Тисяча цитат - Мудрість...Хама, самовдоволеного і розперезаного, обтяженого
рабським комплексом зневаги до слабших і залежних, позбавленого
моральних обов'язків, — не дай, Боже, наділити його силою, правами і
владою пана.
Євген СВЕРСТЮК"Собор у риштованні", 1970 |
А вважай на ту падлюку,Щоб не вдрав яку він штуку,Бо то, брате, хитрий звір!
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
А всім нам вкупі на земліЄдиномисліє подайІ братолюбіє пошли.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Молитва", 1860 |
А земля — скорбот оселя,Правди й волі арештарня...
Василь МОВА"На прогулянці", 1884 |
А назустріч небезпеціЛіпше вийти, ніж в куткуДожидать на себе грому!
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
А ніч попереду й позаду...Ми йдем. Вперед, а чи назад?..Парадоксальна суть парадіві замість правди — сто півправд.
Григорій ЧУБАЙ"Вертеп", 1968 |
А про війну і в головахСобі ніколи не кладіте,А мовчки в запічках сидіте,Розгадуйте, що їсть і пить.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
А
що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і
нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що,
питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля", 1902 |
Аксіоматичний
характер ідеалу (який він завдячує своїй "емотивності") згори виключає
всякий розумовий аналіз, робить ідеал нетикальним, оточує його міцним
муром "фанатизму", якого не розвалити найтяжчим гарматам переконувань,
глуму або провокації.
Дмитро ДОНЦОВ"Націоналізм", 1926 |
Але
Бог добрий, простить людям, хоч як вони його гнівають, хоч мордують
одні одних, убивають, ошукують, присягають фальшиво, крадуть. Він все
ще добрий для них.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля", 1902 |
Але
землю вкриває асфальт і бетон, небо затягується димами і ревом моторів,
і кудись шалено, в метушливій тривозі летить життя, засмокчу є і не
залишає тієї чистої години для душі, коли можна замислитись над собою і
подумати про головне.
Євген СВЕРСТЮК"Собор у риштованні", 1970 |
Ах вернися, молодосте,Раз до мене в гості!Визирати тебе будуНа кедровім мості.
Сидір ВОРОБКЕВИЧ"Молодосте...", 1876 |
Безсила є та ідея, яка обмежується лиш "альтруїзмом" до себе, а позбавлена "скаженої злоби" проти чужого світу.
Дмитро ДОНЦОВ"Націоналізм", 1926 |
Біда не по дерев'ях ходить,І хто ж її не скуштував?Біда біду, говорять, родить,Біда для нас — судьби устав!
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
Бідні діти, недарма мої татуньо покійні кажуть було, що будуть не ученики, а мученики; не учителі, а мучителі.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ"Люборацькі", 1886 |
Благословенная в женах,Святая праведная матиСвятого сина на землі,Не дай в неволі пропадати,Летучі літа марне тратить.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Неофіти". 1857 |
Блаженний
муж, що серед ґвалту й гукуСтоїть, як дуб посеред бур і грому,На згоду
з підлістю не простягає руку,Волить зламатися, ніж поклониться злому.
Іван ФРАНКО"Блаженний муж, що йде на суд неправих...", 1906 |
Бо вже я потурчилась, побусурменилась,Для розкоші турецької,Для лакомства нещасного!
"Дума про Марусю Богуславку" |
Бо
невчене окоЗагляне їм в саму душуГлибоко! глибоко!Дознаються
небожата,Чия на вас шкура,Та й засудять, і премудрихНемудрі одурять!
Тарас ШЕВЧЕНКО"І мертвим, і живим...". 1845 |
Бо ти на землі — людина,І хочеш того чи ні —Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні.
Василь СИМОНЕНКО"Ти знаєш, що ти — людина?", 1964 |
Бо хто матір забуває,Того Бог карає,Того діти цураються,В хату не пускають.
