Пятница, 05.06.2020, 10:37
Приветствую Вас Гость | RSS

Школьник

Меню сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Анализ страниц сайта

Каталог статей

Главная » Статьи » Украинское народное творчество » Прислів'я, приказки

Прислів'я, приказки

Прислів'я, приказки - БРЕХНЯ — Збірка М. Номиса

"Брешеш"! — "Паршиву сучку почешеш"! — "Я граблями, а ти зубами"!
"Напував ти коня"? — "Напував"! — "А чом же в нього морда суха"? — "А води не дістав"!
А щоб ти так по правді дихав!
Аж обридло слухаючи!
Бачить так, як та сова у ночі, (не бачить).
Богослов, та не однослов.— Богослов двоєслов.
Бодай виїли комарі очі (тому хто каже, що бачив а бреше).
Бодай же ти так хліба у рот набрала!
Бодай так пси траву їли, як це правда!
Брехав, доки зовсім не вбрехався.
Брехали твого батька діти.— ... батька сини, та й ти з ними.— ... твоєї мами дочки, та й ти з ними мовчки.
Брехати — не ціпом махати.
Брехнею не вибрешешся.
Брехнею не далеко зайдеш.
Брехнею світ живе. Брехливу собаку дальше чути.
Брехнею світ перейдеш (пройдеш), та назад не вернешся.— ... а правдою і перейдеш і вернешся.
Брехнею хліба не їсти. Не на брехні світ стоїть.
Брехни стара на покуті!
Брехня в вічі коле.
Брехня на столі, а правда під порогом.
Брехня покажеться.
Брехун на всі заставки.
Бреше ж твоя губа!
Бреше тай дивиться, хочби очі заплющив.
Бреше як собака.— ... як попова собака.
Бреше — не вперше.
Бреше, а за ним аж куриться.— Ото бреше! аж куриться.
Бреше, навіть не спостережеться.
Бреше, як сам знає.
Бреше, як собака на висівки.
Бреше, як собака на вітер.
Бреше, як циганський ціп.
Бреше, як шовком шиє.
Бреши на свою голову!
Бреши, не бреши, а то зовсім не правда.
Була колись правда.— ... та заржавіла, (зачерствіла).
В живі очі бреше.
Вдар у стіл — ножиці обізвуться.
Вільно губці в своїй халупці.
Він бреше, а ти побріхуєш.
Він гори перевертає (язиком).
Вір своїм очам, а не чужим речам.
Вітер віє, собака бреше.
Вітер повіє, а собака брехне.
Воно то правда, та брехнею дуже пахне.
Все в аренді — брехня не в аренді.
Гав — та і зуби стяв.
Годі вже тобі брехати, бо вже й своя брехня докучила (або: оприкрилась, остогидла, осточортіла, надокучила)!— ... іди вже на село дурити.— Не бреши, спасибі тобі.— і своя брехня набридла.— Тут і своя брехня оприкрилась, ато ще й він.
Губа не заперта і в того!—... чоловіка.
Дідьча мати видала, щоб сова зайця піймала.
Добре кажеш, тілько в громаду не беруть.— Добре мовиш, та в громаду не ходиш, (так сказав чумак поповичеві, як той хвалився; який би з нього піп був, коли б не вигнали з бурси).
Душі не вбивай, правду виявляй. Аби душа чиста!
Е, це вже назад пятами.
З брехні і кишки повисли.
З брехні не мруть, та більше віри не ймуть.
З ним і в ступі не потрапиш.— Його і в ступі не влучиш.
За короля Собка, як була земля тонка, що носом пробєш, та й води ся напєш. (Собко чи не Собєський).
За рижого Бога, за перістих людей (дуже давно. Рижий бог певно з ряду славянських поганських божків).
За свою пазуху не ручись.— Не ручись, не то що за рідного батька, а за свою пазуху.— І за свою пазуху не ручись: часом щось залізе.
За царя Горошка.— ... як було людей трошка.— ... трошки; як сніг горів, а соломою гасили, як свині з походу йшли.— За короля Горошка, коли хліба не було ні трошка.— За царя Гороха, як людей було троха.

За царя Томка (дуже давно), як була земля тонка.— ... пальцем пробий та й води напийсь.
За чужу пазуху не ручись.
Здався Циган на свої діти.
І в вічі не бачив який він (яка, яке) — (вона воно), — (не брав, не рушав; —
І сорочці не вір.
Каже — та не бачить. У нього всі кози золоті (хвалить).
кажуть не тільки про людей, а наприклад про хліб, гроші і інше).
Кісилем млинці помазані, на паркані сушаться.
Коли б з села Іван, то б і повірив.— ... ато з міста, та ще й (напр. Полтави), то й вірити не хочеться.
Кулі ллє (бреше, боїться).
Мати на кладці (на річці) прала, то там і чула.
Може воно колись і правда була та тепер за брехню вважається. 6.190. Собака брехне, а чоловік і повірить.
Моргай не моргай: покрали хлопці капці.
На вітер!— От ти говориш — на вітер пускаєш!..— а вітер знов по всім світі несе.— Так говорить, як пустий вітер. —
На два крилоси не можна співати.
На село людей дурити!— ... ми самі з міста.— На село дурити, бо міщане знають!— Розказуй селянам, а міщане самі знають.
Наварила юшки без петрушки (скаже, та не докаже).
Наказав на вербі груш.— Така правда як грушки на вербі.— На вербі грушки, а на осиці кислиці не ростуть.
Не бачила очком, то не бреши і язичком.
Не бреши, бо мені брехня зуби переточила.

