А що це, кум кума провожав? (як довго прощаються. То кажуть провожаючи кум кума у метелицю, — обидва померзли).
А я слідом за дідом, (як увійде, а там рід, або товариство).
А як ся кінь хамутний має? (ніби на Підляші, в якійсь Мостовій, приятелі так вітаються).
Аби з чим-небудь за стіл завести, а з за стола і сами вийдуть.
Бери чорте гостя, а музику посля.
Бик чи привик, телиця чи веселиться?
Бувайте здорові! (Прощається).
Бувайте здорові, мої чорноброві! кліпайте очима (плачте), коли ласка ваша.
Будемо гоститися: то у вас, то в тебе.
Будьте здорові з тим, що сегодня.
Було що їсти і пити до несхочу.
Було що їсти і пити, тільки принуки не було.— Усе було гаразд, тільки не просили.
В чім зван, в тім прибувай.
Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком.
Гарні гості, та не в пору.
Гірка гостина, коли лиха година.— Не мила і гостина, коли з дому зі сваркою вибираєшся.
Гість господареві не указник.
Гість до трьох днів.
Гість лави не засидить, ліжка не залежить.
Гість непрошений, не дуже буває гощений.
Гість — невільник— ... Ляже, хоч у перину положать.— ... де посадять, там і сидить.
Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловікім зійдеться.
Гості обідом привязані.
Гості першого дня — золото, другого — срібло, а третього — мідь, хоч до долу їдь.
Гостя подорожного прийми, бо так оббреше всюди, що і очей нігде показати.
Гостям сміх, а господарям сльози.
Гуляйте! — Ми б гуляли, та хліба не взяли.— ... а ви б дали, та у вас діти малі.... не брали, а ви свого не дасьте.
Дай Боже час добрий.— ... пору добру.
Дай Боже, на тім світі побачитись.
Дарма верба, що груш нема — нехай і не родять; не бувають гості — нехай і не ходять.
Де все гостина, там голод не далекий.
Де не люблять, там не учащай.— Де не просять, там не бувай.
Де не просять, там києм виносять.
Де не просять, хай там ноги не носять.
Де чують, там і ночують.
Добривечір вам! чи раді ви нам? (кажуть веселі гості входячи).— ... як раді будете, то й горілочки купите, то й спасибі вам.
Добридень— День добрий.
Доброму гостю (або: як гарний гість), так і раді.
Дорогі гості, а нічим приймати.
Дощ іде, а гість іде.
Є що і їсти і пити, є по чому й походити, тілько ні на чому гаразд гостей посадити.— Є що їсти, та ні на чім сісти.
Жив та горбат.
Жив, жив та побачився.
Живу помаленьку, з ноги на ногу.
З головою не жити, а з добрими людьми.
З ложкою — до стола, на дурницю — до села.
З поля вітер — будуть гості.
Забув звідкілля і двері відчиняються.
Закрився очима і плечима.
Запряжу бугая; куди люди, туди й я.— ... запряжу я другого, сідай жінко небого.
Здоров куме — Науме!
Здорові будьте і нас не забудьте, бо і вас нема чого хвалити.
Здорові будьте!
Здорові були і Богу милі, (як кого довго не бачили).
Зі святим днем будьте здорові.— Будьте здорові з цим днем.
Зобачимося на Жидівського Юра.
Ідіть здорові, коли ви змололи, — а ми пустим нараз, та й за вами зараз.
Іскра з печі скокнула — гості будуть.
Їх гудьмо і в них будьмо!— Коломию гудьмо, а в Коломиї будьмо.
Клади перед людьми хліб на столі, будеш в людей на чолі.
Кого болять кості, хай не іде в гості.— Гості обїдять кості.
Коли
б дав Бог гостя, то б і ми поживились коло гостей.— Принесе Бог гостя,
то і ми напємося.— Дай Боже гостя в дім, то і я напюсь при нім.— нанесе
Бог гостя, то й господареві добре.— За гостями та й нам добре.
Коли сусід як мідь, тоді проси його на обід.
Котик вливається — будуть гості.
Лучше в бочці, ніж в чужій головці.
Любого гостя весною частують медком, а в осени молочком.
Люди добрі, хата тепла. ... їсти та спати доволі.
Милий гість не часто буває.
На добраніч, усі блохи на ніч! спати до півночі, витріщивши очі.
На куций бенкет — хоч НІ неділю.
На покуті — не піп, так кутя, або дурень без пуття.
На проханого (або: жаданого) гостя багато треба.
На пса уроки, на кота помисл. (стрівши несподівано приятеля).
На чужий обід іди, а свою ложку з дому бери.— ... іди та зі своєю ложкою.
Нехай буде хоч при людях, коли не на люди.
Нехай до нього піп з кадилом прийде, а не я.
Ну як же поживаєш? — А що мені діється!
О любі та милі гості, та в двері не потовпляться (помістяться).
Перебиваємся, то сим, то тим боком.— Перебиваємся то сяк, то так.
Питайте нас, чого ми прийшли до вас!— Скажете! Вам наші голови.
Пішого до воріт, кінного до коня.
Положили Савку на голую лавку, (як хто жалкується, що погано гостили, то так жартують).
Помагайбі!— Будьте здорові!
Пора до двора.— ... сходить місяць і зоря.— ... двора, а до дому час. Пора з двора.
Пороги оббивати.
Посидять-посидять, та й далі підуть.
Прийшли непрохані, то й підем не кохані.— Прийшов непроханий, піде недякуваний.
Прийшов гість, та на голу кість.
Принесе біс кума — та не буде ложки.— Прийде кумець на обідець, а ложки не буде.
Принеси Боже з далека родину, то ми і в буддень зробимо неділю.
Пришли Боже гостя — аби добрий.
Просимо їсти, та нігде сісти.
Риба з рибою живе, а люди з людьми.
Розцілувався, як Жид на сабаші.
Сади Боже все добре!
Свойого в гостях не забувай, а чужого не рушай.
Святилося — через долинку та в гостинку.
Ситого гостя добре годувати.
Сідай, нехай поли не висять.
Сідайте в ряд, щоб Бог був рад.
Сідайте — на чім стоїте.
Сідайте, щоб рої сідали.— Щоб рої роїлись і старости садились.
