Ані до сака, ані до бовта: дурень вічний.— Ні до сака, ні до бовта.
Бдом гайно збуває.
Ви хотіли б, щоб собака та млинці пік: він тісто поїсть! (сказано на вдову:
Він знає, що король обідає (як хто удає, що все знає).
Геть собі, бо ти ні грач, ні помагач.— Ні грач, ні помагач.
Говорити було не мало, та розуму не стало.
Дай дурневі товкач, він і вікна побє.
де ж їй великі порядки завести).
Є і в тебе кибіть — на печі сидить!
Жвавий, як медвідь до карити.
З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові огарка.
Загадай дурному Богу молитись, він і лоб розібє.— ... і голову розібє, і ікони побє.
Заставили чоловіка моркву стругати.
Здібний, як віл до корита.
Знає смак, як Жид в солоді.
Знаєм і без попа, що в неділю свято.
Знається як циган на вівцях, яка сива така і сита.— ... яка чорна, така й сита.
Знається,
як свиня на перці!— Знає свиня — шанувавши сонце святе, образи святі і
слова ваші — що перець? — вона каже, що то гречка!
Знаєш ти багато, у ночі родившись!— ... та ще і в погребі.
Знаєш ти батька твого лисого.
Знаєш ти в гарбузі смак.
Знаєш ти діда свого дриґу, що як умирав, то ногами дриґав.
Знаєш ти за кобилячу голову.
Знаєш ти курячу цицьку!— ... за курячу цицьку!— ... піпку.
Знаєш ти свого батька, який був на шерсть!
Знаєш ти свого дідька!
Знаю, що в Кузьми є гроші.
Знаю, що в Хіврі нема очіпка.
І заводити не вміє.
І кулик на воді, і музика на коні (невдалий).
Кому кибіть — на печі сидіть, а кому не кибіть, то і з печі летіть.— Як кому кибіть на печі сидіть, а як кому кибіть під піччю.
Ловить, як кіт шпака.
Молодець, як печений горобець.
Не випусти (або: Упустив) рака з рота.
Не вміє коневі хвоста завязати.
Не вміє шила заострити.
Не годно зробити, тільки збавити.
Не дістане він язика.
Не здався ні до чого; ні за ним, ні перед ним.
Ні Богові свічка, ні чортові ладан.
Ні живий, ні вмерлий.
Ні сюда Микита, ні туда Микита.
Ніхто не зна, не віда, як хто обіда.— Ніхто того не відає, коли кума обідає.— Що король обідає.— Хто відає, як хто обідає.
Ніхто того не відає, хто що робить на самоті.
Пошли дурного, а за ним другого.— ... та й сам і третій іди.— Пошли дурня, й сам будеш дурень.
Пошли дурня по раки, а він жаб наловить.
Розуміється, як Мошко на перці.
Роскажи батькові своєму лисому.
Роскажи своїй першій!
Сиділа баба на печі, та й каже — але! (хто лише жебрає, а робити не долюбляє).
Так і в Києві роблять, (як хто доправляючи, загасить світло).
Таке догідне, що тільки на смітник повикидати.— Хоч на смітник викинь.
Такий знающий, як циган до пасіки.— Цікавий, як Циган до бжіл.
Теля не знається на пирогах.
Ти знаєш з носа та в рот.— Знає — з носа кап, та в губи хап.
Ти тільки знаєш, що з миски та в рот.
Ти-то спритний, як Матвій до куропатiв.
Трудно знати чужий дохід і розхід.
Тямиш ти як їдять та тобі не дають.
Тямиш, як свиня в дощ.
У
мене (каже Циган) три сини та всі три угадьки: як скажуть — один що
буде дощ, другий що сніг, третій що соняшно — то якраз котрийсь
вгадає.— Так циган угадував, що завтра буде хоч дощ, хоч сніг, хоч
соняшно.
Умів там влізти, та не міг перескочити.
Ухватив, як панського самовару.
Хотівся перекрасти, та собі очі виштуркав.
Чого бим ся брав до того, коли не тямлю.
Ще його батька навчать!— Ти кажеш, що не вмію, а я ще і твого батька навчу!— Навчи свого батька!
Що ти знаєш!— ... жука та рака, та полеву бабку, до гори плювати, та в рот хапати.
Я вже більше забув, ніж ти знаєш.— Я вже те забув, що ти знаєш.
