Тисяча цитат - Слово
А на громаду хоч наплюй!Вона — капуста головата.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Хіба самому написать...", 1849 |
А
на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми
по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще,
нехай судять люди.
|
А справжня муза неомузенатам десь на фронті в ніч сухулежить запльована, залузанана українському шляху.
Павло ТИЧИНА "Плуг", 1920 |
Азіатський ренесанс — це епоха європейського відродження плюс незрівняне, бадьоре й радісне грецько-римське мистецтво.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925 |
Буде з мене, поки живу,І мертвого слова,Щоб виливать журбу, сльози.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки", 1841 |
Будь
проклята, співуча мовоСльозавих і слизьких пісень,Бо кожен чин пожерло
слово,Бо зміст заїла передмоваІ в ніч лягає кожен день.
Євген МАЛАНЮК"Павза", 1929 |
В зів'ялих листочках хто може вгадатиКрасу всю зеленого гаю?Хто знає, який я чуття скарб багатийВ ті вбогії вірші вкладаю?
Іван ФРАНКО"Зів'яле листя"("Епілог"), 1896 |
В суботній час серед вітрів і піниТак уродилась пісня України, —І в дальнє море — у суботній час —Вона зове і пориває нас.
Максим РИЛЬСЬКИЙ"В суботу грає море...", 1926 |
Віщуванням новимСерце моє б'ється, —Через край із серцяРідне слово ллється...
Пантелеймон КУЛІШ"Заспів", 1862 |
Возвеличу,Малих отих рабів німих!Я на сторожі коло їхПоставлю слово.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Подражаніє 11 псалму", 1859 |
Вони
(шестидесятники) повернули втрачену вагомість словам і поняттям,
заставили людей знову повірити у реальність духовного світу. Це був
справжній подвиг: в атмосфері тотального зневір'я у щось повірити. І
запалити вірою інших.
Валентин МОРОЗ"Серед снігів", 1970 |
Всі ці літературні всеукраїнські ЦК зовсім непотрібні для письменника. Справа не в літературному ЦК, а в літературі.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Думки проти течії", 1925 |
Говори, говори, моя мила:Твоя мова — співучий струмок.
Павло ТИЧИНА"Десь на дні мого серця...", 1914 |
Голосно жалібно співає.
"Дума про смерть козака-бандуриста" |
До дна землій до дна цупкого словавдираюся завзято і упертоі видираю в заздрісної смертіпісні,п'яніння,ночі й дні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Хліб насущний", 1936 |
До мене, як горожанина,Ставляй вимоги — я людина.А як поет — без перепониЯ стежу творчості закони.
Микола ВОРОНИЙ"Іванові Франкові", 1902 |
До тебе, Україно, наша бездольная мати,Струна моя перша озветься.
Леся УКРАЇНКА"Сім струн", 1890 |
Думи мої, думи мої,Де ви подівались,Нащо мене покинули,Чому одцурались?
Михайло Петренко"Думи мої...", 1848 |
Думи
мої, думи мої,Квіти мої, діти!Виростав вас, доглядав вас, —Де ж мені
вас діти?В Україну ідіть, діти!В нашу Україну,Попідтинню, сиротами,А я
— тут загину.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Думи мої, думи мої...", 1839 |
Думи
мої, думи мої,Лихо мені з вами!Нащо стали на паперіСумними рядами?..Чом
вас вітер не розвіявВ степу, як пилину?Чом вас лихо не приспало,Як свою
дитину?..
Тарас ШЕВЧЕНКО"Думи мої, думи мої...", 1839 |
Є
вірші — квіти.Вірші — дуби.Є іграшки — віршіЄ рани.Є повелителі і
раби.І вірші є —каторжани.Крізь мури в'язниць,по тернях лихоліть
—ідуть, ідуть по етапу століть...
Ліна КОСТЕНКО "Є вірші", 1962 |
Єсть
нерушимий закон правди в душі у всякого поета; не здолає поет самохіть
підняться вгору душею: підіймає його дух його плем'я.
Пантелеймон КУЛІШ"Листи", 1857 |
Єсть
ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію
(Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.Далебі, правда!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841 |
З кривавого багна багно літературнеЗробили ви собі, о кодло некультурне!
Пантелеймон КУЛІШ"Сліпченкові", 1893 |
За всіх скажу, за всіх переболію,я кожен час на звіт іду, на суд.
Павло ТИЧИНА"За всіх скажу...", 1922 |
За всяку ціну ми мусимо вивести нашу літературу на широку європейську арену.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Листи", 1928 |
Кобзарю!
