Тисяча цитат - Природа
А вже красне сонечкоПрипекло, припекло,Яснощире золотоРозлило, розлило.
Олександр ОЛЕСЬ"А вже красне сонечко...", 1910 |
Арфами, арфами —золотими, голосними обізвалися гаїСамодзвонними:йде веснаЗапашна,Квітами-перламиЗакосичена.
Павло ТИЧИНА"Арфами,, арфами...", 1914 |
Бабине літо, бабине літо...Жовті каштани, сині світання.Паморозь вкрила ніжнії квіти —Скоро вже осінь — мокра і рання.
Віталій Коротич"Бабине літо...", 1961 |
Безмежнеє поле в сніжному завою,Ох, дай мені обширу й волі!Я сам серед тебе, лиш кінь підо мноюІ в серці нестерпнії болі.
Іван ФРАНКО"Безмежнеє поле в сніжному завою..." |
Блакитне небо, мов дугасте море,Безоднею самітною стоїть.Під сонцем степ, козацьке Дике Поле,Огнем переливається-жахтить.
Пантелеймон КУЛІШ"Степ опівдні", 1893 |
Блискучий сніг, колючий вітер,гудуть натягнуті дроти.Шляхів нема, немов хто витер,і важко проти вітру йти.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА"В село", 1925 |
Бувай здоров, верше,Мій зелений верше!Вже нам так не буде,Як перше,Як перше...
Остап ЛУЦЬКИЙ"На верхах", 1905 |
Верховино, світку ти нашіГей, як у тебе та мило!Як ігри вод, плине тут час,Свобідно, шумно, весело.
Микола УстияновичВерховинець", 1889 |
Веселий вересень у лісіПовісив ліхтарі,І сонце на злотистім списіГойдається вгорі.
Юрій КЛЕН"Осінь", 1943 |
Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!Уже сади розцвіли і солов'їв навели.
Григорій СКОВОРОДА"Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр. |
Весно — слов'янко синьоока,тобі мої пісні складаю!Вода шумить у сто потоках,що з дна сріблистим мохом сяють.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"До весни", 1934 |
Весно, ти мучиш мене ! Розсипаєшся сонця промінням,Леготом теплим пестиш, в сині простори маниш!
Іван ФРАНКО"Майові елегії", 1901 |
Вечірній час — чудовий час:Рожевий світ на небі згас,А таємничий сумерк лягНа горах, борах і полях.
Василь Щурат"Вечірній час", 1905 |
Вечоріє і темніє,По землі лягає мла,І не зійде срібний місяць:Хмара небо затягла.
Яків ЩОГОЛІВ"Вечір", 1887 |
Висне небо синє,Синє, та не те!Світе, та не грієСонце золоте.
Яків ЩОГОЛІВ"Осінь",1883 |
Вікно
відкрите дивиться у сад,де від дощу піднялись буйно трави.І день, що
розпочатий так, навгад,приносить спокій тихий і ласкавий.
Марта Калитовська"Вечір", 1955 |
Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;О, як болить моє серце, а сльози не ллються.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Наталка Полтавка", 1819 |
Впливає місяць, наче яхт,в хмарин архіпелаг,вп'ялившись вітру якоремв шпилі смерек.
Вадим Лесич"Впливає місяць...", 1953 |
Гаї шумлять —Я слухаю.Хмарки біжать —Милуюся.Милуюся — дивуюся,Чого душі моїйтак весело.
Павло ТИЧИНА"Гаї шумлять...", 1918 |
Гей, ти, степ широколаний,Мій килиме сріблотканий!Розпростерся ти широко,Що не скине й орле окоТвоє займище безкрає!
Іван МАНЖУРА"Степ", 1890 |
Гетьте думи, ви, хмари осінні!Тож тепера весна золота!
Леся УКРАЇНКА"Соntrа sреm sреrо!", 1890 |
Гори мої високії,Не так і високі,Як хороші, хорошії,Блакитні здалека.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Сон"("Гори мої високії..."), 1847 |
Горять скрипки в весільній брамі,на ній стобарвний прапор дня.Іду в захопленні й нестямі,весни розспіваної князь.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Князь", 1934 |
Дивувалась зима,Чом так слабне вона,Де той легіт бересь,Що теплом пронима?
Іван ФРАНКО"Дивувалась зима...", 1880 |
За
сонцем хмаронька пливе,Червоні поли розстилаєІ сонце спатоньки зовеУ
синє море: покриваєРожевою пеленою,Мов мати дитину.Очам любо.
Тарас ШЕВЧЕНКО"За сонцем хмаронька пливе...", 1849 |
Запахла осінь в'ялим тютюном,Та яблуками, та тонким туманом,І свіжі айстри над піском рум'янимЗоріють за одчиненим вікном.
Максим РИЛЬСЬКИЙ"Запахла осінь в'ялим тютюном...", 1925 |
Земле, моя всеплодющая мати,Сили, що в твоїй живе глибині,Краплю, щоб в бою сильніше стояти,Дай і мені!
