Галерея дитячих образів в оповіданнях Степана Васильченка
Степан Васильченко був письменником і учителем, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів.
Він так вболівав за долю малечі з народу, що вважав за неприродне
малювати їхнє життя одними сумними фарбами. Бо не слід навмисне гасити
бадьорість, життєздатність, радість життя.
Діти, які є героями
Васильченкових оповідань, зазвичай жваві, дотепні, сповнені енергії,
кмітливі і допитливі. Зрозуміло, що життя бідняцьких дітей
було безхлібне й невеселе, від недоїдання вони були худі, аж
світилися. Він життєвих негараздів вони стали сумними й зажуреними.
Саме тому було досить сказати їм ласкаве слово, приголубити— і вони
щиро, по-дитячому втішалися: Складне дитинство-це, на жаль, лише
початок того шляху, на якому їх, звісно ж, чекатимуть розчарування,
зіткнення з соціальною кривдою і боротьба за людську гідність.
Дівчина Устина (з оповідання «Волошки») з любов'ю збирає букет
ніжних польових волошок, щоб подарувати його вчителеві. Але,
довідавшись про його аморальність, вона штурнула квіти до порога. Чиста
дитяча душа виповнилася гнівом і почуттям рішучого протесту. Устина йде
з дому, наймитуватиме, аби не бачити нікчемних людей, які облипли
брудом.
З м'яким, доброзичливим гумором письменник змальовує образ
Василька, який любить «старувати», тобто серйозно, по-дорослому навчати
старших («Свекор»). За зовнішньо благополучним родинним затишком
криється соціальна кривда. Не так уже безжурно живеться батькам і
старшим братам та сестрі Василька, які зранку й до ночі важко працюють.
їхнє життя повне всіляких знегод, але вони вміють пожартувати,
посміятися.
Хлопчика життєрадісної вдачі, котрий любить пофантазувати і хоче
збагнути запитливим дитячим розумом та серцем навколишній світ, бачимо
в новелі «Басурмен». Мати, сама не дуже богомільна, примушує Семена
ревно молитися. А малого зовсім не ваблять поклони та нудне моління
перед іконами. У ньому підсвідомо народжується протест проти Бога, його
не лякає і картина «страшного суду», що висить у хаті.
Небагатослівні, але глибокі за змістом, проникненням у внутрішній
світ героя— такі Васильченкові новели про дітей. Вони, як і майже всі
його твори, сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник
дуже любив.
