Тема Другої світової війни
знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова.
Один із них — російський письменник Михайло Шолохов.
Як і в творчості німецького письменника Генріха Веляя, оповідання
пронизує думка: війна протиприродна й антигуманна.
Війна
скалічила і німця, і росіянина. І все ж трагедія героя Г. Белля, у першу
чергу, в тому, що він не розуміє, не може сформулювати сенс принесеної
війні жертви; його фраза, як і назва твору, обірвана: «... проти мого
прізвища буде написано: «Пішов на фронт і поліг за...».
На відміну від зневіреного юного німецького солдата зрілий чоловік
Андрій Соколов має мету свого життя. Попри всі трагедії, що принесла
йому війна, —смерть рідних, жахи концтабору — Андрій Соколов «находить
сенс у вихованні обпаленого війною сироти — хлопчика Ваги.
Недарма оповідання починається і закінчується зображенням
всепереможної весни, що затягує рани на тілі землі і а душах людей.
Особливість
композиції полягає в тому, що Шолохов подає оповідання в оповіданні.
Зустріч автора-оповідача з незнайомцем із дитиною переходить у розповідь
самого незнайомця Андрія Соколова про своє життя, яке спочатку нічим не
відрізнялось від звичайного життя пересічних, людей. Але все змінила
війна, яка забрала життя його дружини і доньок: авіабомба розбила
будинок сім'ї разом з його мешканцями. Остання надія — син Анатолій — на
фронті в кінці війни...
Сам Андрій Соколов звідав усі жахи німецького концтабору, голод,
знущання, приниження, але не зламався, зумів вистояти, втекти з полону,
узявши з собою «язика»— німецького інженера. А після війни, коли б,
здавалось, зник сенс його життя,, бере на виховання хлопчика-сироту
Ванюшу, якого теж не помилувала доля. І починається відродження зраненої
душі Андрія Соколова.
Від твору «Доля людини» віє вітром оптимізму, як повоєнна весна,
дружна і раптова, так і майбутнє цих осиротілих людей — Андрія Соколова і
Вані — світле, чисте і радісне.
