5 КЛАС
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Чому навчає байка? (за творами Л. Глібова)
Леонід Іванович Глібов народився в 1827
році в селі Веселий Поділ на Полтавщині. Ще з юного віку складав поезії
російською мовою, але невдовзі почав писати байки українською. Упродовж
життя він створив понад 100 байок. У них письменник зазвичай намагався
порушувати проблеми людської та суспільної моралі. Леонід Глібов у
своїх байках гостро критикував несправедливий суд, жорстокість панів,
неробство, хвалькуватість, підлабузництво, брехливість тощо.
Відомо, що основною ознакою байки є її алегоричність. Відповідно до цього байка має дві частини — оповідну і повчальну.
Так,
наприклад, в байці «Лисиця-жалібниця» в першій її частині
розповідається про жорстокий вчинок лицемірної Лисиці, а в другій автор
говорить про те, що такі Лисиці бувають і між людьми, і їх треба
стерегтись. У першій частині байки розповідається про певну подію, тому
цю частину називають оповідною. У другій дається висновок: автор немов
підказує нам, яких людей слід розуміти під алегоричними образами
(Лисиця — «лукавий чоловік», лицемір), тут же висловлює повчання, тому
ця частина байки називається повчанням, або мораллю.
Глібов вважав, що поміщики-кріпосники нещадно грабували народ, за
який він так вболівав душею. Але не кращі були за них і чиновники, які
служили у різних царських установах, бо вони самовіддано захищали
інтереси нечесних багатіїв, покривали їх злочини, спільно з ними
грабуючи простих працьовитих людей. Антинародну суть діяльності судових
чиновників і намагався викрити Л. Глібов у своїй байці «Щука».
Загальновідомо, що щука — хижачка. І в байці ми бачимо, що, живучи
у ставку, Щука заїдала й обдирала слабших за себе. Ця пройдисвітка
нікого не боялась, бо потайки посилала Лисиці хабарі. Коли ж Щуку
притягли до суду, вона в усьому поклалася на Лисицю і не помилилася —
Лисиця врятувала її. Судові чиновники, або хабарники, щиро боронять
інтереси тих, хто більше заплатить. Л. Глібов виступає у байці проти
несправедливого суду, хабарництва і кругової поруки. Яскраво зображені
образи героїв дають читачеві зрозуміти, що вони були «змальовані» з
реально існуючих людей.
Але однією з найбільш вражаючих байок Глібова є байка «Вовк та
Ягня». У цій байці автор розкриває існуючи на той час взаємовідносини
між кріпаками і кріпосниками. В образі Вовка, звичайно ж, змальовано
жорстокого кріпосника, який виглядає безсоромним насильником. А в
образі Ягняти — кріпака-селянина, який майже без протесту підкоряється
волі свого пана і терпляче виконує його примхи. У байці автор засуджує
безглузде свавілля поміщиків-кріпосників і глибоко співчуває важкій
долі поневоленого народу. Головна думка цієї байки полягає в тому, що
кріпаки і кріпосники — непримиренні вороги. Цей висновок стверджує в
байці сам Вовк:
Хіба не знаю я, не чув,
Що ви усі мене б із'їли,
Якби вловили?
Собаки й вівчарі твої,
Усі ви — вороги мої.
Таким
чином, байка повчає всі наступні покоління: не принижуйте тих, хто на
вас працює, бо вони такі ж самі живі люди, і заслуговують ввічливого
ставлення.
| 