Тарас ШЕВЧЕНКО"І мертвим, і живим...", 1845 |
Боже милий!Як хочеться жити,І любити Твою правду,І весь світ обняти!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Ми восени таки похожі...", 1849 |
Браконьєр
— це людина без легенди. Сірий реаліст, який вірить у те, що бачить,
відчуває на дотик і смак. Без пам'яті про минуле, без гідності предків,
без поняття про майбутнє — він жадібно накидається на ласощі й аромати
навколишнього...
Євген СВЕРСТЮК"Собор у риштованні", 1970 |
Брешете ви, кому ясно усе!Перед мрією всі ми ниць!Дні! Який це музей Дрібниць.
Євген ПЛУЖНИК"Дні", 1924 |
Буває щастя скрізь поганцям,А добрий мусить пропадать.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
Було літо, було літо, — та й стала зима,Насіяла чорнобривців — тепера нема.
Весільна пісня |
В
моїх очах чоловік щось дійсно божеське, хоч — як ви раз казали — він
має своє коріння в землі. Він може розвинутися в прегарний цвіт, але до
того треба волі, треба борби і відречення.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Царівна", 1896 |
В нас підмога лиш одна єсть —Се розумна голова.
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
В
неволі, в самоті немає,Нема з ким серце поєднать.То сам собі оце
шукаюКогось-то, з ним щоб розмовлять,Шукаю Бога, а находжуТаке, що цур
йому й казать.
Тарас ШЕВЧЕНКО"В неволі, в самоті немає..." |
В своїй хаті своя й правда,І сила, і воля.
Тарас ШЕВЧЕНКО"І мертвим, і живим...", 1845 |
Ви любите на братовіШкуру, а не душу!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Кавказ", 1845 |
Від свого відстали і до чужого не пристали, ні ґави, ні ворони, раз вони зневажили своє, то як вони можуть поважати чуже?
Євген СВЕРСТЮК"Собор у риштованні", 1970 |
Воззри,
пречистая, на їх,Отих окрадених, сліпихНевольників. Подай їм
силуТвойого мученика сина,Щоб хрест-кайдани донеслиДо самого, самого
краю.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Марія", 1859 |
Вона
(земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний
ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися
її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на
кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля", 1902 |
Все
буде відомо — даремно ховаєш нужденністьБажань похітливих, думок без
сумління і страху.Все станеться явним — даремно втікаєш від себеУ
видумку мрій, сорокатий каптан для безумців.
Юрій ЛИПА"Простовіч", 1938 |
Все за мід я дать готовий,Над усе я мід люблю!
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
Все
йде, все минає — і краю немає.Куди ж воно ділось? відкіля взялось?І
дурень, і мудрий нічого не знає.Живе... умирає... одно зацвіло,А друге
зав'яло, навіки зав'яло...І листя пожовкле вітри рознесли.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Гайдамаки", 1841 |
Всі ми розіп'яті на хрестах,Всі ми покриті ранами.Заповідано нам жорстокий шляхЗлими коранами.
Олекса СЛІСАРЕНКО"Пам'яті Г. Михайличенка", 1925 |
Всі сумніви навіки заспокоїв,хто добре політграмоту засвоїв.Як вільно й легко жити без думок,коли нам визначено кожний крок.
Юрій КЛЕН"Попіл імперій", 1946 |
Встане правда! встане воля!I Тобі одномуПомоляться всі язикиВовіки і віки.А поки що течуть ріки,Кровавії ріки!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Кавказ", 1845 |
Встань же, Боже, поможи намВстать на ката знову.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Псалми Давидові", 1845 |
Всякий, хто вище, то нижчого гне;Дужий безсильного давить і жме.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Наталка Полтавка", 1819 |
Всякому городу нрав і права,Всяка іміеть свой ум голова,Всякого прихоті водять за ніс,Всякого манить к наживі свій біс.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ(за Сковородою)"Наталка Полтавка", 1819 |
Всякому городу нрав і права,Всяка імієть свій ум голова.
