ГЕЙ, НЕ ДИВУЙТЕ, ДОБРІЇ ЛЮДИ
(Пісня про Максима Кривоноса та Богдана
Хмельницького)
Гей, не дивуйте, добрії люди,
Що на Вкраїні
повстало.
Там за Дашевим, під Сорокою,
Множество ляхів пропало.
А
Перебийніс водить чимало —
Сімсот козаків з собою,
Рубає мечем голову з
плечей,
А решту топить водою:
«Ой пийте, ляхи, води калюжі,
Води
болотянії.
А що пивали на тій Вкраїні
Вина та меди ситнії».
Дивуються панки, вражії синки,
А що козаки вживають.
Вживають вони
щуку-рибаху
Ще й соломаху з водою.
Ой чи бач, ляше, що наш Хмельницький
На Жовтім Піску підбився.
Од нас, козаків, од нас, юнаків,
Ні
один панок не вкрився.
Ой чи бач, ляше, як козак пляше
На сивім коні
горою.
З мушкетом стане, аж серце в'яне,
А пан од жаху вмирає.
Ой
чи бач, ляше, що по Случ наше,
По Костяную могилу.
Як не схотіли,
забунтували
Та й утеряли Вкраїну.
Ой та зависли пани, зависли,
Як
чорная хмара на Віслі.
Не допустимо ляхви із Польщі,
Поки нашої
жизності.
Гей, ну, козаки! Гей, ну у скоки
Та заберімося в боки!
Загнали панів геть аж за Віслу,
Не вернуться і в три роки.
|
