Забуть ласощі, моркву і цибулю, а за гірку твою працю, візьми під ніс дулю.
І голова посивіє (поки діждусь).— І голова так посивіє (як будеш перебирати дівчат).
І святий Боже нічого не поможе!— Ані свяченою водою не відхрестишся (або: Не скропиш цього свяченою водою).
Коли то того хто дочекається!
Мабуть не буть козі на торзі!—... а свині на ярмарку!
Мала надія.
Мертвого з гробу не вертають.— Мертвий з гробу не вертається.
На двоє баба ворожила.— ... або вмре, або буде жила.— Або здобути, або дома не бути.
На людей, як на Бога, а на себе як на чорта (надію покладає).
На Юра-Івана, на Рахманський Великдень.
Навряд чи є в Кузьми гроші!— ... хіба який чорт підкинув.
Надія в кут скрилася.
Надіявся дід на мід, та води не пив.— ... та й без вечері ліг спати.
Надіявся дід на обід, та без вечері спати ліг.— ... на чужий обід, та і дома не пообідав, ні в людей.
Не буде баба дівкою.
Не буде з то! кози мяса.
Не буде з того пива квасу!— Побачимо, що з того пива за квас буде!
Не буде з того пива ніякого дива.
Не буде з тої муки хліба.
Не буде з цьої кузьки грошей.
Не буде риба раком.
Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило.— а не помогло бабі кадило, як бабу скривило.
Не поможе, милий Боже, і воскова свічка.
Не тіш тещі коростявим зятем.
Ні позад себе, ні поперед себе.
Нім пироги будуть, то баба умре.
Оглядівся, як наївся.
Огляділась киця, як мокра гузиця.
Підожди з руський місяць.— Попамятаєш московський місяць.
Пізно з козами на торг!
Пождіть діти, поки Біг на кісіль шкурку натягне.
Поки баба спече книш, то у дідуся не буде душі.
Поки багатий стухне, то убогий опухне.— Поки товстий схудне, то худий здохне.
Поки сонце зійде, роса очі виїсть.
Поки
хвалько нахвалиться, будько набудеться.— Хвалько не нахвалиться, будько
не набудеться.— Будько набудеться, а хвалько нахвалиться (або: чванько
начваниться).
Поможе, як умерлому кадило.— Не поможе воронові мило, а вмерлому кадило.
Постій діду, не вмирай — кіселика дожидай.
Приходить наше до нас (старість, смерть і т.д.).
Пройшло літо — не ходи в луг по калину.
Сейчас, та не зараз.
Сиди тут та здрій (неволею сиджу).
Сиди, та грійся — плач, та витирайся.
Слини з землі не підняти.
Туди моєї ворон і кості не занесе.
У пустий слід хоч тупицею.
Уже не надолужиш, уповаючи.
Хіба б батько й мати, з того світа встали.
Хоч їдь, хоч назад вернись!
Хоч лобом в стіну бий, то не поможе.
Чи буде баба в решеті, чи не буде? (на великі замисли).
Чи буде бабо решето чи ні, а обичайки не стане.
Чого нема, то й не буде. Коли не було на молоці, то на сироватці не буде.— Не взяв на молоці, а на сироватці не візьме.
Ще до того багато води утече.— Багато води до моря упливе.
