Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.
Сміливого куля боїться!
Страху нема там, де його не бояться.
Сонечко нас не чекає.
Сонце низько - вечір близько.
Словами туди і сюди, а ділами нікуди.
Сталь гартується у вогні, людина - в труді.
Силою не хвались - краще трудись.
Сонливого не розбудиш, лінивого не пошлеш.
Семеро одну соломинку піднімають.
Світить місяць, та не гріє.
Січень - року початок, а зими середина.
Сокіл вище сонця не літає.
Сміливим відвага володіє.
Сміливий скрізь переможець.
Справжня людина як не хоробра, то смілива.
Сміливий сам собі кує славу.
Страх гірше смерті.
Страх силу одбирає.
Сміливий там знайде, де боягуз загубить.
Сам не б'юсь, а сімох не боюсь.
Слово - не стріла, а ранить глибше.
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Стукотить, гуртотить - комар з дуба летить.
Скромних скрізь поважають, а хвальків зневажають.
Скромність прикрашає людину.
Свого "спасибі" не шкодуй, а чужого не чекай.
Скажи мені, хто твій товариш - тоді я скажу, хто ти.
Стругав, стругав, та й перестругав.
Сім раз відмір, один раз відріж.
Сім п'ятниць на тиждень.
Солов'я баснями не годують.
Старається, як мурашка.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Сила та розум - краса людини.
Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
Скільки голів, стільки й умів!
Синиця пищить - зиму віщить.
Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.
Сумний грудень і в свято, і в будень.
Сім глаз - алмаз, чужі руки - круки.
Сухар з водою, аби серце з тобою.
Старої любові й їржа не їсть.
Силою не буть милою.
Серце ні на що не вважає - свою волю має.
Сиділа дівка та й висиділа дідька.
Свасі перша чарка й перша палка.
Солом'яний парубок золоту дівку бере.
Сім'я міцна - горе плаче!
Соловей співа, поки дітей нема.
Сім синів годую, всім і щастя готую!
Своя хата - своя стріха; свій батечко - своя втіха!
Свекруха - уїдлива муха.
Своїх багато, а як прийшлось топитися, то ні за кого й вхопитися.
Сідайте, хай ноги для дороги!
Світ великий - було б здоров'я!
Скрипливе дерево довго живе.
Старий багато знає, а ще більше забув.
Старий хоче спати, а молодий - гуляти.
Старе - як мале: що побачить, того й просить.
Старий кіт, а масло любить.
Сподівався дід на обід, та й, не ївши, спати ліг.
Старій бабі і на печі ухаби.
Старість - не радість, а смерть - не весілля.
Смерть не за горами, а за плечами.
Слова, як мед, діла, як полин.
Слова ласкаві, та думки лукаві.
Свій своєму лиха не мисле: як побачить на сухому, то в болото тисне.
Спить, а Химині кури бачить!
Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає.
Скупому душа дешевше гроша.
Сидить пес на сіні: сам не їсть і другому не дає.
Се така, що не вступить нікому й п'ятака!
Скупий, якби міг, то б два рази одне їв.
Скупий удвоє платить, а лінивий два рази робить.
Стида, як у тої кобили, що воза побила.
Сало гамкнув та на кота звернув.
Сові сонце очі ріже.
Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл.
Свині на городі одна честь - поліно.
Сидить, як морква в грядці.
Сказано - велика птиця, як горобець!
Стоїш високо - не будь гордим, стоїш низько - не гнися.
Співаєш добре, а перестанеш - ще краще!
Сорока сороці, ворона вороні, - так і пішло!
Слухай тисячу разів, а говори один раз.
Слово - не горобець: випустиш - не піймаєш.
Скільки вірьовку не плети, а кінець їй буде.
Сиди, Тетяно, бо ще рано!
Сиди, Векло, ще не смеркло!
Стільки з нього користі, як з чорта смальцю!
Скільки зробив, як комар надзижчав.
Спасибі за обід, що наївся дармоїд.
Себе любиш - людей губиш, себе хвалиш - людей ганиш.
Сердитого спиняти - гірш роздратувати.
Сідайте, на чім стоїте!
Слова пристають, як горох до стінки.
Співає, як порося в тину.
Стук, грюк, аби з рук!
Скорий поспіх - людям насміх.
Сяк, так, на косяк, аби не по-людському!
Старий, а розуму за дитину не має.
Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче.
Спарувалось двоє: одне дурне, а друге нерозумне.
Сват не сват, а так добрий чоловік.