Не бреши, бо я слухати не буду.— ... я слухати не люблю: через міру уже брешеш.
Не відтіль неділя зходить.
Не вір губі, бо вона часом бреше.
Не вір мужу своїм очам — лише моїм словам.
Не вір нікому — ніхто не зрадить.
Не все то правда, що в книжці пишуть.— ... що і пишуть.
Не все то правда, що на весіллі плещуть.
Не все тому правда, що в пісні співають.
Не всякому духу вір.— ... віруй.
Не зїсть, доки не збреше.
Не їсть пан дяк гусей.—... бо крадені.— ... гусей, а шапка в пірі.— Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна миска кісточок.
Не ми, так люди знають.
Не роби з губи холяви.— Не годиться з писка халяву робити.(Пообіцяв, та й не дає).
Не ручися ні за кого.
Не увіриш, поки сам не зміриш.— Як звідаєш, то зміряєш.
Не щодня брехня — деколи і правда.
Невістка скаржиться, а на лиці не змарніла.
Нема того дерева, щоб на ньому якась птиця не сиділа — нема того чоловіка, щоб хоч трошки не збрехав.
Нехай бреше — на душу легше.
О, це ще правда!
Оце то пустий вітер у полі!
Оце тому правда була, що вкусив заяць за хвоста вола!
Перевернув догори ногами.
Писок в нього як халява.
Підпускає Москаля (до жінок підлазить, або бреше).
Плете дуба, як на палиці.
Погорілець! ... хліб зїв, а солому спалив.
Поклепав правдою.
Послухай що по селі ходить та бреше.
Потилиця глибока (брехливе).
Правда раки, лізьте в вершу.— ... в вершу — буде риба.
Правда Сидорова!
Правда — як олива на верх вийде.— Вийде воно, як олива наверха.— Вийде наверх, як олива на воді.
Пре якогось тумана! — Напустив туману!
Присягались сліпці, що своїми очима бачили.
Своя брехня не докучила, ще й за чужими гониться.
Сказав на гривню правди.
Скільки правди, як в шелягу срібла.
Сліпий не побачить, так видумає.
Смаленого дуба плете.

Собака бреше, а вітер несе.
Старий як котюга, а бреше як щеня.
Старий, а бреше як з за корча.
Стільки правди, як в решеті води.
Та він не ступить без того, щоб не збрехати.— Що ступить, то збреше.
Та воно то так, та тільки трошки не так.
Так би сь чув дзвони!
Так він собі царство Боже думав.
Так то брехати лиха не набравшись! Треба брехні толк дати. Не ти б казав, не я б слухав. Ваше слово з крилами (залітає в брехню).
Так то правда, як пси траву їдять.
Така правда, як вош кашляє.
Така правда, як у рові вовк здох.
Ти казане кажеш, а мій батько від людей чув.— ... а я те, що мій батько від старих людей чув.
То пустії слова, але правди в них нема.
То чудо куме, а не раки: одного рака повна торба і хвіст висить! (щось брехнуло добре).
То ще тоді діялося, як шкіряні гроші на світі були.
Тоді то було, як баба була дівкою.
Треба слухати, може і справді сонце не так сходить.
Туди брехнею перейдеш, а назад трудно.
Туман світу!— Туманити світ.

У нас такі ночували, тай сокиру вкрали.
У чиїйсь сорочці та бреше!
Убрався в правду, як Татарин у зброю.
Уже він уміє, з чорного біле зробити.
Химині кури!—... Мотрині яйця.— Він говорить мені за Химині кури.— От і понесла Химині гуси!
Хіба помилившись правду скаже.
Хоч як, то вималюється.
Хто бреше, тому легше.—... на живіт!— ... тому легше, а хто віри не йме, того в сук зогне (або: то того надме).— А хто ся оправдує, того як гору здує; а хто правду каже, того крюком звяже.
Хто вміє брехати, той вміє і красти.
Хто вміє красти, той вміє і брехеньку скласти.
Хто раз збреше, другий раз не вірять.
Це брехенька — моя ненька.
Це друга казка!— Стільки казок!
Це така правда, як ти попадя.
Це ще вилами писано.— ... а граблями скороджено.— ... гребано.
Цитьте Жиди, нехай рабін бреше!
Чув, що дзвонять, та не знає де.— ...в якій церкві.
Шила в мішку не сховаєш.— Шило в мішку не втаїться.
Що в Бога день, а він завше бреше.
Щоб тобі так жити!— Щоб ти так на світі жив, як це правда.— ... як ти правду кажеш.

Щоб у тебе душа так була!
Щось ся псові припало, що бреше.
Я сказав на сміх (жартуючи).
Як би з хутора, то б і повірили.
Як не брехне, то й не дихне.
Як пес, своєю губою збрехав.
Які бойки! Як з Листу бере (добрий брехун).

 


Категория: Прислів'я, приказки | Добавил: Kisa (23.06.2009)
Просмотров: 1665 | Теги: Прислів'я, приказки | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
Форма входа
Поиск
Облако тэгов

Copyright MyCorp © 2020
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz