Одного дня ми з сім'єю проводили вихідний
день на пляжі. Діти купалися в морі і будували замки на піску. Раптом
вдалині показалася маленька старенька, її сиве волосся розвівалося на
вітрі, одяг був брудним і обірваним. Вона щось бурмотіла про себе,
підбираючи з піску якісь предмети і перекладаючи їх у сумку. Батьки
покликали дітей і веліли триматися їм подалі від старенької. Коли вона
проходила мимо, раз у раз нагинаючись, щоб щось підняти, вона
посміхнулася не одній сім'ї, але ніхто не відповів їй на вітання. Багато
тижнів опісля ми дізналися від рятувальників з цього ж пляжу, що
маленька старенька все своє життя присвятила тому, щоб підбирати з
пляжів друзки скла, якими діти могли порізати собі ноги. І нам стало
дуже соромно за свою поведінку.
