6 КЛАС
ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Усі дорослі спочатку були дітьми (мої роздуми над казкою А. де Сент-Екзюпері «Маленький принц»)
«Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки
мало хто з них про це пам'ятає», — говорить у присвяті до своєї казки
«Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого
твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки
дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку,
складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк,
а ось так — доросла людина. І ця відмінність вражає!
«Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих». — співчуває
старшим малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу
-- природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ
має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо
вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом
життєвих настанов різних типів дорослих, не пов'язаних між собою, бо
живуть вони поодиноко на різних астероїдах. Я вважаю, що Сент-Екзюпері
саме в такий спосіб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих
людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть
наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима малюка ми неначе
бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у
відкриття якого не повірили, бо «він був одягнений по-турецькому»,
ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: «... інколи якусь свою
роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться». Знайомимося ми
й з королем, для якого «головне — щоб поважали його авторитет», з
пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен
із четвертої планети жадібно рахував зірки, «щоб бути багатим» (чи не
безглуздо?).
«Дивні люди ці дорослі», — не розуміє їх малюк. Але, на щастя,
зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п'ятої планети, який «не
смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе». Старий географ
викликає у Маленького принца (а через нього й у нас) повагу, він
заявляє, що у планети Земля «гарна репутація».
Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається
з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так
постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду малюка,
всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної
черствості. Нажаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре,
гарне — слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, усіляким «дурницям»
надають великої ваги, а головного — краси природи і людських стосунків,
правдивості, товариськості, щирості — не бачать і тому не визнають.
Маленький принц переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки,
коли б люди намагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою
зв'язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.
«Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно», — вчить
нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів,
примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона
закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до
прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ
важливо пронести через усе життя. Говорячи словами автора, «треба
старанно берегти світильники: порив вітру може загасити їх ...».
