Михайло-бурхайло
вівці пасе, Оришка-безкришка їсти несе.
Зібрав Бог пару — Карпа та
Варвару.
Не втне Панько Оришки: не має кебети ні трішки!
Ішов
Мартин з хрестин та й застряв головою в тин, а руками у ворота —
жінка його криворота!
Била Хима Явдокима по череву
днищем!
Сьорбай, Мартине, мати ще підкине.
Казав чорт: Кузьму
собі возьму — та й досі не бере.
Засмійся, Матвійку, дам
копійку.
Кресав Денис, та на гіллі повис.
Герасим, що по кобилі
голосив.
Не вмер Данило, болячка задавила.
Зібралося два Юрії,
та обидва й дурні.
Лука із'їв
жука, та ще й щука.
Божевільний Марку! Ходиш по ярмарку: не
купуєш, не торгуєш, тільки робиш сварку!
Кирило, набий мені
барило!
Кіндрат — свині брат, кобилі дядько, а собаці сват.
Никон,
що по хаті никав.
Микито, чи ти то?
Науме, Науме! Дурний твій
уме!
Опанас, свині пас.
Пилип до стіни прилип.
Тимошу, убий
вошу!
Здоров, Якове! Свиня тобі дякує, а кабан лає, що помий не
має!
Про мене Семене, а я Іван.
Казав Денис: матері твоїй
біс!
Ловися, рибко, велика й маленька: бери, чорте, Уласа й
Омелька.
Прилип, як до Гандзі Пилип.
Не для Гриця
паляниця.
Наробив Хома, що й дома нема.
За нашого Захарька ні
Богу свічки, ні чорту огарка.
Купила Олена сережки зелені: як
уділа у вуха — славна була дівуха!
Не твоє діло, Самійло, — про те
Гапка зна.
Хапай, Петре, поки тепле!
Наша Парася на все
здалася: і в панстві панувать, і як лихо — горювать.
Який Сава,
така й слава.
Стій, Векло, ще не смеркло.
На тобі, Данило, що
мені не мило.
Ти мені не Тетяна, а я тобі не Савка!
Світи,
Гапко, дав Бог телятко!
Піди, Денисе, подивись, чи лисе!
Пішов
Денис — собаку в хату вніс.
|
