Жив-був підручник з української літератури.
Був він не новий, а достатньо потертий. За ним вчилися різні учні. Ті,
які були старанними, обертали його в обкладинку, не малювали на
сторінках. А підручник на знак подяки відкривав їм свої таємниці,
допомагав вчитися й отримувати гарні оцінки.
А якщо потрапляв він в руки нечепур, починалося лихо. Бо вони не
берегли його, не піклувалися про нього. Підручник часто забували в
шафі, і він лежав там довго, а темноти він боявся. Якщо його діставали,
то навіть не читали, а просто перегортали, розглядаючи картинки. А
підручник хотів бути корисним. 1 тихесенько зітхав сторінками. Але
цього ніхто не чув, адже підручник був достатньо ввічливим, щоб нікому
не жалітися.
Наступного року стало ще гірше. Тепер він довго лежав на сонці, а
коли його брали, то руки «господаря» були жирні або брудні. Учень
малював у підручнику чоловічків, літаки, танки. Як хотілося підручнику
втекти назад до бібліотеки! Але у нього не було ніжок. До кінця року
він став дуже замурзаний, на нього було жаль дивитися.
І коли шкільний бібліотекар взяла його, то сказала: «Бідненький!»
її добрі руки дбайливо вилікували підручник з української літератури.
Його було підклеєно, стерто з полів малюнки і поставлено на полицю
серед друзів, котрим він і розповів історію своїх мандрівок із рук в
руки.
Після цього підручнику щастило, тому що він потрапив до хлопчика,
який був дбайливим до книг. 1 жив підручник у нього щасливо цілий
навчальний рік. Потім його було знов повернено до бібліотеки. Та якщо
він чи його друзі, інші підручники, потраплять до ваших рук, будьте
охайними, цінуйте книги, бо це — джерело знань.
