писав Іван Франко. Книги зберігають для людства чарівний світ добра й краси, вони можуть навчити великих тайн, окрилити мрію.
Не так уже давно, наприкінці XX століття, вчені прогнозували зникнення книжкової культури взагалі. Мовляв, навіщо книги з паперу, якщо тепер існує можливість всю Національну бібліотеку записати на один кристал! Так, можливості інформаційних технологій сьогодні сягнули так далеко, як не заглядали навіть наукові фантасти. Але книги залишаються і ще довго залишатимуться великим надбанням культури.
Як добре пахне друкарською фарбою новенька книжка! Які гарні в ній кольорові ілюстрації! Можна погортати її сторінки туди-сюди, торкнутися до майстерно зроблених гравюр, передивитися коментарі.
Книги вже багато тисячоліть супроводжують людську цивілізацію. Нас вражають таємничі зарубки-написи з палеолітичних печер, клинописні знаки на чорному базальті, якими записано перші в світі людські закони, череп'яні дощечки з руїн стародавнього Вавилону, єгипетські ієрогліфи, виведені на папірусах. Найдавніша книга у світі — 13 папірусних томів із нумерованими сторінками в шкіряній оправі. Вони знайдені 1946 року в Луксорі, а написані — у ПІ столітті н. є.
Так довго книги переписували за високими мурами монастирів, приковували книги ланцюгами до церковних стін, як велику цінність передавали у спадок. Понад дев'ятсот років тому монахи-стінописці зобразили київського князя-воїна Святослава на знак його освіченості — з книгою у руках. Усім відома перша в Україні бібліотека, створена Ярославом Мудрим. На Євангеліях, привезених із своїм посагом київською князівною Анною Ярославною, присягалися французькі королі в Реймсі. Великим багатством сучасних бібліотек є стародруки — шедеври Іоганна Гутенберга та Івана Федорова. Навіки увійшли до скарбниці культури українського народу «Апостол», «Острозька Біблія». В останній було застосовано шість друкарських шрифтів, двоколонний набір, титульний аркуш.
Та й сьогодні, коли на комп'ютерних дисках у мене вже зібрано стільки книжок, скільки в районній бібліотеці, я все ж іду в бібліотеку, щоб узяти книгу, яка вже побувала в багатьох читачів. Вона зберегла їхні схвальні написи, знаки обурення або запитання. Хтось зронив під впливом емоцій на сторінку сльозу. Хтось забув поміж сторінками китайську закладку із шовковими китицями. Одного разу в бібліотеці я проглядала томик Пушкіна, виданий 1899 року, в рік сторіччя від дня народження поета, і знайшла там засохлу квітку. Мабуть, якогось червневого ранку цю книжку читала юна гімназистка — і зробила свою закладку, поклавши тоненьку квіточку, яка і збереглася до початку третього тисячоліття серед пожовклих сторінок книги.
А які чудові золоті, срібні, шкіряні оправи стародруків — прекрасні витвори середньовічних митців! Це чарівні вироби голландських, французьких, німецьких ювелірів.
У відділі рідкісних книг та рукописів Харківської наукової бібліотеки ім. Короленка зберігається багато стародруків, малоформатних, малотиражних книжок, які давно вже стали бібліографічною рідкістю, книжки з автографами.
Написи на книгах — це цікавий предмет колекціонування. Віршовані побажання, філософські сентенції, навіть дати з підписами великих людей можуть стати в пригоді тим, хто вивчає їхню творчість. Якийсь особливий смак — гортати сторінки, до яких торкалися Леся Українка, Іван Франко, Гнат Хоткевич, Борис Чичибабін.
Взірцем читацької любові до книги є екслібрис. Буквально це слово означає — «З книг». Це графічний знак, яким власник помічає свої книги. Екслібрис завжди містить малюнок на тему літературних або наукових уподобань власника. Перші екслібриси з'явилися у Німеччині в другій половині XV ст. їх створювали Альбрехт Дюрер, Ганс Гольбейн-Молодший, Лукас Кранах. Перший книжковий знак в Україні датований 1601 роком — це екслібрис цехового майстра Стефана Самборського з міста Кам'янець-Подільский. Власними екслібрисами прикрашали свої книги брати Розумовські, граф Безбородко. Видатним майстром екслібрису були українські художники Г. Нарбут, М. Жук, М. Фрадкін, С. Караффа-Корбут та багато інших.
Колись, мабуть, електронні книги будуть розповсюджені, як газети, буде можливість, їдучи потягом, підключитися до найбільшої у світі бібліотеки та гортати сторінки, натискаючи на клавіші, але не можливо буде комусь подарувати цей витвір мистецтва, написати другові кілька зворушливих слів або з гордістю показувати друзям раритет, за яким полював багато років...
