Бджола мед носить не для себе, вівця шерсть носить не для себе, старий жениться не для себе.
Без Бога світ не стоїть, без царя земля не правиться.
Біс у чорта сповідався — один моргнув, другий догадався.
Бог любить праведника, а чорт грішника.
Брат любить сестру богату, а чоловік жінку здорову.– ... хорошу, гарну.
В гостях добре їсти і пити, а вдома спати.
Вилились як з воску, в матір. Вовче горло, а попівське око.
Вівця — як бджола.
Вночі всі коти бурі,а всі корови сірі.
Ворона вороні ока не виклює.
Все один чорт, що собака, що хорт.
Все однако — що Яким, що Яків.
Грач грача з далека бачить.
Два жиди і дві невісті, зроблять ярмарк у місті.– Три баби і два Жиди зроблять ярмарок.
Де сороці не літати, то все одно.
Дере
коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а
юриста чортів триста.– ... а мужика Жид, а Жида пан, а пана
Дій швидко — так бридко.– Іди тихо — і так лихо.
Добре в світі жити попові, лікареві та котові.
Добрий та на доброго наскочив: один другому не видасть.
Дурню шапки не здіймають, а чорту рогів не збивають.
Жінки та коня нікому не давай.– Коня у позику не давай; жінки у приданки (або: на весілля) не пускай.
Жінці правди не кажи, чужої дитини не бери, з панами не братайся.
З ворога примиреного, а Жида хрещеного, з вовка годованого добра не буде!
З дитиною на відпуст, а з лихою долею на весілля.
З кози худоби, а з пана слуги ніколи не буде.
З одного дерева і хрест і лопата.– ... хрестові ся кланяють, а лопатою нечисть відкидають.
З одної діжі і хліб і пироги.
З того сукна і ґудзики.
За сидження — нема їдження, за спаня – нема коня, за фляки — нема дяки.
Зібралося два Юри, та й обидва дурні.
Зійшовся Яким з таким.
Злодій злодія зараз пізнає.
Злодій на костилях, а Лях в кайданах.
І баба з хлопцем і біс — в одному цеху ходить.
І добре роби біда, і зле роби біда.
І сюди гаряче, і туди боляче.
І ти не дуже-бистрий, і я не швидка.
Іди швидко — біду доженеш: іди помало — біда тебе дожене, а все від біди не втечеш.– ... іди помало, біда на тебе насяде.
Кожне стадо не без паршивої вівці, кожне село не без курвого сина.
Козака мати родила, а мужика жінка, а чернця паніматка.
Козячий кожух, вербові дрова, — смерть готова.– Осикові дрова, а козиний кожух, то й випре дух!
Коли б то можна бути через зиму котом, через літо пастухом, а на Великдень попом.
Коли не викинув, то випхав.
Коня не бий, слуги не проклинай, жінки не дражни, — коли хочеш, щоб усе було в порядку.
Коняка, собака, — то шкура однака.
Крук крукові очей не видовбає.—... сокіл соколові;чорт чортові...!
Ксьондз,
Жид та собака — усе віра однака (кажуть: один гайдамака за
Хмельницького, повісив над вівтарем ксьондза, Жида і собаку, — і такий
напис зробив).
Куди вороні не літати, то все клювати.
Кулик кулика бачить з далека.
Купуй сукню шиту і хату криту. — та й не турбуйся.
Лисий лисого з далека бачить.
Лучші пішли до лучших, а ми до твоєї милости.
Люльки і жінки ніколи не позичай.
Миш у стозі, а піп у селі ніколи не загинуть.
Мовчи сяка, бо й ти така.
На весіллю всі свати, на хрестинах всі куми.
На вогонь дров не наберешся, а на піт сорочок.
На одній сіножаті і віл пасеться, і бузько жаби ловить.
Насміхався голенький зі стриженого.
Насміхалась верша з болота.– ... коли оглянулась, аж і сама в болоті.– Верша в болоті гомоніла, а й сама там сиділа.
Не бачить сова, яка я сама.
Не
вір ніколи жінці, коняці і собаці.– Жінці не вір у домі, а кобилі в
дорозі.– ... бо кобила хоч каже — не перекину, а таки перекине.
Не вмер Гаврило — галушка вдавила.
Не вмер Данило — болячка вдавила.
