Усім відоме прислів'я: «Друг пізнається в біді». Я чув його багато разів, але не думав, що колись зрозумію по-справжньому.
В мене є друг Олег. Йому чотирнадцять років. Він звичайний
худорлявий підліток з короткою стрижкою. Примітні у нього тільки очі:
вони дуже незвичайні, як у кішки-мигдалеподібні і зеленого кольору.
Коли я дивлюся на Олега, мені здається, що він хитрувато примружується,
ніби хоче пожартувати або поставити незвичайне питання, щоб все
зрозуміти і дізнатися. Олег — завзятий шахіст. У нього також є третій
дорослий розряд з вільного стилю плавання, але він не любить про це
згадувати. Тільки зрідка користується цим вмінням: іноді сперечається з
хлопцями, що першим допливе до іншого берега ставка, або скаже, що
довше за всіх просидить під водою. І зазвичай перемагає! Але це не
головне в його характері.
Минулого року ми разом побігли купатися в річці. Я погано плаваю,
але ніколи в цьому не признавався нікому. Олег запропонував плисти до
іншого берега річки. Ми попливли, а я чомусь злякався і почав мовчки
тонути. Олег побачив це і швидко витягнув мене. Він врятував мене, і
після цього ми особливо здружилися.
Потім він навчив мене плавати, як слід, і грати в шахи.
Якщо я відстаю в навчанні, або чого-небудь не розумію, Олег завжди допомагає мені.
У
вільний час ми з другом любимо пограти у футбол або хокей, почитати
цікаву книгу, обмінятися думками про цікавий фільм, або пограти в шахи.
Він не дуже любить комп'ютерні ігри, якими я захоплююся. Але це не
заважає нашій дружбі.
