Воскресенье, 07.06.2020, 03:45
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьник

Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Анализ страниц сайта

Каталог статей

Главная » Статьи » Украинское народное творчество » Прислів'я, приказки

Пословицы и поговорки. Прислів'я, приказки

Прислів'я, приказки - ЛИХО


"Де ти лихо ходиш"? — "Тебе шукаю"!
"Чого ти мамо боса"?— "Так довелося"!
А Біг його святий знає, що він думає, гадає.
А вже ж тії кучері, мені надокучили.
А мені бугай виссав.
А правда наша пяна спить.
Аби цвіт, а маку й ніт (нема).
Багатий на лихо.— та на дрібні злези.
Багато злого, та одного.
Бідна моя головонько.
Більмо окові не шкодить, тілько око не бачить.
Боже мій, світе мій!
Великий світ, та нема де дітися.
Вже мені і в пеклі гірше не буде.
Видно на роду так написано.
Випити добру повну (набратись лиха).
Від лиха поли вріж, та втікай.
Всего наживеш, і Кузьму батьком назовеш.
Встань лихо, та не лежи.— Встань біда, не лежи (як прикидається давнє лихо).
Говорив би, та і слів нема; плакав би, та і сліз нема.
Господи, злізь та подивися.
Граду-тучі увійшов, а злих рук не увійшов.
Дасть Бог лихо, то дасть і розум.— Боронь Боже нужди, розум найдеться.— Не дай Боже нещастя, а розум буде!
Де каша з маслом, там нас нема.
Де коротко, там і рветься.
Де лихо пристане, там і трава вяне.
Де люди, там і лихо.
Держись берега, а риба буде.
До нашого берега ніщо добре не припливе.— ... як не кізяк, то тріска.
Добре говорить — кого не болить.
Добрі зуби, що і кісіль їдять.
Добро пушить, а лихо сушить.
Дожився до самого краю.
Живе так, як сорока на плоті.— ... хто йде, сполохне.
Живий до Бога лізе. Не з добра побігла з двора.
Жиє не жиє — паскудить своїм світом.
Життя проводить собаче.
З лихого торгу хоч би з носом.— ... хоч пішки.
За кума битий, і в кума не бути!
Забили мені баки, з'їдять мене собаки.

Зо всякого села по скурвому сину.
І без того лиха, ніяково.
І в погоду часом грім ударить.
І вже у старої казки! бодай не казать.
І ворогові сего б, не зичив (бажав).
І живеш гидко, і їсти бридко, як лихо причепиться.
І наш Бог не вбог.
І пішло на лихо.
І у Відні люди бідні.
І холодно і голодно, а ще й до дому далеко.— ... і голодно і голо і босо, та й до дому далеко.
І червоні чоботи мулять.
Іде-іде в гору, та як піде і з гори!
Кажуть, що з лиха вмреш — отже ні!
Кожна людина своє лихо носить.— Кожний у світі своє лихо має.
Кожний має свого моля, що його гризе.
Коли б так за добро, як за лихо.
Коли лихо, то сиди тихо.— Лихо, лихо! Нехай буде тихо.
Коли лихо, то ще й вік довгий.— ...Коли Бог дасть лихо і т.д...
Коли спить лихо — не буди ж його.
Крий, Божа мати!

Крутнувсь, та й лиха збувсь (здобувсь).
Ледве лихо дізналося, де люди живуть.
Лиха година настала: бувало як кого бють, то і нас зовуть.
Лиха і конем не обїдеш.— І гетьманським конем не обїдеш.
Лиха не шукай — воно само тебе знайде.— Коли б так за добро, як за лихо.
Лихе швидко приходить, а поволі відходить.
Лихо далося знати.
Лихо ж мені неопечене.— Лихо печене.
Лихо на мотузку водять (або: ведуть).
Лихо не вморить, так спотворить.
Лихо погнало.
Лихо приключки шукає.
Лихо приходить пудами, а виходить фунтами.
Лихо спіткало.
Лихо та ще з лихом.
Лихо товар продає.
Лихо штани поре.
Лихом торгувати.
Лучше б свята присипала (або: пригорнула).
Люди до церкви з пасками, а мій батько в очерет за качками.

Маюся як в терню. Бюся як риба об лід.
Може Господь милосердний не все лихо роздасть, — ще останеться.
На бідного Макара і шишки летять (падають, сипляться).
На все достатній, а на лихо не жадливий.
На лихо Бог дасть розум.
На лихо здатись.
Насунулось лиха до бісового батька.
Нащо мені золото, срібло, як жити не добре.
Не бачив гіркого, не бачить і солодкого.
Не бачить світа, як сліпа курка зерна.
Не було добра з малку, не буде і до останку.
Не було добра з роду, не буде і до гробу.
Не було нам гаразду, та й не буде.
Не до поросят свині, коли свиню смалять.— ... свині, як вовки свиню їдять.
Не мини мене мій батеньку, — не мине тебе і лиха година.
Не минула мене лиха година.
Не стямишся, відки лихо візьметься.
Не так скоро лихо вилізе, як влізе.
Не ходи де лихо.
Не шукай моря — у калюжі втопишся.— Не море топить — калюжа.

