Дурному сміх, розумному слези.— ... розумному ж досить.
Жаль батька, — та он несуть.
Жаль ваги не має.
Жаль відчужує.
Жаль, багато може.
Жаль, — та не вернеться.
З чужої біди не смійся.
За кого Бог, за того й люди.— За ким Бог, за тим і люди.
Кінь знає, як йому сідло долягає.
Кому весілля, а курці смерть.—... невідклична.
Кому користь, а нам хворість.
Котові смішки, а мишці слізки.— Котові жарти, а мишці смерть.
Кривда людська боком вилазить.
Ліпше кривду терпіти, як кривду чинити.
Ліпше чуже ухо гризти, як своє.
Люби мене в середу, а в неділю, як я приберуся, то може на тебе й не подивлюся (або: то й на другу подивлюся).
Людям сміх, а мені плач.— Кому біда, а людям сміх.— Чужа біда людям сміх.
На кого біда нападе, то до Києва йде; а як біда минеться, то він і з Броварів вернеться (Броварі містечко на лівім боці Дніпра).
На кого Бог, на того і люди.
На кого ворони, на того і сороки.
На кого люди гомонять, на того й свині хрюкають.
Не радуйся чужому лихові.
Не так Бог, як лихії люди.
Не так шкода, як не вигода.
Ніхто не знає, чий чобіт гризе.
Ніхто нічийого болю не знає.
Ой жалю мій жалю, ох і жалю не помалу: упустив долю, упустив щастя, та вже й не піймаю.
Під лихий час і кум за собаку.
подивлюся.
Поки богат, то поти і сват.
Поки мішки чують, поти шанують.
Поки щастя плужить, поти приятель служить.
Полюби
мене в чорному, а не в білому!— ... а вже в білому полюбить і аби-хто.—
Люби мене в чорному, а в білому чорт тебе і просить.— Нехай мене
полюбить в чорнім, — а в біле приберуся, тоді на тебе й не
Порятуй мене в пригоді, а в доброму, ми не потребуємо рятунку.
Поцілуй мене сегодня, а я тебе завтра.— ... а як забуду, то й так буде.
При
добрій годині, є куми й побратими.— ... а при лихій — чужі, куми й
побратими.— При добрій годині всі побратими, а при лихій нема і родини.
Свою біду на другого зведу.
Слова шкоди не нагородять.
Смішки у чужої кішки.— ... а як своя здохне? — ... то і плакатимеш.
Тоді йди, як кличу.
Тоді любить і сват, коли добре мається брат: а коли бідний, то забуде і брат рідний.
Тоді сусід добрий, коли мішок повний.
Умри ти сегодня, а я завтра.
Усяк готов, щоб погубити, а хто буде рятувати!
Утри
мої спрагнені уста, а солодкі я сам собі утру.— ...а солодкі чорт тебе
і просить.— Не тоді лижи мені губи як солодкі, — тоді мені лижи, як
гіркі.— Лижи мені губоньки, як гіркі; а як солодкі, то я й сам оближу.
Хто зразу дав, той два рази дав.
Хто кривдить людей, той кривдить своїх дітей.
Чия кривда, нехай того Бог скарає.
Чужа біда за іграшку.—... за цукор.
Чуже горе — людям сміх.
Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін.
Чужий біль нікому не болить.
Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не найду.
Шкода нікому не мила.
Що мені нині, то тобі завтра.— Нині мені, а завтра тобі.
Що тобі не мило, і людям не зич.
Я з тобою не маю нічого на пеньку.
Я не хочу напасти: нехай той з напасти не вийде, доки житиме.
Як беруть, сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають.
Як добра година, то знайдеться родина; а в злій годині нічого по родині.
Як їдять та пють, так і кучерявчиком звуть; а попють, поїдять, — прощай шолудяй!
Як лихо то й до Бога.— ... а як лихо минуло, тоді й Бога забуло.— Як тривога, тоді і до Бога.— а як по тривозі, тоді і по Бозі.
Як лихо, то й "ходи Петрихо"; а як пють та їдять, то на Петриху не глядять.
Як потапає, сокиру даває; а як порятують, і топорища жалує.
Як просять, і жнуть і косять.
Як ся гаразд мав, кожний мене добре знав; а як став убогий, не приходять гості у мої пороги.
