Опізнився
козак, так будеш і так! Козакові не багато треба: солі дрібок,
хліба шматок та горілки чарка. Козацька душа наїсться і з
ковша. Хліб, сіль та вода — козацька їда. Знає об тім Головатий
Антін: він нам голова, він наш і батько — він нам поголив голови
гладко! Козак не боїться ні тучі, ні грому. Степ та воля —
козацька доля. Коли козак в полі, то він і на волі. Козацькому
роду нема переводу. Добрий козак баче, де отаман скаче. Козак з
бідою, як риба з водою. Місяць — козацьке сонце. Козаки, як
малі діти: хоч багато поїдять, хоч трохи — наїдяться. Козак, як
голуб: куди не прилетіть, там і пристане. Умер козак та й лежить,
та й нікому затужить. Звання козаче, а життя собаче. Зовсім
козак, та чуб не так. Не за те козака б'ють,
що краде, а за те, щоб умів кінці ховать. Якби хліб та одежа, їв
би козак лежа. Терпи, козаче, горе — будеш пити мед. Терпи,
козак — отаманом будеш. Той і не козак, хто не думає бути
отаманом. Козак козака бачить здалека. І ти — козак, і я —
козак, та обидва й козаки; і ти — дурень, і я дурак, та обидва й
дураки! Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся. Бог не
без милості, козак не без щастя. Козак не без долі, риба не без
луски; Бог не без милування, а цар не без жалування. Як кущ
розів'ється, то й козак
розживеться. Забажалося козаку зеленого часнику. Не на те козак
п'є, що є, а на те, що буде. По
козацькому хоч украв, так кажи, що добув. Не пив води кубанської,
не їв каші козацької.