Не дивись ні на хвалу темноти,Ні на письменницьку огуду за пісні,І
ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:Дзвони собі, співай в святій
самотині.
Пантелеймон КУЛІШ"Поетові", 1890 |
Кобзо, моя непорочна утіхо!Чом ти мовчиш? Задзвони мені стиха,Голосом правди святої дзвони,Нашу тісноту гірку спом'яни.
Пантелеймон КУЛІШ"До кобзи", 1882 |
Лише ми одні піддержуємо красу в житті, ми, артисти, вибрана горстка суспільності...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Valse melancholique", 1898 |
Лишу я співи про красу,Забуду власні жаліІ з гір високих понесуНародові скрижалі.
Олександр ОЛЕСЬ"Лишу я співи про красу...", 1908 |
Література
є душею народного життя, є самосвідомістю народності. Без літератури
народність є тільки пасивною появою, і для того чим багатша,
|
Література
зберегла нам чисте сяйво найсвітліших українських морально-етичних
традицій, але вона нічого не зрозуміла в проблемах свого часу і ніяк не
ствердила українства на терезах світової історії.
Юрій ШЕРЕХ"Наша сучасність — наше мистецтво", 1947 |
Люде добрі! ПожалійтеБідолашного піїту,Що від горя, від наругиЗа слізьми не бачить світу.
Володимир САМІЙЛЕНКО"Горе поета", 1886 |
Мистецтво починається з чесності... Чесність — чеснота митця, але вона — тільки передумова.
Юрій ШЕРЕХ"Про чесність і про правду", 1956 |
Митець
мусить втікати з життя для того, щоб його впізнати. Мусить втікати з
життя, дріб'язкового побуту, тому що він розносить митця на частки.
Митець мусить, як Демокріт, виколоти собі очі, щоб нарешті заглянути в
середину суті, щоб пізнати її, щоб пізнати істину життя.
Михайло ОСАДЧИЙ"Більмо", 1968 |
Митцем взагалі може бути тільки виключно яскрава індивідуальність...
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925 |
Митцем треба народитися...
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925 |
Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,Той у грудях не серденько, тільки камінь має.
Сидір ВОРОБКЕВИЧ"Рідна мова", 1869 |
Може, верну зновуМою правду безталанну,Моє тихе слово.Може, викую я з йогоДо старого плугаНовий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Чигирине, Чигирине...", 1844 |
Мрії розвіяні і недомріяні,Радості бачені в сні,Квіти столочені, сльози розкоченіЯ переллю у пісні.
Богдан ЛЕПКИЙ"Мій спів", 1902 |
На крилах пісень.
Леся УКРАЇНКАНазва збірки поезій, 1893 |
На нашій землі письменник: був завжди найбіднішим сином її, і йому відкривались важкі болі та високі заповіти.
Євген СВЕРСТЮК"Собор у риштованні", 1970 |
Напружений, незломно-гордий,Залізних імператор строф —Веду ці вірші, як когорти,В обличчя творчих катастроф.
Євген МАЛАНЮК"Напис на книзі віршів", 1925 |
Не для людей, тієї слави,Мережані та кучерявіОці вірші віршую я.Для себе, братія моя!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Не для людей, тієї слави...", 1848 |
Не
мистецтво і не наука побудують Україну — а зброя і труд, політика і
зброя. Але поки політика і зброя спрямовані на ідеали провінційності,
вони означають тільки марні загибелі кращих людей. І тому сьогодні
слово належить мистецтву і науці.
Юрій ШЕРЕХ"При битій дорозі", 1948 |
Не
славте кобзаря піснями голосними:Дзвенить йому хвалу його
тридцятиструнна.Колись він заблищить між душами ясними,І зникне вся
хула ворожа, нерозумна.І буде дух його із віку в вік сіяти,Серця
зцілющою водою покропляти,І рани гоїти, і сльози обтирати.
Пантелеймон КУЛІШ"Покобзарщина", 1893 |
Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!Я хочу вам про рідний край казать...
Олександр ОЛЕСЬ"Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!", 1906 |
Не співайте мені сеї пісні,Не вражайте серденька мого!Легким сном спить мій жаль у серденьку,Нащо співом будити його?
