Микола Гоголь народився в Сорочинцях, на Україні, і ріс в батьківському заміському маєтку. Його справжнє прізвище Івановський, але дідусь письменника узяв прізвище «Гоголь», щоб підкреслити своє благородне козацьке походження. Отець Гоголя був людиною талановитою, він писав п'єси, вірші і зарисовки. Гоголь почав писати ще в школі. Він вчився в школі в Полтаві (1819-1821) і в Ніжині (1821-1828). У 1829 році він переїхав до Санкт-Петербурга. Гоголь працював на другорядних державних посадах і час від часу писав для періодики. У період між 1831 і 1834 роками він викладав історію в Патріотичному Інституті і давав приватні уроки.
У 1831 р. Гоголь зустрівся з Олександром Пушкіним, який серйозно вплинув на письменника у виборі літературного матеріалу, особливо — «Вечорів на хуторі поблизу Диканьки», заснованих на українському фольклорі. їх дружба продовжувалася до смерті великого поета. У 1835 Гоголь впритул зайнявся письменницькою діяльністю. Під назвою «Миргород» (1835) Гоголь опублікував нову збірку розповідей. У книгу увійшла і історична повість «Тарас Бульба», в якій помітно вплив Вальтера Скотта. Головний герой — сильний, героїчний персонаж, не дуже характерний для пізніших робіт автора, де відображаються бюрократи, божевільні, шахраї і невдахи.
«Петербурзькі розповіді» (1835) досліджували людські відхилення, розумові і соціальні. «Ніс» був написаний про людину, яка втратила свій ніс, що живе тепер своїм життям. У «Невському проспекті» талановитий художник закохується в красуню, яка виявляється повією, його мрії розбиваються вщент, і він кінчає життя самогубством. У «Щоденнику божевільного» автор питає, чому «все краще в житті дістається конюхам або генералам?». «Шинель» протиставляє покірність і лагідність маленької людини грубості «важливої персони».
У 1836 р. Гоголь опублікував декілька розповідей в журналі Пушкіна «Сучасник», в цьому ж році виходить і знаменита п'єса «Ревізор». У ній розповідається історія одного молодого чиновника, Хлестакова, який опинився в невеликому провінційному містечку без гроша. Місцеві чиновники помилково приймають його за державного інспектора, який приїхав в провінцію інкогніто. Хлестаков благополучно уживається в свою нову роль і користується ситуацією, але тут приїжджає справжній ревізор.
Перша постановка «Ревізора» пройшла в Санкт-Петербурзі у присутності царя. Після прем'єри цар, виходячи з ложі, сказав: «Гм, що за п'єса! Всіх висміює, і більш за всіх — мене!». Гоголь, який завжди був дуже чутливий до відгуків про свою творчість, виїхав з Росії до Західної Європи. Він побував в Німеччині, Швейцарії і Франції, а потім поселився в Римі. Він також зробив паломництво до Палестини в 1848 р.
У Римі Гоголь написав свою головну книгу — «Мертві душі». Гоголь стверджував, що ідею написання цієї книги йому запропонував в 1835 році в бесіді Пушкін. У книзі розповідається про авантюриста Павла Івановича Чичикова, який приїхав в провінційне містечко, щоб купити «мертві душі» — померлих кріпосних. Продаючи ці «душі» і землі, які були дешево куплені, Чичиков планував отримати величезний прибуток. Він зустрічається з місцевими землевласниками і негайно виїжджає, коли про нього починають розповсюджуватися чутки.
Не рахуючи недовгого перебування в Росії в 1839-1840 і 1841-1842 роках, Гоголь прожив за кордоном 12 років. Перше видання творів Гоголя було опубліковане в 1842 р. Ця книга зробила його одним з найпопулярніших письменників Росії. За два роки до свого повернення до Росії Гоголь видав «Вибрані уривки з листування з друзями» (1847), де підтримував царське самодержавство і патріархальний життєвий устрій Росії. Книга викликала розчарування радикалів, які бачили в творах Гоголя зразок соціальної критики.
В останні роки життя Гоголь знаходився під впливом священика отця Константіновського. І раптом письменник спалив продовження «Мертвих душ» за десять днів до своєї смерті, 4 березня 1852 року, знаходячись на межі безумства. Казали, що Гоголь відмовлявся приймати їжу, його намагалися годувати насильно. До цих пір з'являються чутки про те, що Гоголя поховали живим.
