Вони не такі старі, як давні (кажуть про старців, що люблять старувати).
Голова як пляшка.
Давний, і то як розказує.
Дай Боже з замолоду кості їсти, а на старість мягке ликати!– ... за молоду кістки гризти, а на старість мясце їсти.
З молодого як із воску: що хочеш, те й виліпиш.– З малого, як з воску все зліпиш.
І в старій печі дідько топить.
І в старім пєцу часом чорт палить.
І старому собаці дриґають жили.
Із старих все лихо встає.– Із таких то все лихо походить (на святців).
Коли був молод, не їв мене голод.
Лисий, як макогін.
Материне молоко не обсохло!
Молод терпіти голод.
Молода була — дурна була; стара стала – дурна стала. (Кажуть молодицям, як вихваляються, що замолоду на все були здатні).
Молоде золоте, а старе гниле.
Молодий — дурний.
Молодість буйність, а старість не радість.– ... буйність, а буйність — дурність.
Молодого кров гріє.
На дорозі колос, на пустій голові волос, ніколи не виросте.
На ледачій землі і трава не росте (про лисого).
Не дивуюся молодому, а тобі старому.
Не клади старому пальця в рот.
Ох!...
чи пак гоц! (жартують старі, що мов ніщо їх ще не болить. Як приміром,
сиділо і встає: заболить що каже: — "Ох", — а потім ніби згадає, що
треба молодитись, каже: — "Чи пак гоц"!).
Сивина в голову, а чорт в бороду.
Сивиться (сивий), як циганський король.
Слухай старих людей, то чужого розуму наберешся і свого не згубиш.
Стар любить сквар (горяч), а молод холод, (кажуть старі, тулячись де б тепліше).
Старе аж труситься, а дурне аж крутиться.
Старе як гнила колода — нікому не потрібне.
Старе, а зовяле.
Старе, як мала дитина: як не лапне, то й не засне.
Старе, як мале.— ... що уздрить, то і просить.— Старий, як малий: що побачить, — "дай мені"!
Старий говорить-городить, та на правду виходить.
Старий собака, та не батьком же його звати.
Старий та дурний.
Старий що вробив, то Бог дав, а що зїв то пропало.
Старий, а не росте (дурень).
Старий, а храмає.
Старий, а ще ростеш (дур в голові).
Старий, а як скаже та прикаже, то й молодий не справиться.
Старий, старе гадає, (або: думає).
Старий, як ведмідь.
Старий, як луб'я.
Старий, як світ.
Старий, як собака.
Старий, як чорт!– ... як біс.
Старики з правої руки, (старим треба давати старше (почесне) місце.
Старі, старі! сидіти б вам на печі, та жувати калачі.
Старі, як малі: хоч трохи дай, то поїдять, хоч багато дай, то поїдять.
Старій бабі і на печі невигідно.
Старій бабці добре і в шапці. (Жартують, як старе зробить що незвичайне, або не до ладу).
Старість не радість.– ... що вздрить, то випросить.
Старого чоловіка для поради держи.
Старому брехати не ціпом махати.
Така стара, що аж в паністарі зацвіло.
Така стара, що зуби вже попрщдала.
Такий старий, що аж порохно сиплеться.
Тілько гадок, як в решеті дірок.
Тімя ще не заросло! (на лисого).
Хто не був молодим, той не був і дурним.
Хто старий, той і лучший.
Ця вже пасок з тридцять зїла!
Чоловік старіє, а чортяка під бік.
Чому чорт мудрий? — бо старий.
Що молодше, то й солодше.– ... а що старе, то тверде.
Що ране, то погане.
Що старе, що мале, що дурне.
Щоб ти не зросло більше — таке і зникло. — (як налає старого).
Як були ми молодими, то ходили по дубині, у червоних запасках і сивизна на висках.
Як волосся сивіє, то чоловік дуріє.– Волос сивіє, а голова шаліє.
Як старому женитися — то і ніч коротка.
Якби тодішній собака, то б давно здох.
Якже
мені знати, котрий мені рік! як родивсь то без памяти був; як ріс, то
розуму не мав; а як уже до розуму дійшов, тоді б то і числити, та
багато літ утілило.