Леся УКРАЇНКА"Мелодії". 1893 |
Не
сховатись, дарма, під наметом краси,в чаді п'яному строф
кришталевих.Вітре днів, мої власні слова рознеси,на шляхах їх розвій
стомилевих.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Суворий вірш", 1934 |
Немов
той Дант у пеклі,стою серед бандитів і злочинців,серед пузатих, ситих і
продажних,серед дрібних, помстливих, тупоумних,на купі гною жовчного,
що всмоктує, затягує на дно:співай, поете, з нами в тон!Стою — мов
скеля, непорушний.
Павло ТИЧИНА"Відповідь землякам", 1922 |
Несказане, невимовнеКобза промовляєІ святими почуттямиСерце надихає.
Пантелеймон КУЛІШ"Маруся Богуславка", 1899 |
Нехай як буде, так і буде.Чи то плисти, чи то брести.Хоч доведеться розп'ястись!А я таки мережать будуТихенько білії листи.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Лічу в неволі дні і ночі... ", 1850 |
Ні! я суб'єктивний,Я — з егоїстичних:Все чуттів шукаюТонко естетичних.
Агатангел Кримський"Світові скорботи", 1901 |
Нове
мистецтво утворюють робітники і селяни. Тільки з умовою: вони мусять
бути інтелектуально розвиненими, талановитими, геніальними людьми.Хто
цього не розуміє — той дурень.
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Камо грядеши", 1925 |
О думи мої! о славо злая!За тебе марно я в чужому краюКараюсь, мучуся... але не каюсь!..
Тарас ШЕВЧЕНКО"N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847 |
О слово рідне! Орле скутий!Чужинцям кинуте на сміх!
Олександр ОЛЕСЬ"О слово рідне! Орле скутий!", 1907 |
О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вік мене пекло і кар'єру поламало.
Микола КУЛІШ"Мина Мазайло", 1929 |
Оживить живеє словоРідну Україну.
Пантелеймон КУЛІШ"Старець", 1861 |
Ой співав би на ввесь голос —Нікому співати!
Пантелеймон КУЛІШ"Старець", 1861 |
Ой співав я: "Буде житиНаше слово, буде!"Чи живе ж воно у тебе,Безталанний люде?
Пантелеймон КУЛІШ"Старець", 1861 |
Отакий-то Перебендя,Старий та химерний!Заспіває весільної,А на журбу зверне.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Перебендя", 1839 |
Отже, гряде могутній азіатський ренесанс у мистецтві, і його предтечами є ми, "олімпійці".
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925 |
Перо, мій скальпелю вогненний,Ти мій жорстокий лиходій,Мій дикий поклик цілоденний,Первоцвіт мій, перволюб мій!
Іван Драч"Перо", 1965 |
Пісне, моя ти підстрелена пташко,Мусиш замовкнуть і ти.Годі ридати і плакати тяжко,Час нам зо сцени зійти.
Іван ФРАНКО"Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896 |
Поезіє! сопутнице моя!Ти — теплий, животворний промінь сонця,Ти — тихий місяць, що в тюрмі сіяЗ закуреного темного віконця.
Агатангел Кримський"Поезіє! сопутнице моя!", 1898-1901 |
Поезія — рідна сестра моя.А правда людськая — наша мати.
Ліна КОСТЕНКО"Доля", 1962 |
Поете, тям, на шляху життьовомуТобі перлини-щастя не знайти,Ні захисту від бурі, злив і грому.
Іван ФРАНКО"Поете, тям, на шляху життьовому...", 1904 |
Поете,вмій шукати і чекати!Найкращий вірш не ходить на свободі.
Ліна КОСТЕНКО"Все більше", 1962 |
Рідна мова на чужиніЩе милішою стає.
Павло ГРАБОВСЬКИЙ"Рідний край", 1898 |
Роль мистецтва — може, єдина його справжня роль — показувати людям їх майбутнє.
Юрій ШЕРЕХ"Зустрічі з Заходом", 1950 |
Романтика
вітаїзму... це мистецтво першого періоду азіатського ренесансу. З
України воно мусить перекинутися у всі частини світу...
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925 |
Слова,
що вимріяні у безсонні, довгі ночі,коли стріла натхнення, вбита в
серце, їддю точить.Зникають речі, розвіваються довкола стіни.Тремчу над
книжкою у вічності холодній тіні.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Над книжкою поезій", 1934 |
Слово,
чому ти не твердая криця,Що серед бою так ясно іскриться?Чом ти не
гострий, безжалісний меч,Той, що здійма вражі голови з плеч?
Леся УКРАЇНКА"Слово, чому ти не твердая криця...", 1896 |
Смішний поет, що хтів би, окрім зла,В тім світі правди й розуму глядіти.
