5 КЛАС
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Музичність поетичних образів Павла Тичини
Однією з головних особливостей чудової
поезії II. Г. Тичини було його світосприймання через музику. Коли
читаєш його твори, здається, що музика супроводжує кожен рядок поезій,
а потім ще довго живе в душі, хвилює і радує. Про те, як поет був
закоханий у музичні теми, як володів майстерністю перекладати красу
людей, велич часу, красномовно свідчать його твори: поема — симфонія
«Сковорода», фуга «Шуми, епоха наша!», реквієм «Похорон друга», «Дума
про трьох Вітрів», «Пісня про гармонію», пісня-ноктюрн «Ви знаєте, як
липа шелестить», вірші збірки «Сонячні кларнети», «Музичний ранок в
консерваторії», кантата «Марії Заньковецькій».
Яскравим прикладом поєднання слова і музики є його поезія «Сонячні кларнети».
Збірка
«Сонячні кларнети» в 1918 році стала етапною подією в українській
літературі. Л. Новиченко назвав її «одним із наймузикальніших творінь у
світовій поезії».
Світ «Сонячних кларнетів» сповнений дзвінких і пастельних барв та
звуків. Світлові і звукові барви творять світлову музику сонячних
кларнетів, які, за визначенням одного із дослідників П. Тичини А.
Ніковського, нагадують «щось подібне до довгих блискучих трембіт в
руках янголів... Кларнети — це сурми світла, космічного ритму,
трембіти, зіткані з проміння».
Серед цих віршів особливе місце посідає «Арфами, арфами...», як
виняткове явище в художній літературі. Цей вірш полонить музичністю,
майстерним перекладом ліричного змісту на мову музики. Тичинова арфа
нібито сповнює ніжністю, мелодійністю, рядки потихесеньку зачаровують.
Вона звучить протягом усього твору і м'яко омузичує всі слова. Навіть
слова «сміх», «плач», «думи», «засмучена» сприймаються як уявні
мелодії, що визначають зміст задумливого поетичного твору.
У ньому також чутно мажорне звучання, різноманітне за кольоровими
відтінками: «арфами золотими», «квітами — перлами», «ніжнотонними
думами», «плач... перламутровий», «поточки, як дзвіночки» та інше.
Вражаюча
сила гармонії вірша «Арфами, арфами...» полягає у поєднанні слова і
звукових образів, у чіткому ритмі, у композиційному ладі. Цьому
підпорядковане й симетричне розміщення рядків, початок кожного куплета
з паузою, позначено тире, а саме: «Арфами, арфами», «Думами, думами»,
«Стану я, гляну я», «Любая, милая». Такі словосполучення нагадують
головну тему, фіксують душевні порухи ліричного героя.
Арфами, арфами —
Золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:
Йде весна,
Запашна,
Квітами — перлами
Закосичена.
Своєрідність
стилю П. Тичини виявляється не тільки в замилуванні природою весни, а й
у глибоких роздумах, які вводять нас у чарівну весняну музику:
Думами,думами —
Наче море кораблями,
переповнилась блакить
Ніжнотонними...
Чарівна
музика твору «Арфами, арфами» така ж сонячна, життєрадісна, сповнена
тими ж глибокими настроями, якими відзначається вся поезія Павла
Григоровича Тичини.
|
