А я свою жінку так побив, аж тіло почорніло — то давай плакати, поки аж побіліло.
Ані на селі, ані в місті, не вір невісті.
Ану луб'я, йди сюди! (старий до старої, а стара іноді відказує: Бач тепер то і лубя, а колись то і "голуб'я"!)
Баба і чорт то собі рідня, — ... то все одно.
Баба тоді і хвора — як на печі.
Бабам звізд з неба не знимати, хоч і догори лежать.
Бабу і чорт не змудрує.
Без вірного друга велика туга.
Без жінки, як без рук.
Без одного жида, ярмарок буде.
Безплідне дерево з раю викидають:– Сухе дерево у пень вирубують, а безплідне з раю викидають.
Бий і лай, та все (або: та ще й) дбай.– Лай та собі дбай: твоя пазуха ближче.
Біда бабу породила, а біду чортова мати.
Біда мені без діда — хлещу борщик без хліба.
Біда,
в кого жінка бліда, — у кого червона як калина, то й тому лиха година.–
... бліда: а в кого румяна, то кажуть, що пяна.– ... бліда: а друга
румяна, кажуть завжди пяна, або всім кохана.
Боже, Боже, що та жінка може!
борщ варить, а молодий свою гудить, що не зварить, а спаскудить.
В баби язик, як лопата.
В мужа краду, і перед ним кладу.– Хто у чоловіка украде, той перед чоловіком покладе.
В старої злющої баби десять чортів сидить, та ще й на дванадцять сідала стоять.
Від милого пана не болить і рана (від милого чоловіка).
Відпусти Боже гріха, в кого жінка лиха: і моя недобра.
Він крутить нею, як чорт піском, або водою.
вірно служила.
Вражі баби.
Горе дворові, де корова розказує волові.
Горе тобі воле, коли тебе корова коле.
Дались мені у знаки чоловіка кулаки.
Дві бабі — торг, а три ярмарок.
Де баб сім, там торг зовсім.
Де голова блудить, там хвіст рядить.
Де дві баби та три жаби зберуться умісті, не перепруть їх і чоловіків двісті.
Де дідько не посіє, там ся баба вродить.
Де муж старий, а жінка молода, там рідко згода.
Де ти була, де я зріс, а нас чорт докупи зніс.
Де чорт не зможе, туди бабу пішле.—... там баба поможе.
Діж не перемісити, а жінки не перебити.
Добра жінка мужові свому вінець, а лиха кінець.
Добре було при діду: щодня рибка к обіду.
Жінка без мужа і пити (або: жити) не дужа.
Жінка і камяну гору пересіче.
Жінка княгиня, а хати не метена.
Жінка покине!
Жінка хоч корова, аби здорова.
Жінка як торба: що положеш, те й несе.
Жінка, як жилка: коли схочеш, потягнеш.
Жінка, як лоза: куди схочеш, похилиш.
Жінки, як сороки.
Жінко вставаймо! Говорять люди за нас — говорімо й ми про людей.
Жіноча річ коло припічка.
Жінці всієї правди не відкривай.– Не кажи жінці правди.
З бабою і дідько справу програв.
З жінкою любою-милою рибки піймаєш!– ... а з матірю лиха з два.
З ким жити, того не гнівити.
За городом левада, де збіралась громада: жінка мужа продала, за три копи без шага.
За добрим чоловіком і служниця жінка.– ... а за дурним і попівна рябенька.
За першої небоги, що день були пироги.
За твоєю головою запропастила свій вік молодою.
Завязаний світ (заміжжям).– Світ собі завязала.
Запічна баба.
Зібрав чорт пару — Карпа і Варвару.
І так багато всякого лиха, а Бог ще жінок наплодив.
Іван носить плахту, а Настя булаву. (Скоропадський гетьманував 1708-1722р. а його жінка Настя була з роду Марковичівна).
Коли б один Жид, то був би ярмарок.
Коли б тому такий вік довгий, як у мене чоловік добрий: він мене ні бє, ні лає — нічого мені не дає.
Коли жінку почав бити, то і будеш бити, а не починав, то не починай.
Коли ти мені муж, то будь мені дуж; а як не гриб, то не лізь у козуб.
Куди голка, туди й нитка. —... куди чоловік, туди й жінка.
Летить миска до порога, нещаслива моя доля.
Ліпше залізо у воді варити, ніж псю личину, злу жену учити.
Ліпше чорта затримати, ніж ледачу жінку мати.
Люби жінку (або: дитину), як душу, а тряси як грушу.
Моя жінка знакомита: підтикана ззаду свита, на ніженьку налягає, ще й на плечах горбок має.
Муж жені закон.
Муж крамар, а жона крамарка: він із двора, а у жінки ярмарка.
Муж та жена — то одна сатана.
На що тому жінка молода, кого і стара за чуприну водить!
Наказав мене Бог– з таким чоловіком.
Нащо мені казна, коли жінка без ума.
Не вір жінці, як чужому собаці.
Не кажи сестро чоловікові усієї правди – кажи тільки по коліна.
Не кашляй, бо всі вдома.
Не кашляй, бо шлях близько — якийсь чорт догадається.
Не одна жінка мужа змудрувала.
Не показуй чоловікові стегна.
