В прошаки києм не загнати, а з прошаків, калачем не виманиш.
В старецькім тілі та панська душа.
В старців є наука: язика ся вчити.
Веди мене поводир, де пампушки печуть: там мене поцілують і пампушками нагодують.
Гріх сміятися: так йому Бог дав.
Жебракові село не покутя.
З лихого торбу, аби з носом (лихому не даруй ніколи, і торбу зніми).
Лучше би ся не родити, ніж родившися, світа не видати.
Не бий старого, якщо не бере чужого.
Не зарікайся бути в прошаках.
Не святий, а сліпий.
Сім раз на день києм бити (ледащо —жебрака, коли здоровий, а хліба просить).
Сліпець,
на млинець.— ... Не хочу! — На два! — Не бачу! — На три! — В торбу
при!...— Сліпець, зїж млинець! — Не вмію! — На два! — Не смію! — На
три! — У міх при!
Сліпий ліпше знає, як, який поводир.
Сліпий лучше ходить; як поводир водить.
Сліпі не родяться, а робляться.— Каліка не родиться — робиться.
Сліпого Бог веде!
Сліпому нема гори: куди попав туди і вали.
Старець старцем, а повагу любить.
Старця нагодуєш, а торби його ні.— Жебрацької торби ніколи не наповниш.
Так йому Бог дав.
Торба мені жінка, кий у мене братом!
Чорниш у комиш, білаш у кармаш.— Білаш — іди в кармаш, а чорниш, біжи в комиш.
Прислів'я, приказки - СТАРОВИНА
Бере живий жаль, як згадаєш Старовину.
Було добро та давно, буде гаразд та не зараз.
Деся тії часи діли, що самі ковбаси до рота летіли.
Минулися тії роки, що розпирали пироги боки.— ... а тепер уже і колом не розіпреш.
Не за нас сталось, не за нас і перестане.
Нового не запроваджуй, старовини держись.
Так за батьків було, так і нам треба.
Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо.
Як
жили наші діди, то не було їм зовсім біди: бувало збанок варенухи
наберуть, та сидючи пють, та як ті мухи гудуть; а як нам прийшлося,
жити довелося — усе лихо до купи сплелося.— Жили наші діди — не знали
біди; стали жити внуки — набралися муки.— ... та ще й наберуться.
