7 КЛАС
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Жіноча тема у пісенній ліриці А. Малишка
та Д. Павличка
У духовній скарбниці нашого народу золотим
набутком стали літературні шедеври українського письменства. Нещасливий в
особистому житті Шевченко найвищу й найчастішу красу, красу світу,
бачив у жінці, в матері. У Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто
однією з тем творчості, а згустком крові, що запеклася в його серці. І
дівчина-наймичка, і покритка, і вдова, і мати, що народила кріпака — це
символ доль всього жіноцтва, які злилися в поезії Кобзаря у єдиний образ
України-матері.
Йшов час. Все змінювалося. Вже нема ні наймичок, ні покриток.
Ставлення до жінок змінилося, але рядки багатьох віршів та поем звернені
до матері і зараз. Материнській любові та відданості присвятив Андрій
Малишко свої вірші, і один з них — це «Пісня про рушник». З глибин
фольклору черпав Малишко барви для змалювання образу матері, яка
проводжає свого сина в далеку дорогу. В погляді її — тривога і смуток,
надія на щасливе майбутнє сина. Красу материнської душі поет розкриває
за допомогою виразних деталей: мати «ночей не доспала», рушник синові
«на щастя, на долю дала». Любовно змальований портрет матері за
допомогою простих, але виразних епітетів.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка
І засмучені очі
хороші, блакитні твої.
Мати журиться, розлучаючись із сином, але
вірить у його світлу долю, і цю віру поет втілює в образі вишитого
рушника, що є символом життєвої дороги і материнського благословення. З
образом рушника в ліричного героя пісні пов'язані спогади про рідну
матір, про дитинство і рідний край. «Пісня про рушник» сприймається як
монолог сина, який находить найніжніші слова, щоб подякувати любій
матусі за її турботи, вірну любов і ласку.
Але А. Малишко не єдиний у своїх почуттях до жінки-матері.
Пісенність поезій Дмитра Павличка вже давно привернула до себе увагу
композиторів. Такі пісні, як «Впали роси на покоси», «І така» та інші
назавжди полюбилися народові. Справді народною стала його знаменита
пісня «Два кольори». Поет відтворює життєвий шлях ліричного героя від
того часу, коли він ще «малим збирався навесні піти у світ незнаними
шляхами». Вишита матір'ю сорочка супроводжує героя на всіх його життєвих
шляхах. Розмаїта кольорова чаша українських народних вишиванок, але
переважають у них два кольори: червоний и чорний. Синонімом першого є
любов, другого — журба; радість і смуток, веселість і печаль. Ці почуття
в житті органічно поєднані.
Ці поезії вчать нас цінувати і шанувати свою матір, і не лише свою, а
й інших жінок. Треба пам'ятати, що кожна з них — Мати. Мати, котра
ніколи не зрадить, не позаздрить, побажає та порадить лише хороше. Але
як часто ми ображаємо їх, додаємо їм сивини та зайвих турбот. І вони все
рівно кохають нас і ніколи не згадають цього. Всі жінки-матері
заслуговують нашої великої шани.
| 