5 КЛАС
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
«Доля, краща за свою...» (за твором Івана Липи «Близнята»)
Звісно ж, кожна мати бажає для своєї дитини
долі, кращої за свою. У творі Івана Липи «Близнята» ми бачимо, як у
колискових піснях, звертаючись до своїх крихіток, ненька передає їм всю
любов свого щирого серця, мріє про їх майбутнє.
Вбога жінка побажала своїм близнятам — бути щасливими, щоб не знали
бідності, нужденного життя. А трохи пізніше додала, щоб дбали не тільки
про себе, а й про всіх знедолених.
Одному з синів за бажанням
матері судилося дбати про щастя сучасних людей, другому — майбутніх.
Щедрими подарунками наділила Доля близнят.
Тому, хто мав розуміти людські пристрасті, — три яблучка: одне
спіле, друге золоте, третє — таке, як в раю росло. Його братові Доля
подарувала маленьку земну кулю з горами, морями і блакитним небом.
Брати
підростали, подарунки для них були найдорожчим скарбом. Прийшов час
кожному піти своїм шляхом. Один збудував палату, де люди звільнялися
від сумнівів, сміялися та веселилися, навіть ті, хто керував країною,
забували про все на світі. Але невдовзі завойовники спалили чудернацьку
палату, порозкидали чарівні яблука. Помер з горя їх володар.
Другий брат мандрував світом, вивчаючи його, шукаючи відповіді на
запитання: як світ побудований, для чого живуть люди, чому так
різняться між собою. Вже сивим дідом повернувся він до рідної землі. А
вона переповнена чужинцями!
Зрозумів мудрий брат, що втіхи батьків, їх безжурне життя зробили нещасними дітей. І вирішив повернути волю своєму народові.
Птахи,
тварини, навіть океанський цар підтримали добрий намір мудрого брата, і
спільними зусиллями вони визволили від ворога Батьківщину.
І відступила старість перед молодістю: мудрий брат із сивого старця
перетворився на прекрасного юнака з золотими кучерями. У цьому —
непереможна сила добра, бо подвиги, здійснені в ім'я народу, вічно
живуть у його пам'яті. Таких синів не забуває Земля!
Усім нам слід пам'ятати, що «мізерні забави і пристрасні
задоволення» не можуть зробити людину щасливою. Наше призначення —
залишити після себе добрий слід на Землі. І наші неньки будуть нами
пишатися!
