Пятница, 26.04.2024, 07:55
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьник

Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Анализ страниц сайта

Каталог статей

Главная » Статьи » Украинское народное творчество » Прислів'я, приказки

Пословицы и поговорки. Прислів'я, приказки

Прислів'я, приказки - РІЧ


Аби губи не дармували.— Лепечи що хочеш, аби губи не дармували.— Аби язик не дармував.
Ані ладу, а ні складу.— Не до ладу, не до прикладу.— ... ізїж собачого викладу.— ... зїж те, що я викладу.
Балакає, як колядує.
Бали та бали, а день далі.
Балу-балу, а пси в крупах, (шляхтичі забавлялися в коршмі, а один з них віз крупи.).
Баляси точить.— Баляндраси точить.
Бесіди багато, а розуму мало.
Бігла собака у Петрівку через лід. (Петрівка — і піст, і село є таке).
Більше роби та менше говори.— Більше їж та думай, тільки менше говори.
Блеяй, блеяй пане Сидоре, — зобачим що з того вийде.
Бовтнув, як жаба в болото.
Будеш те говорити, що будемо завтра варити.
Будь добрим слухачем, будеш добрим оповідачем.
В кого калитка товста; у того мова проста.
Верзи, верзи, поки верзеться.
Він говорить багато, та все чорзнащо.
Він йому зуби заговорить (перебалакає його).
Вміти, не вміти, — треба говорити.
Вода все сполоще, лиш злого слова ніколи.
Гай, гай! Забалакав!
Галу-балу, а свині в ріпі.
Галушкою вдавився, (як хто затнеться у мові).
Глухе таке, що хоч тури гони, то не почує.
Говори до неї, а в неї Маковеї.
Говори до стовпа, а стовп стоїть.
Говори з ним по німецьки.
Говори!—... Здоров!
Говори, говори — нісенітницю.
Говори, Петре з хвостом.
Говори, як об стіну горохом.— Тобі товчи, як горохом в стіну.— Хоч горохом об стіну, а він все своє.
Говорив покійничок до самої смерти.— Говорила небіжичка до самої смерти, а як вмерла, то ноги задерла, — то слова не допитаєшся.
Говорила сама в хаті, бо не було з ким.
Говорити — не горох молотити.
Говорить з бочки.
Говорить мов блекоти обївся.
Говорить три дні, а все про злидні.
Говорить у пересипку. (плутати розмову, розмовляти про різні речі, не доводячи нічому кінця). Не до тебе річ!— ... мовчи.
Говорить, так як з письма бере.
Говорить, так як три дні хліба не їв.
Говорить, що слина до губи принесе.
Говорить, як на муках.
Говорить, як неживий.
Говорить, як спить.
Гудуть, як бджілки.
Дід про хліб, а баба про фіялки.
До тебе говори, так як до того пня.
Добре — добре і говорить.
Добрий був покійничок!— Кождий небіжчик добрий.
Договорились до синього пороху.
Дурному процесія, а умерлому кадило, то все одно.
Жуй — та геть не плюй.
З губи мені вийняв.
З доброї губи, добре і слово.
З пустого в порожнє переливає.
З тобою говорити, то треба гороху наїстися.
З тобою розмова, як з вітром полова.
За вашим торгом, нашого ярмарку не чути.
За вашим шепотом, нашого крику не чути.
За водою підеш, той не вернешся. (треба казати "по воду").
За минулими речами не жалуй, а незгідним не йми віри.