Нема йому честі ні від Бога, ні від людей.
Нема нічого без лиха.
Нема такого дерева, щоби на нього птиця не сідала.
Нещасному Макару, нема талану.
Ні зїсть, ні випє, ні гарно не вбереться.
Ні печаль, ні воздиханіє, но жизнь біс батька яка.
Ну, і що йому казати!— Що ти будеш казати!
О нашу то шкуру ходить.
Одно лихо не докучить.
От теперто в нас кобила порох поїла.
Ох мені лихо!
Під тобою лід ростає, а підо мною мерзне.
Пізнаєш звідки гримить.
Пішли мої літа, як вітри кругом світа.
Пішло уже мені з Петрового дня.— Як піде з Петрового дня, то буде щодня.
Побила мене лиха година.— ... ота чужа нива, та позичений серп.
Прогнівили Бога. Хоч ти Божу матір проси!
Пустив Бог Микиту, на Волокиту.— Як пустить Бог Микиту на проволокиту, то аби де умре.
Розживемось холяви попікши.
Сиди тихо, поки спить лихо.— ... Щоб не знало лихо.

Сказано лихо — не бути добру!
Скорий сам набіжить, а на плохого Бог нашле.— Швидкий сам добіжить, а смирного Бог дожене.— На смирного Бог нанесе, а ледаче й само наскочить.— На лихого Бог нанесе, а швидкий сам собі набіжить.— Швидке само на себе набіжить.
Сохрани мати Божа!
Та вже нас і кури загребли.
Так наша піч пече.— Так вже його піч спекла, так його паляничить.
Так тяжко добра дочекатися, як з каміння.
Таку Біг коляду дав.
Там добре, де нас нема.— ... а ми прийдем і другим попсуєм.
Там нас люблять, де нас нема.
Тарах щастя в хату (несподіване лихо).
Тепер її і кури заклюють (задзьобають).
Ти хочеш на гору, а чорт за ногу.
Тиняється як старець попід тином.
Тільки ходу, що з моста та в воду.— Просто, з моста та в воду.
Тілько що з ніг не звалить (лихо, хороба і т. д.).
То не лихо як одно — а два та три.
Три дні до смерти, та ніяк не доживеш.
Труби Грицю, в рукавицю.
Туди не підскочиш, туди не провалишся.— До Бога не підскочиш, в землю не пробєшся.— Туди високо, туди глибоко.
Тяжко плисти проти води.

У макогонову юшку впала (всі нападаються).
Угадай земляк, скільки миль до Львова (питають кому прийшлося круто).
Умій тілько відходити, а лихо то прийде.
Уродився на свою годину.
Хіба ж мені не можна в нашій хаті пісні співати.
Хіба ж наша мати вже й кози не варта.
Хіва ж таки я послідовніший від усіх!
Хоч би глядів по всій Україні, добра не знайдеш.
Хоч до Бога реви.
Хоч живий лізь у яму.— Живцем би в яму пішов.
Хоч і в прірву!—... йди.
Хоч не питайся.
Хоч плач пане, — коса не бере!
Хоч провалися в безодню! Хоч крізь землю йди!— ...провались!
Хоч сирої землі хапайся!
Хоч сядь, та й плач.—... та ридай.
Хоч утікай! Хоч що хоч роби!— Хоч що хоч, те й роби!
Хрін його батька знає: у багатого повна піч та горить, а у мене одно поліно, та й те не горить.
Хто лихом жартує, той же його куштує.
Це неначе наслано.

Цінь, цінь, тарара! усюди діра, та нікуди вилізти, (ніби так синиця в клітці говорила. Кажуть, як присікається щось: біда, халепа і т. д.)
Чи ми знаємо сліпий народ.
Чи по дворищу, чи по долищу.
Чи таке долище, чи таке дворище!
Шелеп щастя у хату.
Щоб лихом жартувати, не треба панувати.
Як вели медведя до меду, то вуха урвали; а як тягнули від меду, то й хвіст урвали.
Як горілку пють, то мене минають; а як ся бють, то від мене починають.
Як горох при дорозі.— ... хто йде, то й скубне.— ... где не мине.— ... за стручок скубне.
Як людина не міркує, а все ж в світі погальмує.
Як піде добро в двір, то само йде; а як піде з двора, то хоч і ворота зачини, то не зупинеш.
Як так, то скоро нас і кури загребуть.
Як хмара на нас спала (лихо несподіване).— Як туча спала.
Якби знав по чому корець лиха.
Якщо на лихо чоловікові іде, то вже зовсім на біду і на велике лихо.
— Сиди тихенько, щоб не знало тебе лишенько!


Категория: Прислів'я, приказки | Добавил: Kisa (04.09.2009) | Автор: Kisa
Просмотров: 1245 | Теги: Прислів'я, приказки | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Поиск
Облако тэгов

Copyright MyCorp © 2020
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz