Аж очі випадають! (так голова болить – від сліз чи смутку).
Без соли солоно, без круп густо.
Бігає, як опарений.
Бігти за ним, та не знати за ким.
Біжить, як швець з чобітьми на торг.
Вертиться, як швець в ярмарок.
Ганяють, як солоного зайця.
Гаразд — коли б витримати.
Голова від клопоту тріщить.
Дівки беріть в руки хвухи (веретена), завтра Великдень!
До потилиці мозок повертає.
Думка думку гонить.– Журиться, що нічого не має.
З великого клопоту подуріли.
З клопоту голова болить.
Застукали, як Головка на базарі.
Затягнули,
як Циган сонце. (Циган пішов на заклад, що буде косити до заходу сонця;
але утомившись добре почав його благати і репетувати, щоб мерщій
заходило).
Зібралися тучки в кучки (усі клопоти зійшлись до купи).
Змішались, як у бразі гуща.
І думок не стане.
І то, і долото, (як говорять, що їм треба багато діла робити).
Йому тепер не до того.
Кидай печене і варене!
Круть-верть, в черепочку смерть.
Купив собі біду, та за свої гроші.
Має тілько гадок, як пес стежок.
Мити-білити, завтра Великдень!
Не видав хтось кислого, та в рощину впав.
не до соли, коли батько вмер"!).
Не мав лиха, так оженився!– Оженився на свою біду.
Не мала баба клопоту, та купила порося!– ... порося у квік, а баба в крик.
Не мала дівка лиха, так Каленика привела (вродила).
Ні сюди Господи, ні туди Господи.
От не було на молодиці, та сталось на стариці!
Попався жучку, панові в ручку.—... тепер мовчи.
Прийшлось Іванцю к іншому кінцю.
Прийшов хтось, узяв щось — бігти за ним чорзна за ким.
Сиджу, як на вогні.
Сидить, наче у гаю (невеселий, заклопотаний — в кумпанії сидить).
Сидить, як на ножах.
Так багато діла, що аж голова тріщить.
Твій батько вмер!— Постій трохи, дотанцюю!
Тепер
мені не до соли, коли батько вмер! (ішла дівка з торгу — сіль несла.
Прийшла на весілля та й танцює — а сіль таки в торбі за спиною. "Дівко
чого ти танцюєш — твій батько помер"? "То що ж що вмер, то що ж що
вмер"! "Хіба ж тобі його не жаль"? — "Де в біса не жаль, де в чорта не
жаль"!, а сама все таки танцює... "Он" кажуть "сіль сиплеться"! —
"Тепер" каже "мені
