб людям серце розтопило.І на Украйні понеслось,І на Україні святилосьТе слово, божеє кадило,Кадило істини. Амінь.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Неофіти", 1857
Я музу кличу не такую:Веселу, гарну, молодую.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798
Я не одинокий, я не сиротина,-Єсть у мене діти, та де їх подіти?Заховать з собою? — гріх, душа жива!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки", 1841
Я — за чисте мистецтво,А мистецтво чисте тоді,Коли роблять його І руками, й думками чистими.
Віталій Коротич"Чисте мистецтво", 1961



Категория: Тисяча цитат | Добавил: Kisa (01.09.2009) | Автор: Kisa
Просмотров: 1716 | Теги: Тисяча цитат | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Поиск
Облако тэгов

Copyright MyCorp © 2019
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz