I знов за рибу гроші.

Їж з голоду, а люби роботу змолоду.

Їв би паляниці, та зубів нема.

Їсть за вола, а робить за комара.

Ївши, гріється, а робивши, мерзне.

Їв би очима, та душа не приймає.

Їдеш у гостину на день - бери хліба на тиждень.

Їжте, очі, хоч повилазьте, - бачили, що купували!

Їздили та возилися і за дуба зачепилися.

Їх сам чорт не розбере!

Їсть, п'є та байдики б'є.

Їхав до Хоми, а потрапив до куми.

Їж борщ з грибами і держи язик за зубами.

Їж, Мартине, мати не підкине.

Їж, Левку, хоч і глевко.

Їй кажеш "ячмінь", а вона каже "гречка".

Його і в ложці не спіймаєш.

Йому плюй в глаза, а він каже, що роса.

Його і муха крилом вб'є.

Його й кури загребуть!

Йдучи по чужу голову і свою неси.

Його мати моїй матері двоюрідна Параска.

Йому, як з гуски вода.

Йому пальця в рот не клади.

Йому і чорт не брат.

Його хоч до сала прив'яжи, то все буде, як драбина.

Йому брехати, що собаці мух хапати.

Кожному овочеві свій час.

Краще гірка правда, ніж солодка брехня.

Крутиться, як дзига.

Кожна пташка своїм носиком живе.

Коли за все візмешся, то нічого не зробиш.

Кожний майстер колись був невмілий.

Колос повний до землі гнеться, а пустий - угору пнеться.

Коли правдиве діло, то говори сміло.

Краще спробувати, ніж дивитися.

Кінь на чотирьох, та й то спотикається.

Кожна голова має свій розум.

Кожна пригода - до мудрості дорога.

Книга вчить, як на світі жить.

Куди серце летить, туди й око глядить.

Кров не вода, а серце не камінь.

Краще полин їсти, ніж з нелюбим за стіл сісти!

Кожна птиця знайде свого Гриця.

Краще камінь довбати, чим лиху жінку навчати.

Куди - голка, туди й нитка, куди чоловік - туди й жінка.

Коли п'яниця в кафе скаче, то жінка дома плаче.

Коли немає сили, то й світ не милий.

Кортить бабі шкуринка, та не вкусить.

Кисіль зубів не псує!

Котові - жартушки, а миші - смертушки.

Кликав вовк козу в гості - та йти не хоче.

Крутить, як швець шкурою!

Краще гляди свого носа, ніж чужого проса!

Кожна жаба своє болото хвалить.

Кожний кулик у своєму болоті велик.

Коли б ковбасі та крила, то б кращої птиці на світі не було.

Кричала ворона, як вгору летіла, а як додому - то й крила опустила.

Казали люди: квач притикою не буде!

Користі від нього на два кроки, та й ті щербаті.

Коли став робить, то байдики не бить!

Краще тепер, ніж у четвер.

Коли пили - гомоніли, а як настав час платити - то всі поніміли.

Краденим добром багатий не будеш.

Крадене не йде на користь.

Коли боїшся, то з чимось таїшся!

Коли б могла, то в ложці води утопила б!

Кричить, як ворона над курчам.

Красавиця, що з-під столу кусається!

Кидається скаженим собакою.

Корова реве, ведмідь реве, а хто кого дере - і чорт не розбере!

Криком дуба не зрубаєш!

Криком вогню не вгасиш!

Кобила за вовком гналась, та вовкові в зуби попалась.

Коли не пиріг - то й не пирожися, коли не тямиш - то й не берися.

Куди вітер, туди й він.

Краще один мудрий, ніж десять дурних.

Краще з розумним два рази загубити, як з дурним раз знайти.

Кого почитають, того й величають.

Кому честь, тому й хвала.

Кому легко на серці, до того увесь світ сміється.

Краще пізніше, ніж ніколи.

Крий, ховай погане, а воно ж таки гляне!

Кому весілля, а курці смерть.

Кожному спустити - то й на світі не жити.

Куди дерево підрубане, туди воно і пада.

Кашу маслом не зіпсуєш.

Коли моє не в лад, то я з своїм назад.

Кота в мішку не торгують.

Кому не віриться - нехай подивиться.

Кулик невелик, а все-таки птиця.

Кому пироги й млинці, кому гулі та синці.

Кому що, а курці просо!

Кобила з вовком подружилась, та додому не вернулась.

Київ не відразу збудований.

Кожна корова своє теля лиже.

Казала Настя, як удасться.

Купив біду за свої гроші.

Кива головою, мов сухий опеньок.

Казала біла, що не буде діла.

Казав сліпий до глухого: "Слухай, як безрукий голого обдирає".

Ластівка день починає, а соловей його кінчає.

Лінивому все ніколи.

Ледачому завжди тяжко.

Лінивого й ноги не носять.

Літо збирає, а зима з'їдає.

Листопад - ворота зими.

Людині потрібна людяність.

Легко почати, та нелегко кінчити.

Легко обіцяти, та важко виконувати.

Лежачого хліба ніде нема.

Літо на зиму робить.

Літом ногою копаєш, а зимою рукою візьмеш.

Любов - не пожежа, займеться - не потушиш.

Любиш - люби, а не любиш - не води.

Лучче женись, а на чужу жінку не дивись.

Лучче їсти хліб з водою, чим жити з жінкою лихою.

Любо й неньці, як дитина в честі.

Лучче людям робить, ніж мачусі годить!

Лихий доброго псує.

Люди часто хворіють, бо глядітись не уміють.

Літа пливуть, як вода!

Лучче годувати, як поминати.

Лихий чоловік - як хвороба: усе запакостить.

Лукавий чоловік в очі світить, а поза очі душу тягне.

Лукавий чоловік словами любить, а ділами губить.

Лисом підшитий, псом підбитий.

Лестощами й душу вийме.

Любить, як вовк порося.

Лукавий, як не мудрує, а все не заплутається в свої тенета.

Ласий, як кіт на ковбаси.

Ложка дьогтю зіпсує бочку меду.

Легко сказати, але зробити - годі.

Ляпає язиком, як постолом!

Легше говорити, ніж зробити.

Людям язиків не зав'яжеш.

Лінивому горб на животі, а скорому на плечах.

Люди - орать, а ми - руками махать.

Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче.

Ледар живе, аби землі важче.

Літо просвистав!

Ледачий свята пильнує.

Лежить, як галушка.

Лінивий у своїй хаті змокне.

Лінь - гірше хвороби.

Лучче в латанім, ніж у хапанім.

Легко прийде - прахом піде.

Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка.

Любиш їздити - люби й санчата возити!

Лежачого не б'ють.

Лиха та радість, по котрій смуток настає.

Ліпше сяка-така пісенька, ніж плач.

Лякали щуку, що в озері її топити будуть.

Лежить, наче камінь на душі.

Лихо по людях ходить, не по лісі.

Лякана ворона і куща боїться.

Ложкою моря не вичерпаєш.

Ледве від сімох відгавкалась.

Лінивий двічі робить, а скупий два рази платить.

Лежачий камінь мохом обростає.

Лежачий зайця не впіймає.