Аби не було в людях заздрощів, то всі б рівними були.
Агатон |
Багато правил не є правими, бо не випробувані судом розуму.
Соломон |
Багато хто дружить з багатими, та не з кращими.
Фірім |
Багато хто звичку має не князям годити, а їх маєтностям.
Клімій |
Багатство природне – це достаток хліба і води, одежі простої, а хто зайвого бажає достатку, той душу свою мучить.
Філон |
Бадьорий дух, а плоть немічна.
Аристотель |
Батьки
посеред божественного єства і людського перебувають, торкаються обох.
Людського роду, бо створені і знов зотліють, а божественного, бо
народили і небуттєве до буття привели.
І як Бог до тварі, так і батьки до чада, бо мов Бог несущим існування подарував, також ці силі його |
Батьківська доброчесність – для дітей чудовий приклад.
Демокріт |
Безчестя
стерпіти – велично й могутньо, а як слави набути прагнеш, то теє
величної душі потребує і значного розуму, щоби, отримавши її, не
втратити. То як хочеш слави зазнати – оджени славу, а як її вишукуєш –
втратиш, бо така слава – подоба слави.
Діонісій |
Більше страждає катований пристрастями й совістю, як кого скривдив, ніж побитий з ранами на тілі і шматований.
Піфагор |
Благі Благим споконвічно створені були, так і грішні злими.
Сирах |
Благі малого закону потребують, бо не річ до закону, а закон до речі буває.
|
Благодаті правило просте. Таким будь з ближнім своїм і чужим, як ти хочеш, щоб вони з тобою були.
Геракліт |
Благочинність
швидше в розумі людському вкорінена, а не з необхідності походить; не з
незнання, не з пристрастей, не з облуди, а самовільно душею, що прагне,
і щирістю.
Діон Римський |
Блажен муж, що життя має високе, а розум сумирний.
Нил |
Блаженні голодні та спраглі правди, бо вони наситяться.
Євангеліє |
Блудливому дати і мерця прикрасити – однаково.
Плутарх |
Бог може сотворити що схоче, людина ж та добра, яка корисне обмірковує.
Аристотель |
Боже правосуддя нашим норовам уподібнюється: які вони, такі Бог подарує.
Ниський |
Будь-яка істинна наука, відлучена від правди та іншої благодаті, то не наука, а лукавство.
Платон
Буйство відбирає буття мудрісне.
Святий Василь |
В іншому міри дотримуйся, а в любові чим більше любиш тим боголюбивішим будеш.
Фірім |
Ваги справедливості, і міра справедливості, і земля справедливості хай буде вам.
Соломон |
Вдячність – мов місяць: коли уповні, тоді прегарний.
Плутарх |
Великим трудом і потом виправляється в нас норов добрий і сталий.
І все ж можливо за одну мить порушити все, що многим потом здобули. |
Велику владу приймати – великий належить розум мати.
Платон |
Він же казав, що слово – образ є справи.
Солон |
Він побачив ворота Коринфу міцно зачиненими, сказав: "Чи жінки тут мешкають?"
Сократ |
Він сказав: "Неосвічений від звірів різниться лише виглядом своїм".
Клеанф |
Він
спитав Круса, яким чином здобув царство.Коли ж той відповів: "Ворогам
мстився, а друзів дарами звеселяв", – так сказав: "Ліпше б учинив, якби
ворогів схилив до дружби".
Сократ |
Він, зустрівши Антісфена в школі, де той продовжував навчатися, сказав: "Чи не відаєте, що міра слову – не мовець, а слухач?"
Платон |
Він, коли землю продавав, звелів оголосити, що добрі сусіди поруч.
Фемістокл |
Вінець виховання – якщо сам соромиться, як і верх невігластва – інших не соромитись.
Теофраст |
Влада надає словам відбитку правди.
Соломон |
Влада нерозумна – причиною зла буває.
Демосфен |
Ворог, який істину каже, ліпший від лицемірного друга.
Демокріт |
Всі ми майстри навчати, а самі не відаєм, що творим.
Еврипід |
Гідним
є уподібнюватись піфагорійським філософам, ті ж бо, коли посваряться зі
своїми родичами або з людьми, ще до того, як сонце сяде, подають
правицю один одному і, замирившись та розцілувавшись, розійдуться.
Плутарх |
Гнівливий проповідує смерть, а муж мудрий відмолить його.
Демонакс |
Говори, що гідно, і коли гідно, і про тих, хто гідний. І не почуєш того, що негідно.
Євгарій |
З двох причин люди від правди відступають: через острах або через сором.
Геперід |
За славою мудрі прямують.
Соломон |
За солодким печаль приходить.
Мосхіон |
Забудь про те, що дав комусь, а про те, що взяв, завжди пам'ятай.
Демосфен |
Задля кого жити хочеш, задля них і загинути не бійся.
Святий Василь |
Зіллємось одне з одним духовно й будемо братолюбцями більше, ніж самолюбцями.
Діоген |
Зле не бачить, що є зло.
Святий Василь |
Значно краще підкоритись законові і князю, мудрішому за тебе.
Ісократ |
Зраду слави та успіху терпи з упованням.
Гієрон |
І прийшли до Нього учні і дивувались, що Він розмовляє з жінкою.
Євангеліє |
Ідола образ прикрашає, мужа – діяння.
Дидім |
Істина єдина, а брехня багатолика.
Богослов |
Істинна хула краща за лицемірну славу.
Феофілакт |
Його хтось спитав, чому без стін місто Спарта, – відповів той: "Праві ви, обгороджене добротою взаємною мешканців.
Лакон |
Казав, що убозтво – самонавчальна філософія, бо вона словом спрямовує, а ділом спонукає.
Ксенофонт |
Карай судом, а не гнівом.
Демонакс |
Клятву вимушену давай у двох випадках: коли собі велику провину прощаєш чи друга від великої напасті рятуєш.
Сократ |
Князеві належить володіти: у скруті – розумом, з ворогом – міццю, а до дружини – любов'ю.
|
Князі і судді не повинні піддаватись умовлянням про виправдання чи осудження.
Еврипід |
Князю
гідно три речі пам'ятати: перше – що людьми править, друге – що закон
йому від Бога доручений, третє – влада ця тимчасова і зотліє.
Агафон
Коли його спитали, що корисне набув від філософії, відповів: "Те самовільно творити, що інші творять від остраху перед законом".
Гієрон |
Коли його спитали, що солодке в житті цім, сказав: "Знання і навчання і відання перших речей".
Філістіон |
Коли його спитали, як же може людина сама себе навчати, відповідав: "Що забороняє іншим, те хай і собі заборонить".
Демосфен |
Коли його спитали, як можна набути багатство, відповідав він: "Як всі бажання відкинути".
Демокріт |
Коли його спитали, як риторику вчив, відповів: "Витратив олії більш, ніж вина".
Демосфен |
Коли
його спитали, який цар ліпший, відповів: "Який військо дарами набуває,
ворогів вдячністю замирює, а слуг своєю кроткістю й любов'ю".
Олександр |
Коли лихословив його хто, що нечистими місцями ходить, відповів: "Сонце також нечисті місця освітлює, та не оскверняється".
Діоген |
Коли
ми були дітьми, батьки передали нас годувальникам і вчителю на
навчання, щоб не зіпсувались ні від кого. Коли ж стали ми дорослими,
Бог довірив нам совість на збереження, якою не можна нехтувати. Саме
тому незадоволені та залежим від свого сумління.
Демокріт |
Коли
мучив його цар Дмитро, силуючи виказати якусь таємницю його
Батьківщини, відкусив язика свого і, розжувавши, виплюнув на того.
Зенон |
Коли не сумував, як його не було, то й зараз не сумуй, що однині не буде.
Амас |
Коли плюнув на нього хтось, стерпів.
Та коли інший докоряв йому за це, сказав: "Рибалки вологість морську терплять риби заради, то невже |
Коли побачимо безчинні речі та розлад, не покладаймо провину на Бога і не вважаймо, що без промислу є мирські сили.
Святий Василь |
Коли
потопав він у морі та добро своє втратив, не жалів нічого, а лише Богу
дякував, примовляючи: "Добре це для мене, бо тягар я відкинув, а в цім
лахмітті залишусь філософії навчати".
Зенон |
Коли сказали йому люди, що афіняни засудили його на смерть, відповів: "А до них – природа".
Сократ |
Коли
спитав хтось, чому люди жебракам подають, а мудролюбцям – ні,
відповідав він: "Бо кульгавості і сліпоти та інших вад собі очікують, а
мудрості ні".
Діоген |
Коли спитали його, хто спокійно живе, відповідав: "Ті, хто не уявляють себе тими, хто зло чинить".
Сократ |
Коли спитали його, що в людині схоже з Богом, відповів: "Милостиня й істина".
Демосфен |
Коли спитали його, що є мудрістю, відповів: "Досвід".
Не вдавай з себе мудрого, а воістину мудрствуй. Отак і хворий муж видає себе за здорового, а справжн |
Коли спитали його: "Де скарб ховаєш?" – простягнув руку, показав на військо й мовив: "У цих!".
Олександр |
Коли спитали його: "Який град добре стоїть?", він відповів: "Де за законом живуть, а кривдників карають".
Сократ |
|
|
|