Іван ФРАНКО"Вольні сонети", 1887 |
Собі поети право залишають,Всі інші відкидаючи права:Належати до тих, кого вбивають,А не до тих, хто холодно вбива.
Леонід Первомайський"Коли не замовкає...", 1968 |
Співай, ненько, тихесенько,як давно співала,коли мене маленькоюдо сну колисала!..
Уляна КРАВЧЕНКО"Співай, ненько, тихесенько...", 1925 |
Стій,
серце, стій! не бийся так шалено.Вгамуйся, думко, не літай так буйно!Не
бий крильми в порожньому просторі.Ти, музо винозора, не сліпиМене
вогнем твоїх очей безсмертних!
Леся УКРАЇНКА"То be or not to bе?..", 1896 |
Там такий, що в його кури по-вкраїнському говорять.
Микола КУЛІШ"Мина Мазайло", 1929 |
Теплий кожух, тілько шкода —Не на мене шитий,А розумне ваше словоБрехнею підбите.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки", 1841 |
Ти думаєш, дурню,Що я тебе люблю,А я тебе, дурню,Словами голублю.
Жартівлива пісня
Тілько я, мов окаянний,І день і ніч плачуНа розпуттях
велелюдних,І ніхто не бачить,І не бачить, і не знає —Оглухли, не
чують;Кайданами міняються,Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО"І мертвим, і живим...", 1845 |
Той не поет,Хто не відчуєспраги змагання.Хто затаїтьсяв башті мовчання,Як анахорет.
Микола ВОРОНИЙ"Ода до поетів", 1929 |
Треба негайно на настирливе запитання "Європа чи "Просвіта?", відповісти: — "Європа".
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925 |
Тьмяно горять спокійні лампади,голос хрустить наддертим крилом.Твої слова — глибока стежка,якою часом проходить Бог.
Женя Васильківська "Поет", 1959 |
Українське
відродження XIX сторіччя проходило під знаком літератури й слова.
Осередком українськості було слово. Перші парості руху не були
політичними.
Юрій ШЕРЕХ"Так було чи так мало бути", 1952 |
Фантазіє, богиня легкокрила,Ти світ злотистих мрій для нас одкрила І землю з ним веселкою з'єднала.
Леся УКРАЇНКА"Сім струн", 1890 |
Хай кожен так собі співає,Як хто зуміє і здолає, —Усяким співам волю дай,То й буде в нас співучий край!..
Борис ГРІНЧЕНКО"Сорока", 1889 |
Хотіла б я піснею статиУ сюю хвилину ясну,Щоб вільно по світі літати,Щоб вітер розносив луну.
Леся УКРАЇНКА"Мелодії". 1893 |
Це,
коли пишуть справжні письменники... Без них нам було б сумно жити,
нецікаво, світ знебарвів би, втратив би для нас сенс свого існування,
ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники...
Михайло ОСАДЧИЙ"Більмо", 1968 |
Чи довіку ж, браття,Будемо мовчати?Благословіть мені кобзуНімую узяти!
Пантелеймон КУЛІШ"До братів на Вкраїну", 1862 |
чим достатніша у народа література, тим тривкіше стоїть його народність.
Микола КОСТОМАРОВ"Дві руські народності", 1861 |
Чом я не маю огнистого слова,Палкого, чому?Може б, та щира, гарячая моваЗломила зиму!
Леся УКРАЇНКА"Співець", 1886 |
Шукати
лиш суть, лиш голе буття шукати — суть буття. Відчувати простір: літ
чорних птахів далеко, відчувати час: чіткі рисунки в чорних печерах і
абсолютним вітром розуміти свій день, поете.
Богдан Рубчак"Аrs роеtіса", 1956 |
Що ж тоді: — Європа чи "Просвіта"? Для мистецтва — тільки — Європа.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925 |
Щоб
знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба
самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847 |
Щоб
слово пламенем взялось,Щоб людям серце розтопило.І на Украйні
понеслось,І на Україні святилосьТе слово, божеє кадило,Кадило істини.
Амінь.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Неофіти", 1857 |
Я музу кличу не такую:Веселу, гарну, молодую.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
Я не одинокий, я не сиротина,-Єсть у мене діти, та де їх подіти?Заховать з собою? — гріх, душа жива!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки", 1841 |
Я — за чисте мистецтво,А мистецтво чисте тоді,Коли роблять його І руками, й думками чистими.
Віталій Коротич"Чисте мистецтво", 1961 |
|
|
