Чимало вже минуло років з часу аварії на
Чорнобильській АЕС, однак рани, завдані трагедією, не загоюються:
скалічені людські долі, загублені життя, сплюндрована природа. Про
жахливі наслідки катастрофи ми дізнаємося досить часто завдяки засобам
масової інформації, зокрема, про згубний влив радіації на навколишнє
середовище, що є причиною підвищення смертності населення від
невиліковних хвороб.
І крає серце біль за долю чарівного мальовничого краю -
Чорнобильщини. Про місцевість цю розповідала мені мати, котра і юності
під час студентських канікул гостювала у подруги на Київщині, в
невеликому місті Чорнобилі. Довелося побувати їй і на місці тоді ще не
закінченого будівництва електростанції та молодого селища енергетиків
Прип'яті. Згадувала вона про натхненні обличчя робітників, які з
оптимізмом дивилися в майбутнє. Мріями, що буде воно щасливим...
Величезні лісові масиви вкривали землю Чорнобильщини
багатокілометровою пухнастою ковдрою. Дівчата полюбляли збирати гриби
під велетенськими соснами. Особливо багато траплялося білих грибів і
маслюків. А яким же смачним було насичене лісовими пахощами цілюще
повітря, густе, наче жива вода, що додає сил і піднімає настрій. У
навколишніх селах рясніли соковитими плодами сади, весело зеленіла
городина. Поверталася молодь із тривалих прогулянок втомлена, але
задоволена, а з ранку наступного дня знов вирушали на зустріч із
чарівною природою. Тож повернулися дівчата з поїздки сповнені вражень,
зачаровані чудовим гостинним краєм.
Тепер матуся не може втриматися від сліз щоразу, коли дивиться по
телевізору репортажі про спустошення, яких завдала благодатній
чорнобильській землі аварія на ЧАЕС.
її біль передається й мені.
Не дає спокою питання: кому потрібно було знищити таку красу, позбавити
людей безцінного скарбу, перетворити джерело здоров'я і добробуту на
екологічну загрозу, цвинтар надій? Чи то якась фатальна помилка, або
чиясь жорстока воля призвела до величезної трагедії минулого сторіччя?
Неабияк тривожить і те, що наслідки аварії ще й досі не тільки завдають
шкоди навколишньому середовищу, а й являють собою реальну небезпеку для
екології багатьох країн.
Хотілося б вірити, що компетентні науковці спільно з урядом нарешті
вирішать проблему з ЧАЕС, і люди не почуватимуть себе приреченими на
вимирання. Ми ж, підростаюче покоління, повинні зробити висновки з
жахливого уроку чорнобильських подій. Адже природа не вибачає
жорстокості й недбалості у ставленні до себе. Вона завжди віддячує
взаємністю.
