Зарікалася свиня їсти; біжить, коли троє лежить, — вона всі троє і зїла.
І ворогові своєму закажу.
І дітям своїм закажу.
Каяття пізно приходить.
На трафунок — добрий трунок.
Не буду до віку, до суду! — І до суду не буду!
Не поможе і трунок, як прийде трафунок.
По смерти нема каяння.— ... покаяння.
Покаявся злодій у ягодах.
Ти землю їв — зарікався!
Ти хрест цілував (зарікавшись).
Тілько теє не минеться, як горенько ійметься.
То не горе, що горює, а то горе, що сміється.
Хоч лучиться печаль на одну годину, забудеш про милу родину.
Як не покаєшся — тобі буде могила, а мені кобила.
Як піде горе з рання, то аж до смеркання.
Прислів'я, приказки - ГОРІЛКА
"Михайло ходім до церкви"! — "Нехай-но"! — "Михайло ходім до
корчми"! —"Махаймо"!— "Тит ходім молотить"! так він каже: — голова
болить; "ходім до коршми горілки", то він і біжить.
"Чи наливати ще більше"?— "По три дай, та тоді питай"!
Аж чуприна курить (так випив).
Ану лиш: чоловік на одній нозі не ходить, а на двох.
Бач, як качки заганяє.
Бачив вже шклянного бога.— Він таки шклянного бога держиться.— Склянного бога поцілувати.
Бездінна бочка.
Безодної бочки не наллєш.
Блажен муж — до церкви недуж, а до коршми чим дуж.
Бодай його пявки пили.
Бодай
тії пани жили, що ґуральні становили: якби не ця чимируха, то я б
згинув так як муха.— Якби не та сивуха, згинув би козак як муха.
Буде пяна рука і нога.
Будем пити з каганця та й чарочка до денця.
Будь здорова стара!
Будьмо живи, щоб з наших ворогів повитягали жили!
Будьмо
здорови, як наші корови!—... тобі сволоче не розвиватись, а нам молодим
не упиватись! чарочку у роток, а здоров'ячко в животок!
Будьмо здорови, як сірі корови, а наш бик і так звик.
Будьте здорови, в кого чорні брови!
Будьте здорові — скачіть на здоров'я!
Будьте здорові, будьте здорові!
Будьте здорові, будьте здорові!... а будь здорова стара, діти (промовляє за першою чаркою).
Будьте здорові, як бурі корови, а я буду пить, як черкаський бик.
В болоті не без чорта, в сімї не без пяниці.
В кого в руках, в того і в устах.
В корчмі нема пана.
В шинку такий закон: за панібрата.
Взявся пяний за пліт, як за попа трястя.
Вибачай дурний, пяному.
Випєм по повній, бо наш вік не довгий!— ... щоб наш вік був довгий.
Випєм по половинці, щоб було легко нашій дитинці!
Випємо лиш, щоб дома (або: жінка, діти) не журились.
Випивай до дна, щоб велика росла.
Випивай до дна: на дні молодії дні.
Випивай, щоб дід не ворчав.
Випивай, щоб на сльозу не оставалось.
Випий три, тай вуса протри.
Випиймо до дна, щоб не було ворогам добра.
Випийте на потуху!
Випийте по другій, щоб на одній не скакали.
Випийте: казала Жидівка, що добра.
Випило залишнє, нехай віддише.
Від краю до краю усім добра желаю!
Від пива болить спина, а від меду голова.
Від порожної стидно, та до повної жаль (пускати гостей).
Від пяного поли вріж, а втікай.
Він пє, та ума не пропє.
Він такий, що і стежки не бачить. (пяний, чи так дурний).
Ганусю, налий мені осьмусю!
Гарна горілка, коли не з шинка.
Гірко випити, а жаль покинути.
Годі вже дома пити — ходім у шинок.
Голова в пірі, борода в клоччі, а душа в гайні.
Голодному на умі хліб, а пяному хміль.
Горівка не дівка, а Семен не дурень.
Горівка
не дівка.— ... не треба її цілувати — з ума зведе і сама пропаде.—
Горівка не дівка, здоровю злодійка.— Горівка, як та дівка — хоч кого
під веде.
Горілку пий, та жінку бий — нічого не бійся.
Господи вишній, чи я в тебе лишній?... чи я коли в церкві бував, чи я коли шинки минав?— Господи, за що мене караєш?
Гостеві налив чару, кому дві, кому нема й одної.
Гуляє бабуля, поки на хребті кошуля.
Дав Бог упитись, та не дасть проспатись.— ... упитись, а пяний не хоче спати положитись.
Дай Боже пити, та не впиватись; говорити, та не проговоритись; на печі спати, а на покуті дверей шукати.
Дай Боже того часу діждати: хай Бог хліб родить та скотину плодить.
Дай Боже щоб молоді любилися, а старих, щоб і колом не розважити.
Дай Боже, чого хочеться!
Дай Боже, щоб усе було гоже!
Дай же Боже діждати — яйцями товкати!— ... ковбасою запихати, Христос Воскрес казати.
Дайте другу — прогнати тугу.
Даруй
Боже благо і весело! даруй Боже щастя, долю, хліба в волю, а хліба
найбільше! а до хліба посилай Боже капусту, буряки, огірки — щоб
діждали садити і поливати, а опісля в добрім здорові споживати (за
другою чаркою).
Де Бог церкву ставить, там дідько корчму.
Де копачі копали, там і гроші пропали (де зробив, там пропив).
Де пиво чує, там і ночує.
Де пють, там і ллють (або: розливають).— ... без шкоди не бува — аби здорова наша голова.— Де пють там і бють.
Дивитись на пяницю — все одно що причащатись у Велику Пятницю.
Діравий рот (як пє і потече).
До кого пєш, тому і здоровя кажи.
Добра вода, бо не мутить ума. (або: Блаженна вода, бо не зводить з ума).
Добре дуть, як дадуть.
Добре йому і понюхати (пяниці горілки).
Добре пяниці і крапля.— Як пяниця, то і каплі рад.— Пяниці і капля дорога.
Добре тому пити, хто хмелю не боїться.
Добре тому пить, чий хміль спить.
Доброму за добрість, а злому за злість. — Нехай піде лихому на шкоду, а нам на добро!
Душа міру знає (найчастіше, як пють горілку не з чарки, а прямо нахилки). Приймає душа із коша.
Живи здоровий та багатий!
Жид, а винниця мати, не дасть загибати.
Жила б, богатіла, та з переду горбатіла.
З хмелем треба з розумом жити.
За ваше здоров'я!— За панське здоров'я.
За здоров'я ваше, та у горло наше!
За здоров'я всіх, забравши в міх; хто слабенький, той зверху!
За чарку, то й за сварку.— За цю чарочку збивають сварочку.
Заліг, як собака в грубі, (як лежить пяний).
Заробив на хребет, та і в губу.
Здоров сволоче, коли ніхто не хоче!
Здоров, трам, — випю я і сам.
Здоровенькі будьмо, та себе не гудьмо.
Зпершу горілка людей розважала, а тепер сама засумувала.
І в ночі, і в день, йому завше ніч.
І гуляли вони собі день як золото, другий як срібло, третій як мідь, хоч і до дому їдь.
І зстарівся воюючи, по корчмах ночуючи.
Пиво не диво, а дайте горілочки.
Пивши пиво, та воду пити!
Пий винце, та зьай дільце.
Пий до братової, бо я голови слабої.
Пий до дна, щоб очі не запали.
Пий до кума, а до куми завтра випєш.
Пий дядьку горілку — смуток забудеш!
Пий та не вий, і знай: що підпивши бунтів жодних не починай.
Пий та не впивайся, між чужими людьми вистерігайся.
Пий та хвали, щоб не дали.
Пий, та ума не пропий.
Пило б і ледащо, якби було за що.
Пиття — пожиття.
Підгуляв, що і з копит збився.
Піп каже: ходім до божниці, а пяниця каже: ходім до коршмиці.
По "Отченаші" напиймося по чаші.
По нашому українському звичаю, треба пити горілку до чаю.
По першій не закушують.
По старинному обряду — пють дві із ряду.
По
цій мові та буваймо здорові!— ... та будьмо здорові.— ... та будьте
здорові. (кажуть за чаркою, а теж — кінчаючи про щось розмову і
прощаючись, встаючи від столу і т. п.).
Скільки води не пий, а пяним не будеш.
Скільки на кожусі стручків, стільки дитині рочків.
Солодкий медок, та ба!
Сьорбне чоловік чарку — як сказився.
Та випий!... нубо, хоч подерж, хоч у руках!— Та візьміть хоч в руки.
Та він би маму свою пропив.
Там (в шинку) їх розмаїтих.
Там такий дурний у горілці що лихо (задиркувате, як упється).
Тверезому можна з пяним жити.
Ти до нього, а він до тебе.
Тільки і нашого, що зїв та випив.
То слабого питають, а здоровому наливають.
Треба горло промочити.
Тут горівка кап, а там хап (з кишені).
Тут пити, та не тут спати: треба йому києм дати і кожух зняти.
У пяниці коли не очі сині, то спина в глині.
У пяти вступило.
Убив муху (або: чмеля).
Утопив свій маєток в животі.
Хай її зола пє (з її горілкою)!
Це не панського роду — пє горілку як воду.— ... а горівочка, як дівочка; зведе хлопця, як дідочка.
Церкву обдирає і корчму латає.
Чарочка коток, котися в роток!
Чарочка моя кругленька, як я тебе люблю, що ти повненька!
Чарочка чепурушечка, пє Сидорова душечка.
чи
я жінки не бю, чи я церкви не минаю, чи я в корчмі не буваю?...— Так ні
ж! де пють то там мене минають, а де бють, то від мене починають.
Чи я коли в церкву ходжу, чи я коли коршму минаю, чи я те не вкраду, що лежить недоладу?— Боже ти мій, за що ти мене караєш?
Чмілі гудуть.
Чоловік не скотина — більш відра не випє.
Чоловік постіл, тягни його за стіл.(одному дає горілку, чи що, а другого не саджає, — то друге і каже...).
Чуєш кумасю, щипочко, кришечко, кров бурякова, причепа тютюнова (то як жіночки горілку пють).— Кров бурякова, а душа часникова.
Що в Бога день, а в нього очі, як баньки.
Що корчма то стій: що корч то блюй, — кріпись, а далі ступай.
Що на дворі діється, у світлиці забудеш.
Що потравка, то поправка.
Що пропито, в тім не ходити.
Що у тверезого на умi, то в пяного на язиці.
Щоб вороги мовчали і сусіди не знали.
Щоб Господь родив пшеницю і всяку пашницю, щоб діждали жати і споживати, і людям честь віддавати, (годподиня).
Щоб нашим ворогам було тяжко!
Щоб наші діти так вибрикували (бризкаючи з чарки недопите в стелю).
Я такий чоловік; як візьму то й випю.
Язика не поверне, неначе він йому деревляний.
Як випеш дві-три то неначе замакітриться світ.
Як випили варенухи, то й загули, як мухи.
Як до церкви, то і ноги болять, нездужає, а як до коршми, то і в боки взявся.
Як є на мед, тоді пий пиво; а як є на пиво, тоді пий воду.
Як києм набито в корчмі людей.
Як не бєшся, то у вечір напєшся.
Як не бить, то й не пить.
Як пє то не проливає; як бє, то добре влучає.
Як пили, то гомоніли, а до розплати, то й поніміли.
Як пян, то капітан (або: пан); а як проспався, то й свині збоявся.