Не хвались жінкою за сім днів, а за сім літ.
Нема діда, нема хліба; нема хліба, нема й очинашу.
Ні бє ні лає, та ні про що не дбає.
Нічна зозуля денну перекує.
Одна в світі голова, то б і думки не мала.
Ой горе тому, хто має жону! втоптана стежечка до його дому.
Ой добрії люди будьте, другу жінку добудьте: ця як ворог зародилась.
Ой лихо що зробила, — що пяницю полюбила!
Ой мені бачиться, що жінка клячиться.
Отто-то,
що била жінка чоловіка, та ще й пішла позивати.– Била жінка чоловіка,
пішла позивати: присудили чоловікові, ще жінку прохати.
Оце пекла — бодай катівських рук не втекла!– Та цить дурний, то жінка! — Ну, нічого! як захолоне, то добре буде.
Перша жінка від Бога, друга від людей, а третя від чорта.
Післала
жінка чоловіка каглу затикати, та й каглянка вбила, (такий то чоловік
великий був. Так відказує жінка, як хто їй каже: чого йдеш сама –
післала б чоловіка!).
Побий того Боже, в кого жінка хороша!– ... і багато грошей.
Поздоров Боже, мого старого та й мене біля нього: сам рано встає — мене не будить до кужеля льонного.
Поки баби, поти й ради.
Поки Василя, поти й весілля.
Поки діда, поти й хліба.
Поки жива бабуся, я нікого не боюся.
Поки пліші, поти книші.
Свій пан і побє і пожалує (як люблений чоловік).
Серцем люби, а руками тряси.
Смерть і жена від Бога призначена.
Старий стару хвалить, що добрий
Сусіди, сусідоньки, не бачили моєї жінки?
Сякий-такий, аби був — аби хліба роздобув.
Там макогін блудить, де макітра рядить.
Телиця ялова.
Тепер баб по пять за цибулю.
Ти мене за піч, а я тебе за двері.
Ти чоловіче їдж борщик, а я буду мясце, бо мене дитина ссе.
Ти чоловіче їж юшку, а я курку — аби швидше.
Того добра годинка, в кого жінка Маринка.
Той не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка.– Добра жінка дванадцять раз ва день одурить, а як яка то й без числа.
Треба довго калатати, щоб бабу ошукати.
У жінки волос довгий, та ум короткий.– Жінки довге волосся мають, а розум короткий.
У мене Хома — і добра нема.
Усе гаразд, усе добре, що жінка маленька: він побє і полає і полає —вона веселенька.
Хати і жінку все треба покривати.
Хоч жінка свинка, так грошей скринька.
Хоч мужичок, як кулачок, — так мужняя жона.
Хоч попив — та й попоїв. Не лихо журить і чужа сторінка, а невдала жінка.
Хоч чоловікам і не онеє, та коли жінці бачиш, теє...
Хто перший, той ліпший.
Цить, моя мила, щоб ти воза не побила (як жінка розрепетується).
Чи вона в мужа не жона, не бояриня була.
Чи мойому чоловікові ще лиха треба? бульбу варю — юшка йому; чи яйця варю — юшка гому.
Чи не бє лиш тебе жінка? — Якщо жінка побє, чи свиня зїсть — то все рівно.
Чого сидиш надумалася, чом в чоботи не взулася!– ... Сюда туда попід лави: нема чобіт, лиш холяви.
Чоловік винен, що жінка ледаща.
Чоловік
за поріг, а жінка за пиріг.– Син за поріг, а мати з печі та за пиріг,
(Мати безпечніша у сина ніж у зятя; бо не боїться свого дитяти).
Чоловік і жінка збирались їхати на ярмарорк, та й сіли обідати.
Чоловік і жінка то одна спілка.– Найліпша спілка — чоловік та жінка.
Чоловікам на лопату Бог сили наклав, та ще й притоптав, а жінкам на вила, та й то струсив.
Чому Бог не сотворив Еви з ноги Адама?
Чорт
сім пар постолів стоптав, поки їх до купи зібрав.– Чорт тридцять пар
ходаків стоптав, поки піп таку пару підібрав.– Хоч чорт лапті подрав,
та до купи зібрав.– Не мало чорт ходаків сходив, заки їх до купи
позводив.
Шафрану не перетреш, а жінки не перепреш (на своєму поставить).
Ще сорока не побіліла, щоб жінка чоловіка била.– Тоді жінка буде старша, як сорока побіліє.
Щоб жінка по корчмах не бігала; чому не з руки?
Щоб жінку пізнати, треба бути хитрим.
Щоб мужа за чуб не держала; чому не з голови?
Щоб не була розумніша за мужа, — але з ребра, щоб його вірно любила і йому
Як баба била, — то й на той світ не встанеш.
Як дві бабі та гуска, то ввесь базар.
Як заставить по курячому, Сидір кудкудакає.
Як збереться жінок дві-три, а коли б ще одного Жида вмішати, то буде ярмарок.
Як її взяти, то лучше не мати, (або: як мати).
Як небо прихилила до нього (друга жінка, добра).
Як сорочка біла, то й жінка мила.
Як чоловік жінки не бє, то в неї утроба росте.– ... то жінка сохне.– ... то вона, як колода гниє.