Іван ФРАНКО"Земле, моя всеплодющая мати...", 1882 |
І
все то те, вся країна,Повита красою,Зеленіє, вмиваєтьсяДрібною
росою,Споконвіку вмивається,Сонце зустрічає...І нема тому почину,І краю
немає!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 |
І небо невмите, і заспані хвилі;І понад берегом геть-гетьНеначе п'яний очеретБез вітру гнеться.
Тарас ШЕВЧЕНКО"І небо невмите, і заспані хвилі...", 1848 |
І починається нічнаХрестів і піль розмова,І сповідаються поля,А слухає діброва.
Богдан ЛЕПКИЙ"Сповідь землі", 1905 |
І
там степи, і тут степи,Та тут не такії,Руді, руді, аж червоні,А там
голубії,Зеленії, мережаніНивами, ланами,Високими могилами,Темними
лугами.
Тарас ШЕВЧЕНКО"А. О. Козачковському", 1847 |
Квітчастий
луг і дощик золотий.А вдалині, мов акварелі, —Примружились гаї,
замислились оселіАх, серце, пий!Повітря — мов прив'ялий трунок.Це рання
осінь шле поцілунокТакий чудовий та сумний.
Павло ТИЧИНА"Квітчастий луг...", 1915 |
Клюють ліщину співом коси,дзвенить, мов мідь, широкий шлях.Іде розсміяний і босийхлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"На шляху", 1934 |
Кожна деревина хворости пускає,А кожна пташина свою пару має.
Народна пісня |
Листар носив листи зелені,листи шуміли. Ех, весна!Плету пісні на веретеніпро молодість, що промина.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Елегія про ключі від кохання", 1934 |
Лиш спогад знає про ірис,в листах лиш ростимуть зела:дерева чорні та сірі,як влови, згадують зелень.
Богдан Рубчак"Глухої осені", 1967 |
Ми сподівались, ждали, ждали,Ждемо й тепер... Весни нема, А перед нами і за намиХолодна, темная зима!
Олександр КОНИСЬКИЙ "Сподівання", 1876 |
Ми
чуєм трав зелений крик,Дощів задумані рефрени,Це травень, вічний
єретик, —Так з-під землі бомбить зеленоНа рівні вічних партитур!
Іван Драч"Протуберанці серця", 1964 |
На
кичерах сивасті трави,черлений камінь у ріці.Смолиста ніч і день
смуглявий,немов циганка на лиці.Розсміяні палкі потоки,немов коханці до
дівчат,злітають до долин глибоких,що в сивій мряці тихо сплять,і
куриться із квітів запах,немов з люльок барвистих дим.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Елегія про співучі двері", 1934 |
На розпутті хрест дрімає,На хресті ворона кряче,Осінь стернями блукаєІ за літом гірко плаче.
Богдан ЛЕПКИЙ"В'януть квіти...", 1902 |
Не забудь, не забудьЮних днів, днів весни,Путь життя, темну путьПроясняють вони.
Іван ФРАНКО"Не забудь, не забудь...", 1882 |
Нехай
обдурений я сном,Нехай осміяний без жалю,Нехай замість весни і
раюОсінній місяць за вікном,Нехай! Але в душі моїйЯка цвіла весна
рожева!Пахтіли, дихали дерева!
Олександр ОЛЕСЬ"Нехай обдурений я сном...", 1906 |
Ні
моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,Ні моя дунайськая вода
твоїх козаків не забрала.Їх турки не постріляли, не порубали,До
города-царя в полон не забрали.Всі мої квіти луговії і низовії
пониділи,Що твоїх козаків у себе не виділи.
"Дума про розмову Дніпра з Дунаєм" |
Ой казав же ти, кленів листочку,Що не будеш падати,-А тепер падеш, земельку криєш,Тяжку зимоньку чуєш.
Весільна пісня |
Ой не крийся, природо, не крийся,Що ти в тузі за літом, у тузі.
Павло ТИЧИНА"Ой не крийся, природо..." |
Ой
не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні,Не губіть ви останньої
слави;Гріє здалека землю усмішка весни,Пробиваються проліски, трави.
Олександр ОЛЕСЬ"Ой не сійтесь сніги...", 1904 |
Ой у лісі, в лісі,В лісі на дубочкуОй схилив, схиливГолуб головочку,Та з гори в долиночку,Схилив головочкуЗгори в долиночку...
Народна пісня |
Пеститься місячний промінь,Лиже холодний сніг;Чорною плямою коминНа білий килим ліг.
Микола ВОРОНИЙ"Зоряне небо", 1907 |
По діброві вітер виє,Гуляє по полю,Край дороги гне тополюДо самого долу.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Тополя", 1839 |
Поклонюсь я низько житам:"Ви простіть мене, блудного сина,Що я вас проміняв, прогадавНа сирени, на брук, на машини..."
Дмитро Фальківський"Та й піду ж я", 1925 |
Природо люта, мачухо лукава,Убійнице ненаситна, кровава, За що тобі пісні від нас і слава?
