Гіркий світ: тато і мама осліп, а діти помацки ходять.
Гойда, гойда, гойдаша! і кобила і лоша!
Горе з дітьми, горе й без дітей. Хто дітей не має, той горя не знає.
Гребе як кітка лапою (діти з миски).
Дайте бабі кіселя, щоб і баба весела; дайте бабі рибки, стане баба дибки, (як дитя ставлять дибки, щоб уже ходило).
Дасть Бог дітки, дасть і на дітки.
Дивіться на нього сегодня, бо завтра не дотовпитесь.
Дивіться, як котенята в каганець.
Дитина, що ся поступить, то лупить.
Дитину серцем люби, та в руках держи.
Дівчина ягода! який у тебе кристаль під носом — як московський патрон.
Дітей годувати, свій вік коротати.
Дітей годувати, як камінь глодати.
Дітей годуй, а сам торби готуй.
Діти такі як кукіль.– Діти, як кукіль маленькі.
Дітки за тріски, а матерей за кіски.
Дітки плачуть, а у мами серце болить.
Діток — повен куток.
Дітям Бог подушки стелить.– ... а старому хоч би соломки підстелив.
До зубів наїсися, а до дітей наспися.
Добра дитина половину клопоту відійме, а деяка і більше.
Добра дитина ще й придбає, а наша що є, то й те пороспускає.
Добрі діти на ноги поставлять, а лихі і з ніг звалять.
Добрі діти родичам вінець — а злі конець.
ДУ-ДУ-ДУ, ДУ-ДУ-ДУ, вродилася на біду.(бавлять дітей, співаючи так в дудочку з очерету, паперу і т.п.).
Є у мене діти, та де їх подіти.– Діти, діти де вас подіти!
Зїж мене вовку! (або: Вовку візьми мене тай зїж! або: що тут робити! возьми вовку, та й перерви мене!).
І
вже! Мого цвіту по всему світу (всиротіла мати скаже)! ... Як умре мала
дитина, то добра година: а як умре дружина, лихая година.
Качається, як бублик голеньке.
Кобилу продамо, а лошати й так не дамо.
Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш в подушках.– Не навчили в пелюшках, не навчите в подушках!
Коли та корова своє теля лиже.
Купіть сало! (візьме більший меншого на спину і ноги його придержує, та й продає "сало".
Ладки
ладусі! — а де були? — В бабусі! — А що їли? — кашку! — А що пили? —
Бражку! Кашка мягенька, бражка пяненька, бабуся добренька, Галюся
маленька! (приговорюють бавлячи дітей).
Мала дитина — не виспишся, більша дитина — не наїсися.
Маленьке-миленьке, побільшає, погіршає.
Малі діти не дають спати, а великі дихати.
Малі діти — малий клопіт.– ... діти побільшають, лихо погіршає.– ... а як побільшають, то і погіршають.
Матері
кожної дитини жаль: бо котрого пальця не вріж — болить, і цей палець
вріж — болить, і цього вріж — всі однаково болять: так і в матері діти
—усіх однаково жалко.
Мені дитини жаль, і на дитину жаль.
Мій ти кокотень маленький!
На одній руці пальці, та неоднакові.– Одної матері, неоднакові діти.– Одного тата діти, а не одної натури.
Надокучила сарана.
Нащо ліпший клад, коли в дітях лад.
Не жартуй з вогнем, бо впісяєшся (кажуть дітям, як бавляться з огнем).
Не надівай очіпка, бо будеш вовка боятись! (кажуть дітям).
Не плач дитинко, не плач! принесе киця на хвостику колач!
Німий язик (худоба, Німець, дитина, пан; напр.: "Там така пісня"!... що вже пан, німий язик, тай той плакав"!).
Обложився дітьми, як дід онучами.
Одне око, та й те передране.(одна дитина, та й та, не як люди).
Одно, та й те не людно.—... не ладно.
Ой гуц гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (гуцаючи дитину).– Скочила з пенька, плахта рябенька: ой гуц гуца!
Перші коти за плоти.
Перші щенята за пліт кидають.
Першу дитину в бурян закидають (перші діти рідко підростають).
Пнеться (або: скаче), як жаба на купину.
Подумай жениться, то й діток копиця.
Пречиста в головах, янголи при боках, Ісус Христос при мені, при моєму умі, при моєму сні!
Пусти дітей по волі, а сам будеш в неволі.
Раз — сточки, а вдруге — сини і дочки.
Скаче, наче скакелюха.
Соловей співає, поки дітей не виведе.
Сорочечка куца — треба робити щоб надточити (кепкують з гулящої дівки).
Ти ж мій вузличок (на дитину)!
Тільки мазаний пиріжок гарний. У дитини заболить пальчик, а у мами серце.
Тоді мама біду знає, коли малу дитину має.
Тоді мама дурна, коли дитина мала.
Труси мене парубоче, щоб намисто бряжчало! (приговорюють гуцкаючи дітей ніби на великого у танці десь сказала).
У людей діти — любо поглядіти.
У
матері пазуха дереться, дітям ховаючи, а у дітей пазуха дереться від
матері ховаючи.– Мати подере пазуху дітям ховаючи, а діти від матері.
Уже прийшли яничари (як прийдуть діти і пустують).
Хороніть мене, сеї ночі опівночі. (дитяча молитва на ніч).
Хто
з краю, то у Божім раю, а я в середині, то у Божій скрині.– Хто в
середині, в одній ряднині, хто з краю — у Божому раю.– З краю — у
Божому раю, в середині — в золотій одежині, а в куточку — замазав
сорочку.
Хто має пасіку, той має мід — хто має діти, той має сморід.
Цить не плач! Дасть мати калач!– Не плач дитя, не плач! Принесе батько калач, медом помаже, тобі покаже, — а сам зїсть.
Цить-цить: мати принесе московську бурульку.
Цілуй чоловіче дитину, бо на ярмарку не дотовпишся!
Чужі діти череваті й головаті і багато їдять, а вже мої — як паненята.
Щаслива година, коли заспить вечерю дитина.
Щось у тебе буде: хоч мотиль, хоч бабка. (Ой Варко, щось у тебе і т.д. — стара бабуся на завагітнілу.).
Щото діти.
Щото мати!
Як дитина падає, то Бог подушку підстиляє; а як наш брат (старий) упаде, то або на драбину, або на граблі.
