ЩО СІ В ПОЛІ
ЗАБІЛІЛО
Що
сі в полі
забілло,—
Ой чи
гуси, чи лебеді?
Тепер гуси не
літають,
А лебеді
не пливають,—
Татарове полон
женуть:
Один
полон з
жіночками,
Другий
полон з
дівочками,
Третій
полон з
діточками.
Стали
кошом2
підЯришом3,
Та
взяли сі паєвати4
Дівка впала
паробкові,
А
тещенька
зятенькові
Взяв
він єї попри5
коні.
Ой кінь
біжить дорогою,
А
тещенька
терниною;
Назад
себе поглядає,
Кровця сліди
заливає,
Чорний
ворон залітає
Тоту6 кровцю
іспиває.
Приїжджає він до
двору:
— Вийди,
вийди, татарочко!
Привів-єм ті7
невільницю,
А до
смерті робітницю.
А вона ї та й
завела,
Три
роботи загадала:
Оченьками стадо
пасти,
Рученьками
кужіль прясти,
Ноженьками
колисати.
Теща
дитя колисала
І
дитині приспівала
«Люлю, люлю,
татарчатко,
По
доненьці унучатко
Бодай стадо
виздихало,
Бодай
кужіль спопеліла,
Бодай дитя
скаменіло!»
Учув
тото8 вірний
слуга.
— Чи чули
ви, панєнонько,
Як вам кляла
робітниця:
«Бодай
стадо виздихало,
Бодай кужіль
спопеліла,
Бодай
дитя скаменіло!»
Ой побігла
татарочка,
Бігла
боса без пояса
Та
вдарила по
личеньку
Свою
рідну матіноньку!
«Ой ти, доню, моя
доню!
Не тілько-м
тя годувала,—
По
личеньку тя не
била».
«Мамо ж
моя старенькая,
По чім же сь мя9
іспознала,
Що сь
мя доненьков10
назвала?
— В
неділю сь барвінок
різала
Та й си11
пальчик
відрізала,
І по
тому-м тя
спізнала».
«Мати
моя, мила мати,
Скидай з себе тії
лати,
Возьми
дорогії шати,
Будеш з нами
панувати!»
«Ліпші
мої вбогі лати,
Ніж дорогі твої
шати;
Я не хочу
панувати,
Піду в
свій край
загибати».
«Слуги
ж мої та й
вірнії!
Пряжіть
коні воронії,
Везіть мамку в єї12
краї!»
1 Сі — діал.
це.
2 Кіш — військовий табір,
обоз.
3 Яриш — населений
пункт.
4 Сі паєвати — паєватися, тобто ділитися між
собою.
5 Попри — при,
уздовж.
6 Тата — діал.
та.
7 Привів-єм ті — діал. привів
тобі.
8 Тото — діал.
те.
9 Мя — діал.
мене.
10 Доненьков — діал.
доненькою.
11 Си — діал.
цей.
12 Єї — діал. її.
|
