Дорослі інколи бувають дуже дивними, вам так
не здається? Вони сміються над смертю і купують кілограми пігулок в
аптеці. Вони говорять, що життя прекрасне і плачуть ночами від безсилля
щось змінити. їм наплювати на громадську думку, і вони постійно питають:
«Як я виглядаю?». Вони люблять самоту і міцно стискають в руці
мобільний. Вони вважають, що наш будинок — наша фортеця, і ночами
бояться, що його висадять разом з ними. Вони упевнені, що абсолютно
спокійні і тягнуться рукою до чергової сигарети. Вони шокують людей і
бояться зайвий раз сказати нам «люблю». Вони не довіряють людям і, як
мінімум, раз на тиждень плачуть кому-небудь у плече. Вони живуть
сьогоднішнім днем і сміливо будують плани на завтрашній. Вони з принципу
не дивляться новини по телевізору і читають їх в Інтернеті. Вони дуже
самокритичні і люблять тільки себе. Вони прощають собі всі помилки і
криво дивляться на тих, хто їх робить. Вони не вірять в ідеальних людей і
щодня в натовпі видивляються свій ідеал. їх нудить від натовпу в метро
вранці, і вони щодня терпляче стоять на платформі в очікуванні поїзда.
Вони завжди говорять те, що думають, і майже розучилися щиро
посміхатися. Вони люблять розумні фрази і не розуміють самі себе. У них
купа нерозкритих талантів, і вони нічого не роблять для того, щоб вони
розкрилися. Вони ненавидять свої дні народження і завжди їх відзначають.
Вони завжди добиваються того, що хочуть, і бояться бути нікому не
потрібними.
Після всіх цих думок починаєш сумніватися, а чи хочеться нам швидше
ставати дорослими? Але у нас немає такого вибору — ми все одно ними
станемо.
Можна розпрямити крила і відлетіти від всього цього
назустріч вітру. Але у нас немає крил. Тому що їх немає у вас.