Не вмер дячка, вдавила болячка.
Не вмер — болячка вдавила.– ... Лихо вдавило.– ... Та галушка вдавила.
Не дай Боже бугаями орати, а панами збірати!
Не довернешся бють, перевернешся — бють.
Не здох кінь, тільки Бог убив.
Не змерзне мужик у груди, Жид у пяти, а Лях у вуха.
Не києм то палицею.– Не києм, то ломакою.
Не мудра приязнь баранові з вовком, а християнинові з бісурменом.
Невіра
а собака, то одна присмака. Вовк хованиай (з рук вигодований), приятель
перепрошений, син прибраний, а Жид хрещений — то все не певні.
Ні втяти, ні взяти.
Обоєрябоє.
Один біс по тітку їздив.– ... біс, що по бабі їздив.
Один за вісімнадцять, а другий без двох двадцять.
Один одного не переважить, хоч на одній гіляці повісь.
Одна дяка, що за рибу.що за рака.
Одна мати родила, одну й смерть дала.
Однаково не причашчатися.
Однаково ніяково, однаково дякувати.
Одним миром мазані.
Одного плота коли.
Одного тіста книш!
Орел, віл і невістка одним духом жиють: нічого доброго не чинять, коли їх не бють.
Панові та котові нема й лучше.– ... а котові — то лежачий хліб.
Панський сейчас, як жидівський зараз.– Жидівський зараз, а панський почекай.
Пес псу (псові) брат.
Пес сліпий, а дяк старий, то все одно: як зобачить бадилину то і бреше.
Питалися дідька, чим би хотів бути, — "окономською кобилою, мельника куркою, або панською мамкою".
Пізнав свій свого.
По парі, по парі, — а з заду два.
Польський міст, Лютеранський піст, Турецьке набоженьство — то все блазенство.
Попівське вибирання, а жидівське зараз, то все одно.
Попівські
очі, а панська кешеня. (чорт знайшов вершу, і не знаючи, що воно таке,
почав воду набірати... набере, а вона і виллється. "Це" каже "хоч
попівські очі, хоч панська кешеня; бо попівських очей нічим не наситиш,
а панської кешені нічим не наповниш".)
Проти ставу гребля.
Такий я добрий голий, як ти без сорочки.
Ті ж гості, та в хату.– Самі тії гості та й до хати йдуть.– ... бо внадились.
Ті ж штани, та назад узлом.
То й же Савка, та на других санках.
Хапко з хапком знається.
Хорого пустий язик, пяного молитва.
Хоч круть-верть, хоч верть-круть.
Хоч правду говори, хоч бреши, — все одно виб'ю.
Хоч так, хоч замінявши.– Запитавши.
Хто зі ступою, а я з товкачем.
Цар далеко, а Бог високо, а цар далеко.
Ця добра, а ця ще й лучша.
Чи в камінь головою, чи каменем в голову.
Чи совою в пень, чи совою в дуба, а все сові буба.– Хоч пнем по сові, хоч совою об пень, а все сові лихо.
Човен човном, а байдак байдаком, по одній воді плавають.
Чорт біса і з під купи бачить.
Чорт біса пізнав, та й на баль (або: пиво) позвав.
Чорт за чортом потягне.
Чумак чумака бачить з далека.
Швидко іди — ти доженеш лихо, іди тихо — тебе дожене лихо.
Що дід, що баба, то одна рада.
Що пяний зїсть, а малий зносить, то пропало (не памятає).
Що раз батька в лоб, що два.– Хоч раз батька в лоб, хоч два, то все одно.
Що скажена кітка, що пяна жінка, що чоловік з Боришполя — все одно. (Боришполь — містечко).
Що сомина, що свинина.
Що червоне, то красне; що солодке, то добре.
Що чорт, що жид, то рідні брати.– Жид, Лях і собака — то віра однака.– Що Жид, то пес.
юриста, а юристу чорт.
Як з Прокопом, так і без Прокопа.
Як там не мед, так там не масло.
Яка пуга, така й слуга.
Яке співання, таке і читання.
Який дідько печений, такий і варений.
Який їхав — такий поганяв.
Який їхав, таку зустрів.– Яке їхало, таке здибало.
Який кінь, така і кульбака.
Який Хомка, така й його жонка.– Який дідько з Хімка, така його жінка.
