5 КЛАС
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Людина і природа у творах Миколи Вінграновського (за поезією «Грім» та оповіданням «Первінка»)
Микола Вінграновський народився в місті
Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. І з дитинства
відчував сильний зв'язок з оточуючей його красою природи. Багато
письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього,
захоплюються його неповторністю. Одним з таких письменників є Микола
Вінграновський. У поезії «Грім» яскраво відтворена картина літної
грози. Зазвичай грім лякає людей, але у цьому вірші грім показаний
добрим дідусем, що допомагає дітям зібрати врожай обтрусити гілки слив,
груш:
І натрусив зі сливи слив,
Щоб легше було сливі.
Навіть
буркотіння грому, яке поет передає словами зі звуком «р», с буркотінням
дідуся, що хоче здаватися суворим, але насправді добрий. Багатьом з нас
відома ця життєва картина.
Людина безсумнівно є такою ж часточкою природи, як рослини і
тварини. Коли людина розуміє це і піклується про природу, то природа
неодмінно віддячить їй. У оповіданні «Первінка» ми бачимо, що люди і
тварини потрібні одні одним, щоб вижити в тяжких умовах.
Адже коли Велика Вітчизняна війна наближалася до завершення, в
зруйнованому, голодному селі жінки та діти з нетерпінням очікували на
повернення чоловіків-трудівників, що допоможуть відродити добробут на
селі.
У цей час і діти дорослішали раніше: «Миколка мав усього
років дванадцять. Мати... купити корову мусила доручити Миколці». І
хлопчик був повинен впоратись з таким нелегким завданням!
Головний герой оповідання — Миколка стає справжній голова сім'ї, що
відчуває відповідальність та дбає про молодших братика і сестричку, про
хвору матір.
Особливо торкається душі читача епізод купівлі
корови Миколкою та їхня мандрівка додому: «Тепер вона була його, їхня,
домашня, і з цієї хвилини корівка сподобалася йому на все життя».
Хлопець, а за ним і автор, називає майбутню годувальницю родини «корівкою»:
«Миколка глянув у темно-голубі корівчині очі і спитав:
— А як тебе звати? — Корівка кліпнула, і в її очах на мить промайнуло щось...»
Ще один повноправний герой оповідання — пес на ім'я Собака.
Безпритульна тварина, що прибилася до людей і знайшла в них не лише
нових господарів, а й друзів.
Закінчується оповідання
символічною картиною весняної сівби, в якій разом співпрацюють люди і
тварини. Спільна праця стає спільною радістю і принесе довгоочікуваний
добробут. Єднання з природою стає єднанням людських душ. Напевно, це і
є головною думкою творів Миколи Вінграновського.
| 