5 КЛАС
ТВОРИ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ Лисенятко
Твір-опис тварини
Під час канікул я відпочивала у бабусі.
Одного разу, гуляючи в полі, ми знайшли маленьке лисенятко. Воно було
дуже кумедне. Хвостик його був пухнастеньким, а вушка — завжди
нашорошеними.
Сестра взяла тремтячий клубочок на руки, погладила і лисенятко позіхнуло, наче кошеня.
Лисенятко
ми забрали, принесли додому, пустили його на підлогу в кухні. Воно,
швидко перебираючи лапками, забилося в куток. Коли принесли блюдце з
молоком і посунули його до лисеняти, воно спочатку несміливо, з
острахом принюхалося, потім стало над блюдечком, вигнуло спину і
загородило його від усіх. Відчувався інстинкт поведінки дикої тварини.
Лисенятко з тривогою озиралося на нас, наче хвилювалося, що хтось може
вихлебтати його їжу.
Звірятко ще раз скоса подивилося на всіх присутніх і почало хлебтати з блюдечка.
Язик
у нього був довгенький і гостренький, з якимось чудернацьким гачком на
кінчику. Хлебтало воно акуратно, наче кішка, і поспіхом, наче цуценя.
Лисеня, мабуть, дуже зголодніло, тому що всім своїм виглядом
показувало задоволення, а під вусами, здавалося, з'явилася усмішка, очі
солодко примружилися, а маленькі передні лапки в темних панчішках
збуджено тремтіли.
На зріст лисеня було таке, як маленька кішка. Лапки здавалися
міцними, але тулуб був маленьким, худеньким, лисеня було дуже легким.
Голова
у лисеняти велика, ніс гострий, вуха насторожені, оченята круглі та
веселі, як ґудзики. Оченята і кінчик носа робили його страшенно
кумедним.
Хутро сірувато-жовтеньке з темнуватими розводами, а шийка, щічки та живіт — білими.
Лисенятко
пробуло в нас до наступного ранку, бо вночі дуже скавчало, мабуть,
шукало матусю! Вранці згасли вогники в очах у нашої маленької лиски, і
ми вирішили віднести її туди, де й знайшли.
Зараз приємно згадати ту цікаву зустріч з маленьким лісовим мешканцем.
