5 КЛАС
ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Світ добра у творах Василя Короліва-Старого
Чорток, Чорток,
Не ламай кісток.
Ти з води, а яв воду!
Народна дитяча примовка
«Потерчата», «Хуха-Моховинка» — неповторні казки українського
письменника Василя Короліва-Старого. Їх персонажі ніби і відомі нам,
але не зовсім такі, як у народних переказах. Адже вони — представники
нечистої сили. За народними уявленнями вона частіше шкодить людям, ніж
допомагає. Навіть у дитячих примовках, забавлянках звертаються до
різних проявів нечистої сили, щоб не зашкодила, щоб відвернути її злі
дії.
А от у казках Василя Короліва-Старого ці сили добрі, вони людям
допомагають. Домовик піклується про свого господаря. Він справжній
добрий дух дому і всієї господи. Хоч він стривожений, квапиться знайти
господаря, але встигає скрізь зазирнути і перевірити порядок. Жодної
шкоди не повинно бути в господарстві :
корову слід замкнути у хліві, відро посунути з цямрини, щоб не впало до колодязя.
І
болотяні Потерчата у казці теж добрі та турботливі. Вони запалюють
вогники, щоб дяк Оверко не потрапив випадково у болото. Не їх провина,
що дяк випив зайву чарчину і сполохався Потерчат і їх доброго наміру. У
казці Короліва-Старого ці маленькі істоти дуже схожі на тих, якими
уявляються з народних переказів. У народних легендах — це душі дітей,
що померли нехрещеними і тепер блукають. При зустрічі з людиною
потерчата випрошують собі ім'я. Тому при їх появі треба відірвати
клаптик тканини з одягу, кинути в їх бік і проказати: «Будьте Іван та
Марія». Після цього потерчата дякують і одразу вникають, шкоди вони не
чинять.
Так само і в казці В. Короліва-Старого потерчата не мають наміру
шкодити людині. Вони одразу ж прислухаються до Домовика, який з'явився
вчасно, щоб порятувати господаря, і гасять вогні, що збивали дяка
Оверка зі шляху.
Казки «Потерчата» і «Хуха-Моховинка» сповнені добра, гуманізму і
легкого суму. Особливо це відчувається у казці про Хуху. Так вже
влаштований світ людей, що в ньому рідко помічають і розуміють чужі
сльози. У ньому також рідко помічають страждання інших істот, самої
природи. Коли недобрий дід приходить до бору, щоб зрубати сосну, це
завдає страждань не лише для Хухи. Дереву теж болить завдана рана, але
людина на те не зважає.
Жорстоко поводить себе дід і тоді, коли кидає в малесеньку Хуху
сокирою. І хоч на долю цієї крихітної істоти випадає чимало страждань,
але є в її житті й світлі, гарні моменти: до неї прихильно поставилися
кізки, які надали притулок у хліві, її появі зраділи діти.
Хуха-Моховинка — міфічна істота. Однак автор наділяє її людськими
рисами. Хоч непогано їй жилося біля кізок, де було тепло, достатньо
їжі, але поряд не було інших Хух. Тому вона мріяла повернутися до
Батьківщини, так само, як мріють про це люди, яких доля закидає на
чужину.
Персонажі казок В. Короліва-Старого, хоча й уособлюють «нечисті
сили», але вони добрі та співчутливі, за добро віддячують добром.
Домовик турбується про господу, бо він дух дому. Але його особлива
турбота викликана ще й тим, що любить він свого господаря за його
швидку говірку, від якої весело в хаті, за божественні пісні.
Маленька Хухи ризикує загинути, але таки домагається від дітей, щоб
вони пішли до хліву і подбали про кізоньку Лиску, яка дала Моховинці
притулок у лиху годину. І навіть недоброго діда, який поранив і на все
життя зробив її кривенькою, Хуха-Моховинка не кидає у скруті, допомагає
вибратися із замету, доводить до села. А все тому, що у Хухи добре
серце.
Казкові істоти Василя Короліва-Старого нібито говорять лише про
себе, про свої вчинки, але насправді вони звертаються до людей, вчать
нас бути добрими, не пам'ятати лихого, не вимагати подяки за гарні
вчинки.
