Береженого і Бог береже.— ... а козака шабля стереже.— ... береже, а необережного і чорт не стереже.
Бережись, як вогню! Бережи уха.— ... щоб не вкусила муха.— ... бо вкусить муха.
Василю, не бери на силу.
З огнем не жартуй, бо то жижа.
Згинеш, як руда миш.— Змерзнеш, як руда миш.— Розійдетесь, як руді миші.
І сміливого пси кусають.
Можна, та з осторожна.
Нажився на світі! мабудь болить у нього голова.
Не бійся, та стережися.
Не визивай вовка з ліса.
Не вір собаці, бо вкусить.
Не вір, бо то звір, хоч не вкусить, то злякає.
Не громадь дудку сіна, бо загрузнеш по коліна.
Не дивися в зуби.— В зуби (і чорти) не заглядають.
Не клади в огонь пальця.
Не клади сіна біля вогню.
Оглядайся на задні колеса.
Ой не гони угонщику! а хоч гони, то оглядайся.
Полетиш, як мяч.
Потилицю нагрієш.— Карка зломиш (упадеш).
Там він і трісне. Пропадеш ні за копійку.
Там йому жаба і цицьки дасть.
Там йому і капут.
Чоловік поліз до Орловки, та й збувся своєї головки (від того і село прозвали Орловкою, на Чирнігівщині).
Як є голова, — то й носи здоровий.
— Не грайся з огнем бо попечешся.
Прислів'я, приказки - СТИД
В очах чоловічки догори ногами стали.
Він і Бога не боїться, і людей не встидається.
Де нема лиця, там нема встида.
Добрі очі все перелупають.
Зі сорому очі не вилізуть.
Йому пробігла собака проміж ногами (сором комусь: — вигнали, абощо).
Йому такий встид, як тій кобилі, що віз переверне.
Коли стидаєшся, то крий решетом голову.
Микуляє очима, як кіт на глині.
Не знає, на яку ступити.
Не знаю чим мені йти: чи плечима, чи очима (стидається).
Нема тобі ні стиду, ні бриду.
Носик під себе.— Він і ніс під себе.
Пече раки.
Поганому (ледачому) виду нема стиду.
Позирає (або: Поглядає; або: Озирається), як собака в ярмарку.— Так гарно, як собаці на ярмарку.
Почервонів, як печений рак.
Сидить уже як собака в човні (Ні в сих, ні в тих).
Сидить, як за тином.
Сидить, як на вогні.
Сидить, як сорока в сливах.
Сором казати, а гріх таїти.
Сором не нагодує.
Соромився б, та нема кого.
Соромота вийти за ворота.— Сором буде тобі за воротами.
Стид не дим, очей не виїсть.—... не викурить.
Стидно і в очі появитись.
Схилив хвіст, та під міст.
Така вже біда, бодай вже та не казати.
Треба якось в очі дивитись.
Труситься, як Каїн.
У них драгунська совість.
У сірка (вовка) очей позичає.
Це світове.
Аж сорочка пополотніла.— Так злякалась, що аж сорочка полотном стала.
Аж у душі похолонуло.
Аж у животі похолонуло.
Білий (або: Побілів), як смерть.
Білий, як стіна.
Більше страху, як переполоху.
Боїться, як чорт свяченої води.
Боюсь і за тин вийти. І волос зівяв.— Аж волосся вяне.
Ви у трьох, та злякались вовка, а ми у семи, та втікали від сови.
Він смілий: на лежачу березу, на сам верх виліз.— Сміливий є: крізь засувку гузя-гузя (цькує).
Він так боїться, як заяць бубна.
Все можна нагородитися: лиш страх ніколи.
Де
ви мого батька піймали?— У коморі!— Е, у коморі! ви його у степ
пустіть, та й піймаєте!— Цигане, твого сина в коморі піймали!— Е в
коморі!... якби то в полі та на добрім коні — то б то йому було стидно!
Де й ділась ведмежа натура!
Дзиґарі бють (страх збирає).
Добре того страшити, котрий ся боїть. Ляк сил додає, а переляк відіймає.
Догадався, та й вареники у шапку.
Дома лев, а на війні тхір.
Духу бояться. Як вогню стережеться.
Душа в пяти сховалась.
Як кіт в салі.
Як мила зїв (як з милом).
Як порося впустив.
Прислів'я, приказки - СТРАХ
Аж сорочка пополотніла.— Так злякалась, що аж сорочка полотном стала.
Аж у душі похолонуло.
Аж у животі похолонуло.
Білий (або: Побілів), як смерть.
Білий, як стіна.
Більше страху, як переполоху.
Боїться, як чорт свяченої води.
Боюсь і за тин вийти. І волос зівяв.— Аж волосся вяне.
Ви у трьох, та злякались вовка, а ми у семи, та втікали від сови.
Він смілий: на лежачу березу, на сам верх виліз.— Сміливий є: крізь засувку гузя-гузя (цькує).
Він так боїться, як заяць бубна.
Все можна нагородитися: лиш страх ніколи.
Де
ви мого батька піймали?— У коморі!— Е, у коморі! ви його у степ
пустіть, та й піймаєте!— Цигане, твого сина в коморі піймали!— Е в
коморі!... якби то в полі та на добрім коні — то б то йому було стидно!
Де й ділась ведмежа натура!
Дзиґарі бють (страх збирає).
Добре того страшити, котрий ся боїть. Ляк сил додає, а переляк відіймає.
Догадався, та й вареники у шапку.
Дома лев, а на війні тхір.
Духу бояться. Як вогню стережеться.
Душа в пяти сховалась.
Е, бачу, що це не переливки!
Жахається, як зі сну.
Жінка Йвася боялася, під припічок сховалася.
З переляку душа аж спинилась.
З переляку очкур луснув.
З переляку став такий, як крейда.
Зза плечей бере (острах, лихоманка).— Узяло зза плечей.
Злякався — аж у пяти закололо.
Коли страшиш, сам не бійся.
Край порога трівога, коло вікон залога.
Куди ідеш Жидку?— На війну!А чого так пізно?— Може ще хоч одного убю!— А як тебе хто убє?— А що я кому бідний винен!
Куме! солома суне!
Лж йому в литках застигло (або: застигло йому у пятах).
Молодець проти овець, а проти барана і сам баран.
Не бійсь, я ж є смілий (як нічого гаразд і боятись).
Не видала сова сокола, як уздріла, аж умліла.
Не міхом полохає.
Не той лях в полі, як у коморі.
Ні живий, ні мертвий.
Ну
їй богу ж, поза кущем щось, шелесть, шелесть! (не няли віри, що він
бачив сто вовків, так він зменшував-зменшував, а далі ото і каже: але я
чув немов щось зашелестіло).
Оце жахається, як Жид хреста.
Побачив Савчин дьоготь.— Будемо і ми знати, по чім Савчин дьоготь продається.
Побілів, як Палат.
Побіліла, як полотно.
Побіліла, як хустка.
Показався, та й сховався.
Показалась з за сім вовків копиця сіна.
Постеріг лопатки в горосі.— Ти в мене взнаєш (або: я тобі покажу).
Почув короля в жилах (притих з переляку).
Сміливий, як Жид.
Смілий, як за плотом.
Ставився як лев, а згинув як муха.
Страшне — переполошене.
Так аж снігом сипле за шкуру. За шкуру мов снігом сипнуло і волос і шапку підсував.
Так я й отетеріла.
Так як на мене жаром сипнуло.
Таки є той біс, що і мене боїться.
Тату,
я зловив Татарина!— То веди його сюда!— Не ведеться бо! — То держи
його!— Не держиться бо! — То пусти його!— Не пускається бо!
То не з Грицем справа.
Труситься, як Жид над грішми.
Трьом, та кози боятися.
Трясеться, як осичина.
Тут не ладаном пахне.
У лісі вовки виють, а на печі страшно.
У нього теленькає (серце).
У страха великі очі.
У хвості була душа зі страху.
Хвіст підігнув.— А! вже підігнув хвіст!
Холоне серце.— ... у серці.
Хоч коня відняли, та воза не дали! (гайдамаки відняли, а вони ще й хваляться).
Хто зі страху вмирає, по тім свині дзвонять.
Чого б ти з ляку не сказав!
Що два, то два!
Що
один то один, а що два то два: два завше не один, (так казав Жид
надівши собі ярмулку на коліно —побачив пеньок біля дороги і думав, що
розбійник...).
