Ану синку, розкидаймо хлівець та нарубаємо дрівець.
Без ножа, як без рук.
Будує, як собака хату.
В хаті, як у загаті.
Дівки не прядіть: виросте лопух — буде сорочка і фартух.
Живеш, як у решеті: відки вітер повіє, то повна хата.
Кочерга до печі хазяйка — вона своє діло знає, жар загрібає.
Макогін хазяїн у хаті.
Млин — корчма.
Млин — чесна храмина.
Млинок Божий дарок.
На старе сміття вертається.
Наша хата з Богом не сперечається: як на дворі тепло, то й у нас тепло; як на дворі холодно то й у нас холодно.
Пахне пусткою в хаті.
Пекарня дух любить.
Побіжи під ткацьку стрішку, там тчуть і прядуть, мені починок дадуть (як прясти сідають).
Свій дім не ворог.... коли запалиш, тоді і згорить.
Спішку, спішку!
Сюди смик, туди смик — мій починок, як бик.
Тепло, як у вусі.
Треба хати холодити! (гонить вітер по хаті — от як панночки, ходячи юрбою). Чолом стоїть хата.
Угли обрубай, а хату огрівай.
Хата на курячій ніжці.
Хата не ворог: коли не запалиш то не згорить.
Хата рогата (діла по всіх кутках).
Хаточка там така, як кучочка.
Хрест святий, коцюба псявіра.
Чи багато мотовил, деяке в комору закинь.
Прислів'я, приказки - ХВАЛИТИ
Батькова дитина.
В затінку стане за дівку.
Вашими устами та мед пити!
Вийде сите за пробите.
Гаразд тобі, — сиди ж собі.
Гарний, як іскра.
Гарно черевики шиє.
Дав би то Бог!– Коли б то Бог дав!
До ладу усе зроблено.
Добра то річ, що є в хаті піч.
Добре буде, як захолоне.
Добре діло карасі: не поїси, так продаси.
Добро не дядина.— ... і хочеться.
Дома і на полі.– ... і в полі.
Живе баба за дівером, лиха прикупивши.
Живе дівка за парубком.– ... горя прикупивши.– ... за парубком, як за скурвим сином.
Живе тітка за дядьком!
Живе, лиха перекупивши.
І дома, і заміжжю.
Коли б твоє (або: ваше) слово та Богу в уші.
Коли б твоя знала, що моя грала, то б твоя плакала.
Купила Олена сережки зелені, як уділа у вуха — славна була дівуха!
Ладна баба без Єдваба.
Мені з уст, а тобі за пазуху шусть!
Не скільки дива, аби тільки більше пива.
Нема над рибу линину, м'ясо свинину, а дівку Марину.
Нехай стара вязне — більше мяса буде!
Ніщо бабі по Єдвабі!
Пахуче то є, отце зілля!
Перехвалити на один бік.– Перехвалити на другий бік.
Раз та гаразд.— ... хоч раз і т.д.!
Таке добре — нехай мені Бог дає таке життя.
Увага не блага.
Укріпив, як Бог черепаху.
Хвалить, якби медом мастив.
Хвальба сорочки не дасть.
Хороший, як базарний бублик.
Хоч варила, не варила, аби гаразд говорила.
Хоч не пишно, аби затишно.
Чому не так!– ... як би дали пятак!
Як миле щастя.
Як по душі маслом.
Як салом його помазав.
Як уродиться лобода — і то не біда.– Як є лобода, так і не біда.
Прислів'я, приказки - ХВАЛИТЬСЯ
"Чия справа"? — "Війтова"! — А хто судить"? — Війт"!
Бігає, як курка з яйцем.
Богатого з хвастливим не розпізнаєш.
Був колись дворянин, та чорт імя перемінив.
В нас і без гостей так.
Власна хвальба не платить.
Де ще у Бога теє літо, а він вже косу клепає (по Різдві).
Де ще у Бога той Великдень, а він уже із крашанками!— ... уже й з пасками.!
Дивись який кінець буде.— Слідкуй за кінцем кожної справи.
Добро само себе хвалить, а зло похвали не гідне.
Дочку мати хвалила — поки з рук звалила.
Казав циган: Нема ні в кому правди тільки в мені.— Нема ні в кому правди — тільки в мені, і ще в Бозі трошки.
Ледача хвала, сама себе хвалить.
Мій верх і заткало (моє зверху).
Мясом хвалиться, а воно і юшки не їло.
Не
вважайте, люди добрі, що я швець: говоріть зі мною, як з простим, а не
думай того, що я швець: говоріть зі мною, як з простим.— Чуєш, говори
зі мною, як з простим, а не думай того, що я швець.
Не видав Гриць нагавиць: то ся вбирає, то розбирає.
Не все то золото, що блищить.
Не гостри ножа, доки не зловив барана.
Не зарікайся всего робити, тілько свого уха вкусити.
Не кажи ГОЦ, поки не перескочиш.
Не одна баба пліт згородила (може дід хоч кілля бив).
Не продавай вовка, аж його забєш.
Не стріляй наперед.
Не хвались, а Богу молись.
Не хвались, ідучи на торг, а хвались, ідучи з торгу.
Не хвались, як ідеш в поле, а хвались, як ідеш з поля.
Носиться, як дурень зі ступою.
Носиться, як з писаною торбою.
Носиться, як кіт з оселедцем.
Носиться, як кіт із салом.
Пє на вовчу шкуру.
По Божому гречка родить (як хто задумує наперед).
Погана та дівка, що сама себе хвалить.
Помаленьку, бо спинку зломиш!
Поперед невода риб не лови.
Про свято держав, та у будень сказав.
Про тебе і в шпиталях шепчуть.
Раз случилось хробаку на віку, та вже й га!— Трапилося хробаку раз на віку влізти в моркву.
Робота сама за себе скаже.
Розносивсь, як чорт з бубном.
Славні бубни за горами, а прийдеш близше — собача шкура.— ... бубон за горами, а близько — як коробка.
Твоя слава велика: сім сіл — один віл.
Тебе і на собачій вулиці хвалять.
Тебе і та (свиня) хвалила, що по городі ходила.
Теля каже БУДЬ ЛАСКАВ, а тут уже і з довбнею.
Тілько людей, що Хома в церкві.
Тілько піря, а мясо чуже (хвалиться позиченим).
Тішиться, як Жид пархами.
Товкач муку покаже (не хвались наперед).
Той, що хвалиться, то він лучше мається, як той, що не хвалиться.
У мене чого-того не купити.
Убий — та й виграй.— Убий та й виграй, — умри та й оженися.
Умер Хома — й добра нема.
Хвали мене губонько, бо як не похвалиш, то я тебе роздеру.
Хвали чуже, — своє і без похвали добре.
Хвальба сорочки не дасть.
Хвалящому і Бог не помагає.
Хвіц — міц, не буде з того ніц.
Хороша дочка, як мати хвалить (якби хто з боку похвалив).
Хрестять люди, хоч ся ще не уродило.— Тоє христи, що вродиться.
Хто ся сам хвалить той злих сусідів має.
Ще косовиці нема, а ми вже сіно возимо.
Ще не зловив, а вже скубе.— Не скуби, поки не зловив.