Григорій СКОВОРОДА"Всякому городу нрав і права..." |
Вуйку, ми ж одного роду!З вами я в огонь і в воду!
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
Гармат би нам та кулеметів замість мрій, тату!
Микола КУЛІШ"Патетична соната", 1931 |
Гей, друже мій темний,Над силу умаВже дужчої силиЙ на світі нема.
Василь МОВА"Козачий кістяк", 1863 — 1888 |
Гнида розкошує на нашій прекрасній планеті.Гряде царство гниди, якому не буде кінця.
Іван Дніпровський"Листи", 1927 |
Гордість... се одинока зброя жінки, якою вона справді може вдержатися на поверхні життя.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Valse melancholique", 1898 |
Давно відомо, що можна бути ідейним ворогом певної системи і водночас психологічно бути її частинкою.
Юрій ШЕРЕХ"Не для дітей", 1964 |
Де згода в сімействі, де мир і тишина,Щасливі там люди, блаженна сторона.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Наталка Полтавка", 1819 |
Де їсться смачно, там і п'ється.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
Диктатори, диктатори, диктатори,погоничі великі: "цоб-цабе".Диктатори, диктатори, диктаториЩодня диктують світові себе.
Григорій ЧУБАЙ"Вертеп", 1968 |
Діла добрих обновляться,Діла злих загинуть.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Псалми Давидові", 1845 |
Дні числить Бог, а ми маємо лиш на голові те, аби їх прожити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля". 1902 |
До
доброго тягне Гриця, до красного, до любові, а передусім до свободи,
широкої, безмежної, як крилаті ліси по верхах, як бистрі ріки там в
долах.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"В неділю рано зілля копала" |
До тебе, люба річенько,Ще вернеться весна;А молодість не вернеться,Не вернеться вона!
Леонід ГЛІБОВ"Журба", 1859 |
Дуже
важливо заткнути рот тому, хто перший крикнув: "Король голий!", — поки
не підхопили інші. Але ж король дійсно голий. Це — істина.
Валентин МОРОЗ"Серед снігів", 1970 |
Є мільйони людей з вищою освітою, які все знають, але нічого не мають — нічого святого.
Валентин МОРОЗ"Хроніка опору", 1970 |
Є чи немадомагався малимє чи немадомагався як вирісє чи немадомагався сивіючиє чи немадомагався холонучиє чи нема
Микола Холодний "Діалог", 1969 |
Живу я розумом, а серце тихо спить.
Пантелеймон КУЛІШ"Шукання — викликання", 1893 |
Жінка призначена чоловікові, як смерть від Бога.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля", 1902 |
З журбою радість обнялась...В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.І з дивним ранком ніч злилась,І як мені розняти їх?!
Олександр ОЛЕСЬ"З журбою радість обнялась...", 1906 |
З ледачим все біда: хоч верть-круть, хоч круть-верть,Він найде все тобі хоч в черепочку смерть.
Петро ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ"Пан та Собака", 1818 |
З людьми на світі так буває:Коли кого міх налякає,То послі торба спать не дасть.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
За кого ж Ти розіп'явся,Христе, сине Божий?За нас добрих, чи за словоІстини... чи, може,Щоб ми з Тебе насміялись?
Тарас ШЕВЧЕНКО"Кавказ", 1845 |
За шмат гнилої ковбасиУ вас хоч матір попроси,То оддасте.
Тарас ШЕВЧЕНКО"П. С.", 1848 |
Замовчіте ж ви, пишнії, ситі,Гордовитії, власні землі,Бо єсть Божая правда на світі,Та розсуде і вас, і її!
Іван МАНЖУРА"Нечесна", 1889 |
Змовчана правда краща од голосної брехні.
Пантелеймон КУЛІШ"Хата", 1860 |
І гнеться дерево від плоду,І не страшний, моє дитя,Нам час останнього походуБез вороття — без вороття.
Максим РИЛЬСЬКИЙ"Вже червоніють помідори...", 1918 |
І день іде, і ніч іде.І, голову схопивши в руки,Дивуєшся, чому не йдеАпостол правди і науки?
Тарас ШЕВЧЕНКО"І день іде, і ніч іде", 1860 |
І западе в живі серцяЗа правду обида,До жорстоких катів мерцяСплодиться огида.
Василь МОВА"Заповіт засланця", 1890 |
І ласки панські, й панські жарти —Мужик все виніс на спині.
Іван ФРАНКО"Панські жарти", 1887 |
І на бунт, на чорну зраду,Братобійчу, люту звадуВсі врочисто сприсяглись.
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
І
небо сковане, і скована земля...Ні серця, ні душі не звуть небесні
руна;Ні в лузі, ні в гаю ніхто не проспіва,Стоїть німий орган, замовкли
в арфах струни.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ"І небо сковане, і скована земля", 1911 |
І пощо ж весна нам,Коли ми тихі та дозрілі станемІ вкриє мудрість голову сріблом?
Максим РИЛЬСЬКИЙ"Запахла осінь в'ялим тютюном...", 1925 |
І тепер Христос із хреста над нами звішує довічную свою главу.
Тодось Осьмачка"Ніч і день". 1954 |
І ти слова його живіїВ живую душу прийняла.І на торжища і в чертогиЖивого істинного БогаТи слово правди понесла.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Неофіти", 1857 |
Івоніка
любив її (землю). Він знав її в кожній порі року і в різних її
настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля", 1902 |
Іншим сіті наставляти,Але добре пильнувати,Щоб самим не впасти в них!
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
Ми мусимо знову навчитися називати речі своїми іменами, щоб осмислити себе у світі — щоб знайти у ньому нових друзів.
Євген СВЕРСТЮК"Собор у риштованні", 1970 |
Ми розуміємо Європу теж як психологічну категорію, яка виганяє людськість із "Просвіти" на великий тракт прогресу.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Камо грядеши", 1925 |
Ми у руці тримаєм тільки зерна;гаїв не бачимо, що з них зростутьі зашумлять зеленим верховіттям.
Юрій КЛЕН"Попіл імперій", 1946 |
Мій Боже милий, як то малоСвятих людей на світі стало.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Подражаніє 11 псалму", 1859 |
Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна.
Микола ХВИЛЬОВИЙ"Думки проти течії", 1925 |
Молітесь Богові одному,Молітесь правді на землі,А більше на землі нікомуНе поклонітесь. Все брехня —Попи й царі...
Тарас ШЕВЧЕНКО"Неофіти", 1857 |
Мужича правда єсть колюча,А панська на всі боки гнуча...
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда". 1798 |
На добраніч, усім на ніч!Дайте одпочити...Хто кохає мене щиро —Не буде будити.
Пантелеймон КУЛІШ"На добраніч", 1862 |
На світі вже давно ведеться,Що нижчий перед вищим гнеться...
Леонід ГЛІБОВ"Вовк та Ягня", 1854 |
На шляху поступу ми лиш каменярі.
Іван ФРАНКО"Каменярі", 1878 |
Навіщо я? Куди моя дорога?І чи моя тривога пророслаОд сивої печалі КозерогаВ глевке болото рідного села?
Іван ДРАЧ"Ніж у сонці", 1964 |
Най
собі люди кажуть, що хотять, а жид може все. Він усюди піде, він з
кожним поговорить, він уміє з панами говорити, розуміє право, а ми?
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля", 1902 |
Найгірша помилка — уважати неминуче за доцільне.
Валер'ян Підмогильний"Місто", 1928 |
Нації творяться перемогами або нещастями, психологічно спільними для всіх членів одного національного колективу.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ"Листи до братів хліборобів", 1926 |
Наші едемиТільки фантоми...Хто скаже, хто ми?
