Вмій пожартувати, знай, коли і перестати.

Великому кораблю - велике плавання.

Видно, хоч голки збирай.

Від добра добра не шукають.

Все минеться, одна правда останеться.

Вже й пережував, а він і ковтнуть не хоче.

Восени і курчатам корми будуть.

Восени і горобець багатий.

Він і комара не скривдить.

Вірний друг - то найбільший скарб.

Він укусить і меду дасть.

Всякий молодець на світ образець.

Все любить міру.

Від своєї тіні не втечеш!

Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.

Вік прожить - не поле перейти!

Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить!

Ворона й за море літала, та дурна верталась.

В очах мигтить, а в голові свистить.

Вітер свище в голові.

Високий - як дуб, а дурний - як пень.

Високий до неба, а дурний, як треба.

Великий дуб, та порохнею напханий.

Воскова вдача: аби до тепла, так і тане!

Вали кулем - потім розберем!

Віл коня шукає, а кінь його виглядає.

В очереті шукає сучка.

В криницю воду лить - тільки людей смішить.

В лісі був, а дров не бачив.

Виміняв шило на швайку.

В невмілого руки не болять.

Вона співає, як муха в глечику.

Ви по-вашому, а ми по-нашому, а вони по-своєму.

В гості збирайся, а вдома пообідать не забудь!

В чужому глазу бачить зразу, а в своїм - ні разу.

В чужому оці і порошинку бачить, а в своєму і сучка не добачає.

Вовків боятися - в ліс не ходить.

Всіх би перегнав, та бігти боюсь.

Ви утрьох, та злякались вовка, а ми усеми, та тікали від сови.

Вже не в одній чарці денце бачив!

Воду п'ють, а голова з похмілля болить.

Вчи лінивого не молотом, а голодом.

Від ледачого чую, то й не дивую!

В гарячці лежить, а без пам'яті хліб їсть.

В роботі "ох", а їсть за трьох!

Вдача собача: не брехне - то й не дихне.

Вір своїм очам, а не чужим речам.

Від людського поговору не запнешся пеленою.

Великої треба хустки, щоб зав'язати людям усти.

Він набалакає, що й на вербі груші ростуть!

Високо літав, а низько сів.

Величається, як заєць хвостом.

Вертиться, як сорока на тину.

В чуже просо не пхай носа.

Вчепився, як рак!

Ворона маленька, та рот великий.

Він такий, що з вареної крашанки курча висидить!

Він по крашанках пройде і ні одної не роздавить.

Вийшов сухим із води Юхим.

Вовка як не годуй, а він усе в ліс дивиться.

Вовк лисиці не рідня, та повадка одна.

Вовк прийшов у овечій шкурі.

В очі любить, а за очі гудить.

В лиху годину узнаєш вірну людину.

В сльозах ніхто не бачить, а як пісні співають - так чують.

Від малих дітей болить голова, а від великих - серце.

Великі діти - великі й турботи.

Всякій матері свої діти милі.

Від огня, води і злої жони - боже борони!

Вона за ним сохне, а він і не охне.

Волос сивіє, а голова шаліє.

В неї брови до любові, а устоньки до розмови.

Влітку один тиждень рік годує.

Весна днем красна, а на хліб тісна.

Вночі тріщить, а вдень плющить.

Вчення в щасті украшає, а в нещасті утішає.

Впав у біду, як курка в борщ.

Воно як трапиться: коли середа, а коли й п'ятниця.

Вареники-хваленики, усі вас хвалять, та не всі варять.

Вовна, не вовна, аби кишка повна.

Всього буває на віку: по спині, і по боку.

Вертиться, як муха в окропі.

Віділлються вовкові овечі сльози!

В гурті і каша їсться.

Верба хоч і товста, але зсередини пуста.

Вміння і труд все перетруть.

Відстанеш годиною - не здоженеш родиною.

Всякий свого щастя коваль.

Від теплого слова і лід розмерзає.

В здоровому тілі - здоровий дух.

Все купиш, лише тата й мами - ні.

Від лося - лосята, а від свині - поросята.

Всяка пташка своє гніздо знає.

Втікав від вовка, а попав на ведмедя.

Вогонь добрий слуга, але поганий хазяїн.

В чужих руках завжди більший шматок.

Всім по сім, а мені таки вісім.

Вибирала дівка, та вибрала дідька.

Вдача овеча, по-овечому й мекече.

Велика гуля на рівному місці.

Він що кішка: як ти його не кинь, а він все на ноги стає!

Вовка не вбив, а вже шкуру продає.

Високий, як тополя, а дурний, як квасоля.

Гора з горою не зійдеться, чоловік з чоловіком - завжди.

Глибока вода не каламутиться.

Гречана каша хвалилась, ніби вона з коров'ячим маслом народилась.

Городить ні се, ні те.

Гучно, бучно, - а п'яти мерзнуть.

Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня!

Грається, як кіт з мишею.

Голова не на те, щоб тільки кашкет носить!

Гарно того вчити, хто хоче все знати.

Горе з дітьми, горе й без дітей.

Густа каша дітей не розгонить.

Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі!

Горе тому, в кого нема порядку в дому.

Гість - як невільник: де посадять, там і сидить.

Годуй діда на печі, бо й сам будеш там!

Голос, як сурмонька, але ж чортова думонька.

Говорить, як лисиця, а за пазухою камінь держить.

Гарно колишеш, та сон не бере!

Гірко ковтати, та шкода вертати.

Гречана каша сама себе хвалить.

Говорив Мирон рябої кобили сон!

Гулі не одного в постоли взули.

Горілка без вогню розум спалить.

Горілка з ніг людей збиває.

Горілка - усьому доброму злодійка.

Горілочка - кума, зведе хоч кого з ума!

Господи, за що ти мене караєш: чи я горілки не п'ю, чи я жінки не б'ю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?

Гарно сміється той, хто сміється останній!

Гадюка хоч не вкусить, то засичить.

Гляне - молоко кисне.

Гарна година, та ні з ким полаятись.

Гризе, мов іржа залізо.

Глечик пополам - ні тобі, ні нам!

Гостю налив чарочку, а сам випив парочку.

Гості першого дня - золото, другого - срібло, а третього - мідь, хоч додому їдь.

Гість хоч не довго буває, та все примічає.

Гарно ти граєш, та танцювати неохота!

Гониться за лисицею, а стріляє зайця!

Годяще на віник та на смітник.

Гаразд рота роззявив, хоч колесами їдь.

Глузд за розум завернув.

Голова - як казан, а розуму - ні ложки.

Голівонька, як маківочка, хоч витруси й викинь!

Гостре словечко коле сердечко.

Глухий що не дочує, то вигадає.

Губа не дура, а язик не лопата, - знає, що гірке, що солодке.

Глухий, як тетеря.

Гуляє, як риба в морі.

Говорить, як з рукава сипле.

Горе - що море: ні переплисти, ні випити.

Голодній кумі хліб на умі.

Голодній курці просо на думці.

Ганяють, як зайця.

Гарне життя: як собаці на прив'язі.

Голова - добре, а дві - краще.

Гнила дошка цвяха не приймає.

Гіркий тому вік, кому треба лік.

Горобець - молодець, а ластівка краща.

Гарний, як спить, та ще й носом до стіни лежить.

Гора мишу вродила.

Голосок дзвенячий, а совість свиняча.

Гадюку як не грій, вона все одно вкусить.

Говорить прямо, а робить криво.

Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу.

Густо дивиться, та рідко бачить.

Говори до гори, а гора - горою.

Горбатого виправить могила, а упертого дубина.

Говори до нього - як горохом об стінку.

Говорить, мов клоччя жує.

Гуляй, тату, - завтра свято.