Скільки світа - стільки й дива.
Слово старше, ніж гроші.
Слово до слова - зложиться мова.
Слово може врятувати людину, слово може і вбити.
Скажеш - не вернеш, напишеш - не зітреш, відрубаєш - не приточиш.
Сяка-така напасть, а спати не дасть.
Сам собі чоловік не ворог.
Стид хоч і не дим, а очі виїсть.
Совість гризе без зубів.
Свого не цурайся - за чуже не хапайся.
Сметаною вареників не зіпсуєш.
Сніданок - перехватка, а грунт - обід.
Сьогодні хоч вола з'їж, а завтра знову схочеш.
Співатиме півень чи ні, а день буде.
Сліпій курці усе пшениця.
Сидить ні в сих, ні в тих, - мов собака в човні.
Сліпому як не світи, все пита - куди йти.
Сильніш від кішки нема для мишки.
Спить, хоч з гармати стріляй.
Старий, як світ.
Стидно, аж вуха в'януть!
Сів, як чиряк на боці.
Сів, як більмо на оці.
Сидить, як убогий за дверима.
Схопивсь, як ошпарений.
Схожий, як свиня на коня, - тільки шерсть не така.
Скривився, як середа на п'ятницю.
Скаче, як теля на мотузку.
Скільки в лісі пеньків, щоб в тебе було стільки синків!
Сам голий, а сорочка за пазухою.
Своїх не страхай, а наші й так не бояться!
Спасибі за рибу, а за раки нема дяки!
Сидить дід на стільці, обуває постольці, а баба мордується, що в чоботи не взується.
Сім верств до небес - і все пішки.
"Сідай, бабо, підвезу", - "Нема часу! Треба йти!"
Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
То снідаю, то обідаю - і погуляти ніколи!
Так біжить, аж земля дрижить.
Той діло зробив, хто його завершив.
Тиха вода греблю рве.
Трудова копійка годує довіку.
Треба розумом надточити, де сила не візьме.
Тоді просо засівається, як сухий дуб розвивається.
Терен груш не родить.
Так тебе люблю, що як не бачу, то вдень спати не можу!
Так любить, як порох у оці.
Трудно дівку силувати заміж, як парубок не бере.
Той сам себе губить, хто чужую жону любить.
Такий добрий, що в ложці води втопив би.
Тіло обіймає, а душу виймає.
Ти його борони від собак, а він тобі покаже кулак.
Ти йому хліб, а він тобі камінь.
Там вовк не бере, де сам живе.
Такий сторож з вовка при вівцях, як з кози при капусті.
Такий, що і в ступі не влучиш!
Тяжко нести, та шкода кидать.
Ти йому плюй межі очі, а він каже - дощ іде!
Тільки зірок з неба не зніма!
Ти йому про діло, а він тобі про козу білу.
Такий язик, що й на припоні не вдержиш!
Таке говорить, що собака й з маслом не з'їсть!
Треба руки підкладати, а не дарма гелготати.
Треба знати, де що сказати.
Той в бороні, а той в стороні.
Треться, мнеться, - думає, минеться!
Третій день, як лежить, а дев'ятий хліб кінчає.
"Тит, іди молотить!" - "Спина болить!" - "Тит, іди їсти!" - "А де моя велика ложка?"
Тьопай, Мартине, мати ще підкине!
Ти йому - стрижено, а він тобі - голено!
Ти йому - стрижене, а воно тобі - смалене!
Ти йому про Тараса, а він - півтораста!
Так розуміється на справі, як бик на окулярах.
Так то так, та з хати як?
Той сказав на глум, а він узяв на ум.
Танцюй, Мар'яна, поки не викопалась яма!
Танцювати не хочеться, та черевички просяться.
Тоді ціну йому взнаєш, як його втратиш.
Тямитиме науку до нових віників.
Трапляється, що й по мудрому чорт катається.
Треба, як п'ятого колеса до воза!
Так потрібно, як діра в мості!
Трясе цап бороду, бо так звик змолоду.
Товчеться, як Марко в пеклі!
Тікав від диму, та впав у вогонь!
Так його люблять, як собаки старця.
Таке слизьке, що й двома руками не вдержиш.
Такий тупий ніж, що й киселю не ріже!
Так біжить, аж земля дрижить.
Так чи не так, а перетакувати нема чого.
Тримається, як блоха кожуха.
Тримай язик за зубами.
Так мені вподобалось, як вовкові весільна пісня!
Так дрижав, що аж употів!
|