Осип Маковей"Природа", 1899 |
Реве та стогне Дніпр широкий,Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Причинна", 1837 |
Село!
і серце одпочине.Село на нашій Україні —Неначе писанка село,Зеленим
гаєм поросло.Цвітуть сади; біліють хати,А на горі стоять палати,Неначе
диво.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Княжна", 1847 |
Сипле, сипле, сипле сніг,Килим важче налягає...Молодий огонь в душіМеркне, слабне, погасає.
Іван ФРАНКО"Сипле, сипле, сипле сніг", 1896 |
Солодкою стрілою пізній цвіт,Скрадаючися, приморозок ранить.Дзвенить земля, як кований копит.Зима прийде — і серця не обманить.
Максим РИЛЬСЬКИЙ"Людськість", 1929 |
Спливає ранок. Милостивий БогПідніс долоні над хати й поля.
Богдан Нижанківський"Ясніє день...", 1942 |
Там колодязь студененький,А дуб воду тягне;Не так щастя, як той води Моя душа багне.
Маркіян ШАШКЕВИЧ"Підлисє". 1830 |
Ти
давню праосінь нагадуєш мені:Берегових грабів грезет і
злотоглави,Повітря з синього і золотого скла І благодатний дар
останнього тепла...
Микола Зеров"Праосінь", 1924 |
Тихий сон по горах ходить,за рученьку щастя водить.
Осип Маковей"Сон", 1899 |
Тихо, легко і спрокволаБілий сніг паде, як з сита;Вже ціла земля довколаНим прикрита.
Богдан ЛЕПКИЙ"Перший сніг", 1902 |
Тиша. Легіт ледве віє;птах мовчить, діброва спить,квітка в розкошах німіє,навіть річка не журчить.
Уляна КРАВЧЕНКО"Рrima vera", 1925 |
То літньої ночі було на Дніпрі...Чудової теплої ночі!Горіли брильянти в небеснім шатрі,І очі зоріли дівочі...
Микола ВОРОНИЙ"Дніпрові спогади", 1902 |
Трудно груденьхолоднорукийвіддає мені спогадипогодиочей твоїхі бріві грудей.
Богдан Рубчак"Нарікання на грудень", 1980 |
Хвалилася
березаСвоїми вітами перед дубами.— Хвались, не хвались,Не ти їх
кохала,-Кохали віти буйнії вітри,Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Народна пісня |
Ходжу берегами,Та й не находжуся;Дивлюсь на сади зелені,Та й не надивлюся.
Пантелеймон КУЛІШ"Lago Маggirе", 1862 |
Холодні хмари залягли блакить,Холодний вітер дме в степу потужно,Гне очерет додолу, шелестить,Мов звір в байраці, виє осоружне.
Микола ВОРОНИЙ"Мандрівні елегії", 1902 |
Чекає осінь винозора,од багру й золота ясна:Як грона винні в неї груди,уста ж, мов келихи вина.
Богдан Кравців"Чекає осінь", 1933 |
Чи я в лузі не калина була?Чи я в лузі не червона була?Взяли мене поламалиІ в пучечки пов'язалиТака доля моя,Гірка доля моя!
Народна пісня — Зелена діброво, скажи мені правду:А що в світі красно процвітає?— Червона ма |
Чолом
тобі, синє, широкеє море!Незглибна безодне, безмежний просторе,Могутняя
сило, — чолом!Дивлюсь я на тебе і не надивлюся,Думками скоряюсь, душею
молюся,Співаю величний псалом.
Микола ВОРОНИЙ"До моря", 1901 |
Я
знаю, дні мої пролинуть надо мною,Пролинуть окликом вечірньої луни,А я
все буду ждать і сумною пороюМинулий кликать час колишньої весни.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ"І знов весна...",1906 |
Я нам'ятую вечір темнийТепер далекої весни,Зелений берег, ліс таємний,Смоляні пахощі сосни.
Яків ЩОГОЛІВ"Пляц", 1883 |
Я світ увесь сприймаю оком,бо лінію і цвіт люблю,бо рала промінні глибокоурізались в мою ріллю.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА"Я світ увесь сприймаю оком...", 1925 |
Я чую пісню, мов крізь сонДалекий Черемош гуркоче;Мені вчувається щоночіТой шелест листя, шум сосон.
Дмитро Загул"Я чую пісню", 1919 |
Я, сонцеві життя продавшиза сто червінців божевілля,захоплений поганин завжди,поет весняного похмілля.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ"Автопортрет", 1934 |
Як
князь ранений — день схиливсь на захід,Одкинув свій червоний щит.
Рубіни крові бризнули на дахи,І червінню спокійний став блищить.
Юрій Дараган"Вечір", 1925 |
—
Червона калиночко, чого в лузі стоїш?Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?—
Сухи не боюся, ягід не жалую,Стала та й думаю,Як зацвісти маю.
Народна пісня |
|
