9 КЛАС
ТВОРИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ
Сім чарівних фарб
Твір-переказ легенди
Один раз в сто років, в ніч під Різдво найдобріший зі всіх найдобріших людей похилого віку, Санта Николаус або Дід Мороз, приносить сім чарівних фарб. Цими фарбами можна намалювати все, що захочеш, і намальоване оживе.
Хочеш — намалюй стадо корів і потім паси їх. Хочеш — намалюй корабель і пливи на нім. Або зореліт — і лети до зірок. А якщо тобі потрібно намалювати що-небудь простіше, наприклад стілець, — будь ласка. Намалюй і сідай на нього. Ці фарби він приносить найдобрішому зі всіх добрих дітей. І це зрозуміло. Якщо такі фарби потраплять до рук злому хлопчикові або злій дівчинці, вони можуть натворити багато бід. Примальовують людині другий ніс, і буде людина двуносою. Намалюють собаці - рога, курці — вуса, а кішці — горб, і буде собака-рогатим, курка — вусатою, а кішка — горбатою.
Тому Санта Николаус довго вибирає, кому з дітей подарувати ці фарби. Востаннє він подарував їх одному дуже доброму хлопчикові. Найдобрішому з найдобріших.
Хлопчик дуже зрадів подарунку і тут же почав малювати. Він намалював бабусі теплу хустку, мамі — нарядні плаття, а отцеві - мисливська рушниця. Сліпому старому хлопчик намалював очі, а своїм товаришам — велику — превелику школу. Але ніхто не міг скористатися намальованим. Хустка для бабусі була схожа на ганчірку для миття підлог, а плаття, намальоване матері, виявилося таким кособоким, строкатим і мішкуватим, що вона не захотіла його навіть приміряти, рушниця нічим не відрізнялася від дубини. Очі для сліпого нагадували дві блакитні плями, і він не міг ними нічого бачити. А школа, яку дуже старанно малював хлопчик, вийшла до того потворною, що до неї навіть боялися підходити близько. На вулиці з'явилися дерева, схожі на мітелки. З'явилися коні з дротяними ногами, автомобілі з кривими колесами, удома з падаючими стінами і дахами набакир, шуби і пальта, у яких, у яких один рукав був довший за інший. З'явилися тисячі речей, не можна було скористатися. І люди жахнулися:
—Як ти міг створити стільки зла, найдобріший зі всіх добрих хлопчиків?
І хлопчик заплакав. Йому так хотілося зробити людей щасливими! Але він не умів малювати і лише дарма зіпсував фарби.
Хлопчик плакав так голосно, що його почув найдобріший зі всіх добрих людей похилого віку. Почув і повернувся до нього, і поклав перед хлопчиком нову коробку з фарбами:
—Тільки це, мій друг, прості фарби. Але вони можуть теж стати чарівними, якщо ти цього дуже захочеш. Так сказав Святий Микола і віддалився.
А хлопчик задумався. Як же зробити, щоб прості фарби стали чарівними, і щоб вони радували людей, а не приносили їм нещастя? Добрий хлопчик дістав кисть і почав малювати. Він малював, не розгинаючись, весь день і весь вечір. Він малював і на іншій, і на третій, і на четвертий день. Малював до тих пір, поки не кінчилися фарби. Тоді він попросив нові. Пройшов рік, пройшли два роки. Пройшло багато-багато років. Хлопчик став дорослим, але як і раніше не розлучався з фарбами. Очі його сталі гострозорими, руки умілими, і тепер на його малюнках замість кривих будинків з падаючими стінами красувалися високі, світлі будівлі, а замість платтів, схожих на мішки, — яскравий, нарядний одяг.
Хлопчик й не помітив, як став справжнім художником. Він малював все, що було навколо, і те, що ще ніхто ніколи не бачив. Навпаки всі раділи і захоплювалися.
—Які чудові картини! Які чарівні фарби! — говорили вони, хоча фарби були найзвичайніші.
Картини і справді були такі хороші, що людям захотілися їх поживити. І ось настали щасливі дні, коли намальоване на папері почало переходити в життя: і палаци зі скла, і повітряні мости, і крилаті кораблі.
Так трапляється на білому світі. Так трапляється не тільки з фарбами, але і зі звичайною сокирою або швейною голкою і навіть з простою глиною. Так трапляється зі всім, до чого торкаються руки найбільшого з найбільших чарівників — руки працелюбної, наполегливої людини.