Дмитро Загул"Наші едеми", 1925 |
Не
вмирає душа наша,Не вмирає воля.І неситий не виореНа дні моря поле.Не
скує душі живоїІ слова живого.Не понесе слави Бога,Великого Бога.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Кавказ", 1845 |
Не дуріте самі себе,Учітесь, читайте,І чужому научайтесь,Й свого не цурайтесь.
Тарас ШЕВЧЕНКО"І мертвим, і живим...", 1845 |
Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух —Лиш Сонячні Кларнети.У танці я, ритмічний рух,В безсмертнім — всі планети.
Павло ТИЧИНА"Не Зевс, не Пан...", 1918 |
Не кидай мене,Моя чарочко!Не жени менеТи, шинкарочко!
Степан РУДАНСЬКИЙ"Не кидай мене...", 1860 |
Не може древо ледаче давати плоду доброго.
Пантелеймон КУЛІШ"Листи", 1890 |
Ой ви, письменнії! Вгору деретеся, а під носом нічого не бачите!
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Наталка Полтавка", 1819 |
Ой
ти, птичко жовтобока,Не клади гнізда високо!Клади на зеленій травці,На
молоденькій муравці.От яструб над головою,Висить, хоче ухватить,Вашою
живе він кров'ю,От, от, кігті він гострить.
Григорій СКОВОРОДА"Ой ти, птичко жовтобока..." |
Ой
що росте без коріння,А що біжить без повода,А що цвіте да без
цвіту?Камень росте без коріння,Вода біжить без повода,Папороть цвіте да
без цвіту.
Русальна пісня |
Ой, гірка була наука!Лис відразу взявсь за бука.
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
Окують
царей неситихВ залізнії пута,І їх, славних, оковамиРучними окрутять,І
осудять губителейСудом своїм правим,І вовіки стане слава,Преподобних
слава.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Псалми Давидові", 1845 |
Ось лиця всіх до Тебе, Боже,Звертаються в молитві й ждуть;Ти вивів нас на роздорожжя,Щоб ми пізнали праву путь.
Юрій ЛИПА"Вірую", 1938 |
От живемо і маємося, як горох при дорозі.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Наталка Полтавка", 1819 |
Панів за те там мордувалиІ жарили зо всіх боків,Що людям льготи не давалиІ ставили їх за скотів.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
Панська ласка лише до порога, а там — "марш за двері".
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля", 1902 |
Первісний
ключ — в людині. А людину сковують умови. Але умови для себе, зрештою,
витворює вона сама — на свій зріст. Мусимо рости і духовним зростанням,
моральним авторитетом здобувати престиж і відстоювати своє місце під
сонцем.
Євген СВЕРСТЮК"Собор у риштованні", 1970 |
Передовсім
бути собі ціллю, для власного духу працювати як бджола; збагачувати
його, збільшати, довести до того, щоб став сяючим, прегарним,
хвилюючим, зріючим у тисячних красках.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Царівна", 1896 |
Перехресні стежки.
Іван ФРАНКОНазва повісті, 1900 |
Порадьмося вічем, як правда, свободним,Руїнні гріхи з себе змиймо,І духом незлобним, умом благороднимКультурі спасенній служімо.
Пантелеймон КУЛІШ"Заспів", 1893 |
Посіє пахар зерно, та й те не погибає безплодно.
Пантелеймон КУЛІШ"Листи", 1857 |
Пропали! Як сірко в базарі,Готовте шиї до ярма!
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
Псалом новий ГосподовіІ новую славуВоспоєм чесним собором,Серцем нелукавим.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Неофіти", 1857 |
Птах
подеколи так звикає до клітки, що згодом негоден прожити без неї. Ану ж
випустіть його на волю — і він загине. Людина — не птах, вона творіння
вищого ґатунку, проте природа увіклала в неї багато спільного з птахом:
вона почасти теж не може перебувати без клітки...
|
Раз добром нагріте серцеВік не прохолоне!
Тарас ШЕВЧЕНКО"Сон" ("У всякого своя доля...") |
Світ для всіх. Для багачів і убогих.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля", 1902 |
Світять зорі, як світила,І будуть світити...А ми, на їх надивившись,Ляжем в землю тліти...
Микола КОСТОМАРОВ"Зорі", 1852 |
То
як стали словами промовляти,Отцеву і матчину молитву споминати,Став
Господь милосердний їм помагати,Стало Чорне море утихати;То так то
утихло,Ніби не гуляло.
"Дума про бурю на Чорному морі" |
То, сказано, — пани щоб день у день гуляли,А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли.
Євген ГРЕБІНКА"Рожа та Хміль", 1834 |
Того не вернеш, що минуло,І, поки щастя не заснуло, —На хвилях серця, хвилях думЛови його недбалий шум...
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ"Того не вернеш, що минуло...", 1906 |
Тоді юрба переконається, що незаміжня жінкa — то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Valse melancholique", 1898 |
Той, що греблі рве.
Леся УКРАЇНКАПерсонаж драми "Лісова пісня" |
Тугу
нашу. Господи, благослови, що з нею, наче з костуром своїм жебрак,
минаємо стовпи придорожні, у невідоме ведені Твоєю волею. І ти у камінь
тугу цю перетопи, хай благословенний буде камінь цей, як зброя наша, що
іще остання залишилася нам. Нехай безборонними не будемо. Щоб встояв
кожний в зустрічі рішальній. Господи, благословляй!
Богдан Нижанківський"Молитва", 1953 |
Тут одна лиш стежка битаВас до правди доведе.
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
У нас, панове, наука своя, тисячолітня: вона навчила нас більше слухати праведного Слова Божого, аніж лукавої панської мови.
Пантелеймон КУЛІШ"Листи з хутора", 1861 |
Украдене щастя.
Іван ФРАНКОНазва драми, 1893 |
Фанатизм
виключає мислення взагалі або — найменше — ясність мислення. Без
ясності мислення всякий рух сходить на манівці і перетворюється
мимоволі й несвідомо на свою протилежність.
Юрій ШЕРЕХ"Наша сучасність — наше мистецтво", 1947 |
Хай ні смерть, ні тюрма, ні тортури, ні труд, ні недостаток не відводить вас від правди.
Уляна КРАВЧЕНКО"Із афоризмів", 1884 |
Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Панас Мирний, Іван БіликНазва роману, 1880 |
Хто ж то бачив, щоб наукаЙшла до голови без бука?
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
Хто не любить землі, той її не потребує мати.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля".1902 |
Хто сказав, що все уже відкрито?Нащо ж ми народжені тоді?Як нам помістити у коритоНаші сподівання молоді?
Василь СИМОНЕНКО"Гей, нові Колумби й Магеллани...", 1964 |
Хто спиняє розвій вільної думки, хто вбиває життя душі, той не менший проетупник від того, що відбирає тілесне життя.
Уляна КРАВЧЕНКО"Із афоризмів", 1884 |
Чи не краса в тому, що щось тільки існує, — і не вертається більш ніколи...
Уляна КРАВЧЕНКО"Спогади учительки", 1936 |
Чи у небі, чи у пекліСкажуть вікувати;Треба всюди, добрі люди,Приятелів мати.
Степан РУДАНСЬКИЙ"Баба в церкві", 1858 |
Чоловік без землі нічого не значить.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Земля",1902 |
Чому ж ми, прокляте покоління,чому ж ми не можемо ніяк зійтись,не можем стати до роботиі оновити землю?
Павло ТИЧИНА"В космічному оркестрі". 1921 |
Чорнять мозок і ґвалтують шлунки —Хліб глевкий, аж людський
капле піт,Гадь повзе тут між людських стосунків.Тільки спільності, що
погляди на дріт.
Михайло ОСАДЧИЙ"Чорнять мозок...", 1970 |
Шукай краси, добра шукай!Вони є все, вони є всюди.Не йди в чужий за ними край,Найперш найди їх в своїй груди.
Іван ФРАНКО"Шукай краси, добра шукай!", 1877 |
Щастє-щастє! Та що не минає? А вік, як маків цвіт.
Анатолій СВИДНИЦЬКИЙ"Люборацькі", 1886 |
Що конина, то конина!А щоб язик мала,То вона б вам, добрі люди,Всю правду сказала!
Степан РУДАНСЬКИЙ"Циган з конем", 1858 |
Що нам воля?Вовк поїсть нас серед поля,Нам про волю думать гріх!
Іван ФРАНКО"Лис Микита", 1890 |
Щоби вам не судилась найтяжча судьба,Найстрашніша клятьба — полюбити раба!
Іван ФРАНКО"На ріці вавілонській — і я там сидів...", 1902 |
Щодень було у них похмілля;Пилась горілка, як вода,Щодень банкети, мов весілля,Всі п'яні, хоч посуньсь куда.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
Я атеїст, що знає тілько Бога,А чорта і святих не признає...
Пантелеймон КУЛІШ"На сповіді", 1882 |
Я в правді твердий так, як дуб.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ"Енеїда", 1798 |
Я дуже сміливий: я не боюсь нікогоСлабого;За правду битися готов я до загинуЗ-за тину.
Володимир САМІЙЛЕНКО"Сміливий чоловік", 1886 |
Я
зрікся мрій. Поважний і спокійний,Собі сказав: мені не треба
їх.Повинність — ось той владар добродійний,Що збереже мене від мук і
лих.
Борис ГРІНЧЕНКО"Монолог", 1903 |
Я молодий і чистий,Як вічність, молодий.Дорога колосистаЗвивається, мов змій.
Максим РИЛЬСЬКИЙ"Я молодий і чистий...", 1922 |
Я не дивлюся на подружжя як на одиноку цілі женщини, т. є. не дивлюся як на головну ціль свого життя.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА"Царівна", 1896 |
Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка.
Михайло СТАРИЦЬКИЙНазва комедії, 1872 |
Як на силу ти багатий,Не єднайся ти з гуртом:Буде силу він спиняти,Сам іди своїм шляхом!
Борис ГРІНЧЕНКО"Зернятка", 1898 |
Як не крути,на одне виходить,слід би катюгам давно зазубрить:можна прострелити мозок,що думку народить,думки ж не вбить!
Василь СИМОНЕНКО"Як не крути...", 1964 |
Як
Одіссей, натомлений блуканнямПо морю синьому, я — стомлений життям
—Приліг під тінню сокора старого,Зарився в листя і забув про все.
Максим РИЛЬСЬКИЙ"Як Одіссей, натомлений блуканням...", 1918 |
Як страшно!.. Людське серцеДо краю обідніло!
Павло ТИЧИНА"Сонячні кларнети", 1918 |
Якби ви знали, паничі,Де люде плачуть живучи,То ви б елегій не творилиТа марне Бога б не хвалили,На наші сльози сміючись.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Якби ви знали, паничі...", 1850 |
Якби з ким сісти хліба з'їсти,Промовить слово, то воно б,Хоч і як-небудь на сім світі,А все б таки якось жилось.
Тарас ШЕВЧЕНКО"Якби з ким сісти хліба з'їсти...", 1860 |
Який хто є, хай буде, коли іншим не має сили бути.
Уляна КРАВЧЕНКО"Із афоризмів", 1884
Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу, —Чому ж у щирості вбачаєш крамолу?
Василь СИМОНЕНКО"Пильному", 1962
|