Корзу-верзу — дайте на кутю гречки!
Корзу-верзу — кошики плету!
Котра корова багато реве, то та молока мало дає.
Красна мова, находить добрі слова.
Кришка на світі чоловіка тримає ("кришки" не впав, "кришки" не впився і т. д. — "кришка" чоловіка тримає).
Кума з кумою тири-ри-свині моркву порили.
Курзю-верзу!— Горох молочу.
Курзю-верзю — горохова каша.
Лепече, як той пустий млин.— Меле як пустий млин.
Масної бесіди чоловік.
Медвідь пиво варить. (Кажуть гуцули в Карпатах на якусь Чорну гору, як диміє).
Меле, меле, та муки нема.
Мели (набалакайся), коли не завізно.
Мели, коли мелеться.
Милая моя розмова.
Мовчи, коли письма не знаєш.
Мовчить, наче води набрав в рот.— Як води в рот набрав.
Мовчить, як сорока в гостях.
Мовчить, як стіна.
Морочив-морочив, поки сказав.
Притулив, як горбатого до стіни.
Притулив, як сліпого до тина.
Рана згоїться, але зле слово ніколи.— ... слово іноді вовік не згоїться.
Річ знати (почати мову). Мати з ким розмову.
Розговорився як свиня з каченям.— ... як з гускою.
Розказує, мов з книжки читає.
Розмова наша люба та мила!
Розмова, як з кобилою в болоті.
Розмова, як пня з поросятком.
Сей чоловік що не скаже, наче топором.
Сиділа — возилася небіжечка бабка, говорила-бесідувала до самої смерті; а перед смертю взяла мазницю, та пішла помід.
Скаже слово, так як затвердить.
Сказав, як цвячком прибив.
Сказаного і сокирою не вирубаєш.
Слини не підіймеш, а слово назад не вернеш.
Слова до ради, руки до звади.
Слова не полова.
Слово не горобець, назад не вернеться.— Слово не горобець: вилетить — не піймаєш.— Вже слово не вернеться.
Собака б його слухав!
Списала вона мені, як на долоні своє життя.

Торох! роди Боже горох! (кажуть, кепкуючи, як хто не до ладу перебаранчає балакати).
Торохтить, як вітряк.
Три мішки гречаної полови, та усі три не повні.
Тю! з дупла того дуба сич вилетів, (на дурне слово).
У городі бузина, а в Києві дядько.— ... тим я тебе полюбила, що на пяті перстень.
У нього довгий язик, аж поза ушима мотається.
Хіба Бог видить, що дурень бридить.
Хотів би щось сказати, та не знаю що.
Хоч і ячмінна луска, та пшеничне слово.— Hе клади ячмінної луски, а клади пшеничне слово.
Хоч хрести малюй, (усе-все розказує, що не почує; оце таке, хоч хрести, малюй).
Хто багато говорить, той мало творить.
Хто мовчить, той більше знає.
Цить Івасю, панів не переслухаєш.
Чи сміти говорити, чи хватати помовчати.
Чий ти Грицю пан? Говори Грицю "богородицю"!— ... а я буду "оченаш".— ... так буде скоріше і легше для нас.
Чорзнащо верзе. Бовть, як дурень у воду.
Шкода те говорити, що не варити.
Шуточка та рогулечку й привела. (овечка баранця — : кумедне щось сказано).
Щебече, як ластівка.
Що й казати, як нічого слухати.— Ти кажеш, що нічого слухати.
Що маєш казати, то попереду розжуй.
Що на рот налізе — патякає.
Що не скаже, неначе звяже.— Сказав, як звязав.
Що не складно, то не ладно.
Що пес збреше, то ми все думаємо, що то вашець добродзєй.
Що скажеш (або: наговорив) то півтора людського.
Що ти кажеш? — Те що чуєш!
Що то плести, коли не знаю що!
Я іду, а мені бабуня сниться.
Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю.
Я о цибулі, а він о часнику.
Язик без костей: що набриде, то й лепече.— Нема костей в язиці.— Можна брехати владиці.
Язик в роті, меле що на охоті.
Язик мов в постолах.
Язик мов полотняний.
Язик не помело.
Язик у тебе як литовський ціп: раз по снопі, раз по тоці.
Язик, як на коловороті гуляє.
Як би її вчили брехати, то вона б і побріхувала.
Як в око вліпив.

Як горох розсипає, (гарно балакає, співає; виразно читає).
Як кожухом по плечі повіяв.
Як мертвий говорить.
Як овечка, не скаже ні словечка.
Як ріпу гризне.— ... так гладко говорить.
Як у рот не кладе (гарно читає).
Як? — Я не дяк — десять раз говорити: я скажу раз, але гаразд.
Який розум, така й бесіда.
— Не про тебе річ ця говориться.





Категория: Прислів'я, приказки | Добавил: Kisa (27.10.2009)
Просмотров: 4140 | Теги: приказки, Пословицы и поговорки. Прислів'я | Рейтинг: 4.0/3
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Поиск
Облако тэгов

Copyright MyCorp © 2024
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz