"Безмежнеє поле в сніжному завою..."Блакитне небо, мов
дугасте море,Безоднею самітною стоїть.Під сонцем степ, козацьке Дике
Поле,Огнем переливається-жахтить.
Пантелеймон Куліш"Степ опівдні", 1893 |
-
Зелена діброво, скажи мені правду:А що в світі красно процвітає?-
Червона малина красно процвітає,Хрещатий барвінок садочок встеляє,А
васильок три запахи має.
Народна пісня |
- Хоч тісно, та затишно, - заспокоював Робочого Коня Хомут.
Леонід ЗАБАРА. |
-
Червона калиночко, чого в лузі стоїш?Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?-
Сухи не боюся, ягід не жалую,Стала та й думаю,Як зацвісти маю.
Народна пісня |
А весняночка вам каже, щоб кидали сани, брали віз - і їхали по рогіз.
|
А вже красне сонечкоПрипекло, припекло,Яснощире золотоРозлило, розлило.
Олександр Олесь"А вже красне сонечко...", 1910 |
Аби болото, а жаби будуть.
|
Аби болото, а чорти знайдуться.
|
Аби дубки, а берізки будуть.
|
Аби земелька була нам доброю матір'ю, аби небо знало, що воно для нас - як батько.
|
Аби ліс, а сокира знайдеться.
|
Аби на пашу добрий, а до роботи - байдуже.
|
Аж шпари зайшли - такий мороз.
|
Ай, ай, місяць май - як не холодний, то голодний.
|
Ай, ай, місяць май: теплий, та холодний.
|
Ані в студеній воді не вмиється.
|
Ані за холодну воду.
|
Ані свяченою водою не відхреститися.
|
Арфами, арфами -золотими, голосними обізвалися гаїСамодзвонними:йде веснаЗапашна,Квітами-перламиЗакосичена.
Павло Тичина"Арфами,, арфами...", 1914 |
Баба Варвара ночі урвала, а дня доточила.
Без корму чекати від курки яєць - дуже довго.
|
Без кривих та скрипучих дерев лісу не буває.
|
Без м'яса проживеш, а без хліба - пропадеш.
|
Без морозу вода не замерзає.
|
Без підпалу і вогонь не горить.
|
Без прочистки ліс вироджується.
|
Без роботи день роком стає.
|
Без роси і трава не росте.
|
Без роси й трава не росте.
|
Без снігу зими не буває, а як буває, то швидко минає.
|
Без стовпчиків і тин не стоятиме.
|
Без труда нема плода.
|
Без хазяїна товар плаче.
|
Без хмари дощ не приходить.
|
Без чабана - не отара.
|
Без чорта болота не буває.
|
Без шуби і валянок зимують на печі.
|
Без шуму тече глибоководна ріка.
|
Без щастя в ліс і за грибами не йдіть.
|
Безмежнеє поле в сніжному завою,Ох, дай мені обширу й волі!Я сам серед тебе, лиш кінь підо мноюІ в серці нестерпнії болі.
Іван Франко |
В доброго господаря й соломина не пропаде.
|
В кожній троянді є свої колючки.
|
В полі пашня, як лава.
|
В хазяйстві все знадобиться.
|
В чужому дворі телята вгодованіші.
|
В'яжи коня там, де каже господар.
|
Важко сіяти овес на бур'яні.
|
Вдячність і пшениця родять лише на доброму ґрунті.
|
Веди за тваринами старанний догляд - будеш мати прибуток.
|
Велика риба у малій воді не водиться.
|
Велике дерево дає більше тіні, ніж фруктів.
|
Велике дерево росте поволі.
|
Велике діло - опеньки.
|
Велике нещастя, як дощ у жнива вдасться.
|
Великий дощ дає більше зла, ніж користі.
|
Великому коню - й роботу немалу.
|
Верба - як лугова трава, скільки не коси - знову росте.
|
Верба і дівчина приймуться будь-де.
|
Верба пожиточніша від яблуні.
|
Верба товста, та всередині пуста.
Воли орють, а скакуни овес їдять.
|
Ворота тримаються на стовпах, а дім - на подружжі.
|
Впливає місяць, наче яхт,в хмарин архіпелаг,вп'ялившись вітру якоремв шпилі смерек.
Вадим Лесич"Впливає місяць...", 1953 |
Всіх справ - на один день, а турбот - на місяці.
|
Всяка людина цінується за працею.
|
Всякий двір господарським оком тримається.
|
Всякий доход не обходиться без турбот.
|
Всякий рахує своїх гусей найкрупнішими лебедями.
|
Вчасно не виполеш - осот потім не вибереш.
|
Гаї шумлять -Я слухаю.Хмарки біжать -Милуюся.Милуюся - дивуюся,Чого душі моїйтак весело.
Павло Тичина"Гаї шумлять...", 1918 |
Гарба починає скрипіти вже за місяць до того, як розпадеться.
|
Гарбу везе не кінь, не віл, а корм.
|
Гарний цвіт не буде довго стояти при дорозі.
|
Гей, ти, степ широколаний,Мій килиме сріблотканий!Розпростерся ти широко,Що не скине й орле окоТвоє займище безкрає!
Іван Манжура"Степ", 1890 |
Гетьте думи, ви, хмари осінні!Тож тепера весна золота!
Леся Українка"Соntrа sреm sреrо!", 1890 |
Гладь коня вівсом, а не батогом.
|
Гладь коня мішком - не ходитимеш пішки.
|
Глибше орати - більше хліба жувати.
|
Гни деревину, поки молода, бо потім не зігнеш.
|
Гори мої високії,Не так і високі,Як хороші, хорошії,Блакитні здалека.
Тарас Шевченко"Сон"("Гори мої високії..."), 1847 |
Спливає ранок. Милостивий БогПідніс долоні над хати й поля.
Богдан Нижанківський"Ясніє день...", 1942 |
Там колодязь студененький,А дуб воду тягне;Не так щастя, як той водиМоя душа багне.
Маркіян Шашкевич"Підлисє". 1830 |
Ти
давню праосінь нагадуєш мені:Берегових грабів грезет і
злотоглави,Повітря з синього і золотого склаІ благодатний дар
останнього тепла...
Микола Зеров"Праосінь", 1924 |
Тихий сон по горах ходить,за рученьку щастя водить.
Осип Маковей"Сон", 1899 |
Тихо, легко і спрокволаБілий сніг паде, як з сита;Вже ціла земля довколаНим прикрита.
Богдан Лепкий"Перший сніг", 1902 |
Тиша. Легіт ледве віє;птах мовчить, діброва спить,квітка в розкошах німіє,навіть річка не журчить.
Уляна Кравченко"Рrima vera", 1925 |
То літньої ночі було на Дніпрі...Чудової теплої ночі!Горіли брильянти в небеснім шатрі,І очі зоріли дівочі...
Микола Вороний"Дніпрові спогади", 1902 |
Трудно груденьхолоднорукийвіддає мені спогадипогодиочей твоїхі бріві грудей.
Богдан Рубчак"Нарікання на грудень", 1980 |
У доярів державної корівки - свої молочні кухні.
Леонід ЗАБАРА. |
Усе добро - від землі
|
Хвалилася
березаСвоїми вітами перед дубами.- Хвались, не хвались,Не ти їх
кохала,-Кохали віти буйнії вітри,Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Народна пісня |
Ходжу берегами,Та й не находжуся;Дивлюсь на сади зелені,Та й не надивлюся.
Пантелеймон Куліш"Lago Маggirе", 1862 |
Холодні хмари залягли блакить,Холодний вітер дме в степу потужно,Гне очерет додолу, шелестить,Мов звір в байраці, виє осоружне.
Микола Вороний"Мандрівні елегії", 1902 |
Чекає осінь винозора,од багру й золота ясна:Як грона винні в неї груди,уста ж, мов келихи вина.
Богдан Кравців"Чекає осінь", 1933 |
Чи я в лузі не калина була?Чи я в лузі не червона була?Взяли мене поламалиІ в пучечки пов'язалиТака доля моя,Гірка доля моя!
Народна пісня |
Чолом
тобі, синє, широкеє море!Незглибна безодне, безмежний просторе,Могутняя
сило, - чолом!Дивлюсь я на тебе і не надивлюся,Думками скоряюсь, душею
молюся,Співаю величний псалом.
Микола Вороний"До моря", 1901 |
Я
знаю, дні мої пролинуть надо мною,Пролинуть окликом вечірньої луни,А я
все буду ждать і сумною пороюМинулий кликать час колишньої весни.
Микола Філянський"І знов весна...", 1906 |
Я нам'ятую вечір темнийТепер далекої весни,Зелений берег, ліс таємний,Смоляні пахощі сосни.
Яків Щоголів"Пляц", 1883 |
Я світ увесь сприймаю оком,бо лінію і цвіт люблю,бо рала промінні глибокоурізались в мою ріллю.
Михайло Драй-Хмара"Я світ увесь сприймаю оком...", 1925 |
Я чую пісню, мов крізь сонДалекий Черемош гуркоче;Мені вчувається щоночіТой шелест листя, шум сосон.
Дмитро Загул"Я чую пісню", 1919 |
|
|
|
